КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-8105/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Верещак А.М.
Суддя-доповідач: Горбань Н.І.
ПОСТАНОВА
Іменем України
"29" серпня 2012 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Горбань Н.І.,
суддів: Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.03.2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач 13.09.2010 року звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до УПФУ в м. Біла Церква Київської області про зобов`язання перерахунку та виплати йому щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, починаючи з 23 червня 2010 року та в подальшому.
Згідно постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.03.2011 року позовні вимоги задоволено: дії відповідача щодо відмови в перерахунку та виплаті позивачу, як дитині війни, підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»визнано протиправними та зобов'язано його здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 щомісячної державної соціальної допомоги з 23.06.2010 року з врахуванням виплачених сум.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в позові у повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:
Позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни» відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року, тому на нього розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для вищевказаних осіб щорічно встановлюється Законом України «Про Державний бюджет»на відповідний рік.
На момент звернення позивача до суду нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»відповідачем не здійснювалося, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч вимогам ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»щомісячне підвищення до пенсії позивача відповідач здійснював відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач неправомірно здійснював нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії позивачу у меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Щодо задоволення позову з 23.06.2010 року та в подальшому проводити відповідне коригування розміру пенсії при зміні розміру мінімальної пенсії за віком, то судова колегія приходить до висновку про необхідність зміни судового рішення в цій частині, а саме: з 23.06.2010 року по 21.03.2011року, виходячи з наступного.
Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.
Тобто, судом здійснюється захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів, що виключає їх захист на майбутнє.
Положення даної статті не передбачають такого способу захисту прав, як зобов'язання вчинення дії на майбутнє, тому період перерахунку та виплати пенсії слід обмежити датою розгляду справи, тобто 21.03.2011 року.
Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції -зміні в частині задоволення позовних вимог за період з 23.06.2010 року по 21.03.2011 року включно у зв'язку з порушенням норм матеріального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 197, 198, 201, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області -задовольнити частково.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.03.2011 року в частині задоволення позову ОСОБА_2, починаючи з 23.06.2010 року - змінити на період з 23.06.2010 року по 21.03.2011 року включно.
В решті постанову суду -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Горбань Н.І.
Судді: Земляна Г.В.
Сорочко Є.О.