ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2012 р. Справа № 135057/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Затолочного В.С.,
суддів Кушнерика М.П., Старунського Д.М.,
за участю секретаря судового засідання Луцак І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1, яка діє в інтересах громадянина Малі ОСОБА_2, на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.03.2012 року у справі за позовом Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина Республіки Малі ОСОБА_2 про затримання та примусове видворення за межі України, -
В С Т А Н О В И В:
У березні 2012 року Чопський прикордонний загін звернувся до суду з позовом до громадянина Республіки Малі ОСОБА_2 про затримання та примусове видворення за межі України. Позивач просив затримати та примусово видворити відповідача за межі території України.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.03.2012 року позов задоволено, прийнято рішення про затримання громадянина Республіки Малі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на строк до 12 місяців та примусове видворення відповідача за межі території України.
Представник відповідача адвокат ОСОБА_1 оскаржила рішення суду першої інстанції.
В апеляційній скарзі просить постанову Львівського окружного адміністративного суду скасувати, прийнявши нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Апеляційні вимоги обґрунтовані тим, що зверненню до суду з позовом про примусове видворення відповідача мало передувати рішення відповідного компетентного органу про повернення та ухилення відповідача від залишення території України у визначений цим органом строк. Доказів наявності такого рішення відповідного компетентного органу та ухилення відповідача від його виконання в справі немає.
Крім того, судом в оскаржуваному рішенні не враховано позицію Управління Верховного Комісара ООН в справах біженців (далі УВКБ ООН) щодо реальної загрози життю та здоров'ю громадянам, яка існує на території Республіки Малі через нестабільність політичної та гуманітарної ситуації в цій країні.
Також в справі відсутні належні докази затримання відповідача при спробі нелегального перетину кордону, на яку суд першої інстанції посилався при прийнятті оскаржуваного рішення, судом були порушені процесуальні права відповідача, оскільки у справі приймав участь перекладач, якого відповідач особисто не знав та якому не довіряв.
Апелянт зазначає, що на території України відповідач перебував на законних підставах, мав відповідну реєстрацію за місцем навчання в м. Харкові, судом не було застосовано відповідних положень міжнародного законодавства, які захищають права людини, а також, що в теперішній час прийнято для оформлення звернення відповідача про надання йому в Україні статусу біженця.
Вислухавши суддю-доповідача, апелянта, яка підтримала доводи апеляційної скарги, представника позивача, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
В справі встановлено, що позивач, який назвав себе громадянином Республіки Малі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, 29.02.2012 року здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України з Республікою Польща в пункті пропуску «Краковець» за документами які містять недостовірні відомості про особу (шляхом пред'явлення закордонного паспорта на ім'я ОСОБА_3) та був затриманий прикордонним нарядом того ж числа біля 06.00 год. При затриманні, як це видно з постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та письмового пояснення в присутності перекладача відповідач назвав себе ОСОБА_2 та зазначив, що намагався перетнути Державний кордон України в пошуках кращих умов життя.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
З аналізу даної норми закону слідує, що пред'явленню позову до суду про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства має передувати винесення відповідним державним органом рішення про примусове повернення та невиконання цього рішення або ж наявність обґрунтованих підстав вважати, що відповідна особа буде ухилятися від його виконання.
Така ж позиція викладена в п.п. 26, 29 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25.06.2009 року № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця чи особи без громадянства в Україні» (в редакції Постанови від 12.03.2012 року № 3).
В матеріалах справи відсутні будь-які дані, що підтверджують прийняття рішення про примусове повернення відповідача, а також ухилення його від виконання цього рішення, що не було прийнято до уваги судом першої інстанції.
Крім того, апеляційний суд враховує положення частини 1 статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відповідно до яких іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн:
де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань;
де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання;
де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя;
де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.
Відповідно до наявної в матеріалах справи (а.с. 27-28) Позиції УВКБ ООН в Республіці Малі в теперішній час панує насилля та спостерігається різке погіршення гуманітарної ситуації, відбуваються сутички між військовою хунтою та антиурядовими озброєними формуваннями. Таке становище призводить до правопорушень стосовно цивільних осіб, включаючи вбивства, зґвалтування і мародерство. Повідомляється також про продовольчу кризу в північному Малі. У зв'язку з нестабільністю та невизначеністю ситуації в Малі УВКБ ООН рекомендує державам призупинити примусове повернення громадян Малі чи осіб, що раніше постійно проживали в Малі, до того часу, поки стан безпеки і дотримання прав людини не стабілізується.
Дана обставина також не була прийнята до уваги судом першої інстанції.
Таким чином, суд першої інстанції на вищезазначені обставини та положення законодавства належної уваги не звернув, норми матеріального та процесуального права порушив, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку про задоволення позову.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в позові з наведених вище підстав.
Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1, яка діє в інтересах громадянина Республіки Малі ОСОБА_2, задовольнити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.03.2012 року в справі № 2а-1982/12/1370 скасувати, прийняти нову постанову, якою позивачу в задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.С Затолочний
Судді : М.П. Кушнерик
В.М. Старунський
Повний текст виготовлено 31.08.2012 року.