Справа № 1-255/2008

В И Р О К

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

          14 липня 2008 року  Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого - судді              -  Розинко В.М.

при секретарі                          - Примак Т.В.

з участю прокурора               - Редюк А.О.

представника потерпілої      - ОСОБА_2

захисника                               - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу по

обвинуваченню                           ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Чернігівської області Коропського району с. Радичів, українця, громадянина України, із професійно-технічною освітою, одруженого, має на утриманні батьків пенсіонерів та неповнолітнього сина, фізичної особи - підприємця, раніше не судимого, мешканця АДРЕСА_1-

у скоєнні злочину, передбаченого ст. 172 ч. 2  КК України, -

в с т а н о в и в :

          Підсудний ОСОБА_1, будучи фізичною особою - підприємцем і, використовуючи найману працю, допустив грубе порушення законодавства про працю, вчинене ним стосовно потерпілої - неповнолітньої ОСОБА_4

Так, у період з 30 травня по 25 листопада 2007 р., грубо порушуючи трудове законодавство про працю, без укладання трудової угоди та без внесення відповідних записів до трудової книжки, він використав працю найманого працівника, зазначеної потерпілої - неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що є порушенням статей 24 та 24-1 Кодексу законів України про працю, оскільки трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі, а додержання письмової форми є обов'язковим при укладанні такого з неповнолітнім. Крім того, зазначене потягло за собою і недотримання стосовно останньої, вимог статей 253 - 256 Кодексу законів України про працю, в частині порушення прав потерпілої, а саме позбавлення її права щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування та пенсійного забезпечення.

Підсудний, допитаний у судовому засіданні, вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю і пояснив, що не бажає давати свідчення в суді, оскільки у повному обсязі підтримує свої попередні свідчення, які давав у ході досудового слідства. У скоєному розкаюється, просить суворо не карати та закрити провадження в справі.

Представник потерпілої підтримала свої попередні свідчення, заперечувала проти закриття кримінальної справи, вважаючи, що підсудний не розкаявся.

          Враховуючи свідчення підсудного й потерпілої, а також те, що фактичні обставини справи ніким не оспорюються, суд знаходить, що дії підсудного правильно кваліфіковані за ст. 172 ч. 2 КК України, як грубе порушення законодавства про працю, вчинене щодо неповнолітньої, а вина у скоєному доведена у повному обсязі.

          Судом перевірені обставини щодо можливого закриття кримінальної справи та звільнення підсудного від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, але такі відсутні в достатньому обсязі та обов'язковій сукупності, як це передбачено у ст. 45 КК України, що унеможливлює прийняття такого рішення. Так, органом досудового слідства, а рівно і судом установлено наявність у підсудного такої обставини, яка пом'якшує покарання, як щире каяття. Разом із тим, її повинна доповнювати й інша з таких обставин, а саме - активне сприяння розкриттю злочину, що не було встановлено ні в ході розслідування кримінальної справи, а також не знайшло свого підтвердження і в ході судового розгляду. Таким чином, лише за наявності передумов звільнення підсудного від кримінальної відповідальності, але за відсутності однієї з обов'язкових підстав цього, суд не має законних та достатніх основ для застосування цієї інституції.

          Вирішуючи питання про міру покарання, суд враховує тяжкість злочину, який є злочином невеликої тяжкості, особу винного - його вік, сімейний стан, наявність утриманців - батьків пенсіонерів та неповнолітньої дитини-інваліда, характеристику за місцем проживання про відсутність скарг сусідів, обставину, яка пом'якшує покарання - щире каяття, за відсутністю обставин, які його обтяжують, враховує думку представника потерпілої, яка не наполягала на суворому покаранні, але і заперечувала при цьому щодо закриття кримінальної справи, в зв'язку з чим доходить висновку про можливість виправлення підсудного з обранням самого м'якого із передбачених видів покарань, а саме штрафу, причому з врахуванням вищезазначеного визначивши такий не у максимальному розмірі, що є необхіднім і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.            

          Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд -

з а с у д и в:

          ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 172 ч. 2 КК України і призначити покарання у вигляді штрафу у розмірі 1500 грн.

Мірою запобіжного заходу до набрання вироком законної сили залишити підписку про невиїзд.                           

          На вирок можуть бути подані апеляції до апеляційного суду Чернігівської області протягом 15 діб із моменту проголошення.

Головуючий                                                                  В.М.Розинко