КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 02/2а-6712/11 Головуючий у 1-й інстанції: Вовк Є.І.
Суддя-доповідач: Горбань Н.І.
У Х В А Л А
Іменем України
"22" серпня 2012 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Горбань Н.І.,
суддів: Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 04.08.2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про зобов'язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_2 21.07.2011 року звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з адміністративним позовом до УПСЗН Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправними дій щодо невиплати щорічної допомоги на оздоровлення, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату даної допомоги з 01.06.2010 року по час ухвалення рішення.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 04.08.2011 року позовні вимоги задоволено частково: за 2010 рік.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, УПСЗН Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації подали апеляційну скаргу, в якій просять апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на їх думку, судове рішення та постановити нове про відмову в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії.
Відповідач в своєму листі від 21.03.2011 року № 01-13/2414А зазначив, що розмір щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2009-2010 роки не визначено, тому її нарахування було здійснено згідно з постановою № 562.
Позивач вважає, що такий розмір даної допомоги є значно нижчим, ніж це передбачено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав, порушених неправомірними діями відповідача.
Апеляційна інстанція погоджується з правовою позицією суду першої інстанції, а тому вважає за необхідне зазначити наступне:
Виходячи з положень ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Доводи відповідача про необхідність застосування постанови КМ України для визначення розмірів виплат позивачці щорічної допомоги на оздоровлення необґрунтовані і суперечать ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Зазначеною постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 року встановлено конкретні розміри щорічної допомоги на оздоровлення в твердій грошовій сумі, що суперечить Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну мінімальній заробітній платі.
В даному випадку мають враховуватися засади пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами та вимоги ст. 92 Конституції України, згідно якої виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина (п.1) та основи соціального захисту (п.6).
Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких підстав апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.
Керуючись ст.ст. 2, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А:
В задоволенні апеляційної скарги управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації - відмовити.
Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 04.08.2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Горбань Н.І.
Судді: Земляна Г.В.
Сорочко Є.О.