ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ

З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів Кравченка С.І. і Дембовського С.Г.,

за участю прокурора Гошовської Ю.М.

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 9 серпня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2011 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,

раніше неодноразово судимого, останній раз Єланецьким районним судом Миколаївської області від 28 жовтня 2003 року за ч. 2 ст. 188 КК України та на підставі ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років,

засуджено за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Цим же вироком також засуджено ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, щодо яких касаційні скарги не подані.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за те, що він 15 листопада 2009 року близько 20 години 10 хвилин, будучи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з іншими особами, засудженими цим же вироком, маючи умисел на заволодіння чужим майном, проникли до будинку АДРЕСА_1 із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_6 відкрито заволоділи його майном на суму 339,20 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2011 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування судових рішень щодо нього з направленням справи на нове розслідування. Своє прохання обґрунтовує тим, що викладені у вироку висновки суду про спрямованість його умислу на відкрите заволодіння чужим майном, не відповідають фактичним обставинам справи і не підтверджені зібраними по справі доказами. Крім того, зазначає, що апеляційний суд, розглядаючи його апеляцію, не дав відповіді на всі його доводи.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підставах.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, підтверджені дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і є правильними.

Зокрема, засуджений ОСОБА_2 на досудовому слідстві під час його допиту як підозрюваного та обвинуваченого розповів, за яких обставин він за попередньою змовою з іншими засудженими застосували насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_6 та відкрито заволоділи його майном.

Крім того, винуватість ОСОБА_2 підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_6, інших засуджених по справі ОСОБА_4 і ОСОБА_5, свідків, даними, що містяться у протоколах слідчих дій та наведеними у судових рішеннях доказами, і сумніву в їх достовірності немає.

Ці та інші наведені у вироку суду докази переконливо свідчать про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину, тому твердження засудженого про те, що не доведена його участь у скоєнні злочину, за який його засуджено, є безпідставними.

При перевірці матеріалів справи встановлено, що судом досліджені всі обставини, з'ясування яких могло мати істотне значення для правильного її вирішення. Проявів упередженості щодо ОСОБА_2 під час судового розгляду не виявлено.

За встановлених судом фактичних обставин справи дії ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 186 КК України кваліфіковано правильно.

Отже, вважати, що судом неправильно застосований кримінальний закон та призначене ОСОБА_2 покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину і його особі, немає підстав.

При призначенні покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд урахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу засудженого. Обране покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Апеляційним судом при перевірці даної кримінальної справи в апеляційному порядку правильно прийнято рішення. Свої висновки із цього питання суд належним чином умотивував. Вони підтверджені доказами, які суд апеляційної інстанції ретельно перевірив і належним чином оцінив. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну судових рішень, не встановлено.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2011 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу ОСОБА_7 - без задоволення.

Судді:

В.В. Наставний С.І. Кравченко С.Г. Дембовський