УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ

у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів Кравченка С.І. і Дембовського С.Г.,

за участю прокурора Волошиної Т.Г.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 9 серпня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на судові рішення щодо ОСОБА_5

Вироком Старобільського районного суду Луганської області від 9 листопада 2011 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

в силу ст. 89 КК України такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік із конфіскацією Ѕ частини майна, яке є його власністю.

Згідно з вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за те, що він, маючи умисел на придбання та збут наркотичних засобів, у невстановленої особи придбав та незаконно зберігав особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс (марихуану), який в ході проведення оперативних закупок 27 червня та 24 липня 2011 року на АДРЕСА_1 незаконно збув ОСОБА_6 кожного разу за 60 грн. вагою 2,7 г, та 3,6 г відповідно.

Крім того, за місцем проживання ОСОБА_5 працівниками міліції було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс (марихуану), вагою 6, 3 г.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 24 січня 2012 року вирок щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_5 у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступені тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості з направленням справи на новий судовий розгляд. Своє прохання обґрунтовує тим, що суд належним чином не врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого і безпідставно дійшов висновку про можливість застосування до нього ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, а також прохання про скасування в порядку ст. 395 КПК України постанови щодо речових доказів, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає частковому задоволенню.

Із матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції при призначенні покарання засудженому з урахуванням пом'якшуючих покарання обставин та даних про його особу, який позитивно характеризувався за місцем роботи, мав тяжке матеріальне становище, дружину та постійне місце проживання, дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 307 КК України.

Однак, суд, призначаючи ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, належним чином не врахував ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину, який відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, суспільна небезпечність якого визначається тим, що незаконні операції з наркотичними засобами та їх неконтрольований обіг спричиняють велику шкоду здоров'ю населення.

Крім того, пославшись на щире каяття ОСОБА_5 та його активне сприяння розкриттю злочину, суд у достатній мірі не врахував тих обставин, що даний злочин було розкрито завдяки проведеним оперативно-розшуковим заходам, унаслідок яких ОСОБА_5 було затримано і у нього вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб.

Також суд не взяв до уваги, що засуджений вину визнав тільки під час судових дебатів та виступу з останнім словом.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що рішення суду про призначення ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік у даному випадку за своїм розміром не є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Апеляційний суд, розглядаючи кримінальну справу щодо ОСОБА_5 за апеляцією прокурора вирок залишив без зміни, а тому і ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вирок та ухвала щодо ОСОБА_5 підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Крім того, в порядку ст. 395 КПК України підлягає скасуванню постанова Старобільського районного суду Луганської області 23 лютого 2012 року щодо речових доказі, яка постановлена в порушення вимог кримінально-процесуального закону.

Якщо при новому розгляді справи буде доведена винуватість ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного злочину, то покарання йому належить призначити відповідно до вимог закону.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394-396 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Вирок Старобільського районного суду Луганської області від 9 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 24 січня 2012 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд в іншому складі суду.

У порядку ст. 395 КПК України скасувати постанову Старобільського районного суду Луганської області 23 лютого 2012 року.

Судді:

В.В. Наставний С.І. Кравченко С.Г. Дембовський