01.08.2012

Справа № 212/9648/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2012 року м. Вінниця

Ленінський районний суд м. Вінниці в складі

Головуючого судді Борисюк І.Е.

За участю: секретаря Жовтун М.А.,

представника позивача Рудик В. М.,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом фермерського господарства «Максіма»до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ :

До Ленінського районного суду м. Вінниці звернулося ФГ «Максіма»з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Позов мотивований тим, що 01.07.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, згідно якого ФГ «Максіма»передало ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 51 200, 00 гривень для погашення поточних зобовґязань, що повґязані з господарською діяльністю на фермерському господарстві ФГ «Сатурн-К», де він фактично був керівником. Передача позики відповідачу підтверджується договором позики та підписом відповідача, котрим він засвідчив отримання даних коштів. Згідно з умовами договору позики, а саме з п. 4. 2., основний борг позики відповідач повинен був повернути 15 грудня 2011 року. У зазначений строк відповідач борг не повернув та порушив свої договірні зобовґязання. На постійні вимоги повернути суму позики ОСОБА_2 неодноразово обіцяв, що поверне гроші в найближчі строки. До теперішнього часу відповідач усіляко ухиляється від виконання свого зобовґязання, пояснюючи, що грошей в нього на даний час не має.

Вище викладене й стало підставою для звернення до суду із вимогами про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики в сумі 51 200, 00 гривень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила позов задовольнити, аргументуючи його мотивами викладеними в позовній заяві.

Відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі. Пояснив, що 01.01.2010 року він взяв у позивача позику в сумі 51 200, 00 гривень для погашення поточних зобов'язань, що пов'язані з господарською діяльністю ФГ «Сатурн-К», директором якого він був. Коштів на рахунку не було, тому засновник ФГ «Сатурн-К»дав йому вказівку на позичення коштів. Дані кошти, були витрачені на погашення заборгованості перед ПАТ «Вінницяобленерго»за спожиту електроенергію, адміністративних штрафів та санкцій, послуг наданих банком, а також сплату різноманітних податків. Відповідач зазначив, що 18.11.2011 року його звільнили заднім числом, що унеможливлює погашення боргу. На даний час дійсно умови договору позики залишились ним не виконаними.

По справі встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

01.01.2010 року між ФГ «Максіма»та ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно якого позивач передав відповідачу позику в сумі 51200,00 гривень. В свою чергу відповідач зобов'язався повернути отриману суму в строки і в порядку, зазначені в даному договорі.

Згідно п. 1.1. договору позики від 01.01.2010 року мета позики: в зв'язку з відсутністю коштів на ФГ «Сатурн-К»та необхідністю погашати поточні зобов'язання, що пов'язані з веденням господарської діяльності ФГ «Сатурн-К». Позика надається особисто ОСОБА_2

Згідно п. 4.2. договору позики від 01.01.2010 року відповідач зобов'язався повернути позивачу позику до 15.12.2011 року.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3. ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), відповідно до ст. 610 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач отримав позику в сумі 51 200, 00 гривень, однак умови договору позики від 01.01.2010 року не виконав, позику не повернув.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), відповідно до ст. 610 ЦК України.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, відповідно до ст. 611 ЦК України.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих доказів.

Предмет судового розгляду формується позовною заявою, в якій вказується вимога позивача. Суд в силу принципу диспозитивності (ст. 11 ЦПК України) не може вийти за межі позовних вимог. Суд не може з власної ініціативи виходити за межі позову, оскільки норми матеріального права не повинні суперечити нормам процесуального права, якими суд керується при вирішенні спору (ст. 2 ЦПК України).

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України, відповідно до ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Судом у відповідності до ч. 4, ч. 5 ст. 174 ЦПК України встановлено, що визнання позовних вимог відповідачем є безумовним, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Постановою Пленуму Верховного суду України № 2 від 12.06.2009 року в п. 24 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляду справ у суді першої інстанції»звернуто увагу, що у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи безумовне визнання відповідачем позовних вимог в повному обсязі, суд прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.

Суд вважає, що відповідачем порушено вимоги ст. 526 ЦК України, згідно якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а також вимоги ст. 1049 ЦК України, яка вказує, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вище викладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики від 01.01.2010 року в загальній сумі 51 200 (п'ятдесят одна тисяча двісті) гривень 00 копійок.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 88 ЦПК України, суд приходить до висновку про стягнення судового збору в сумі 512, 00 гривень з відповідача на користь позивача.

На підставі вище викладеного, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 3, ст.ст. 15, 16, 525, 526, ч. 1 ст. 530, ст.ст. 610, 611, ч. 1 ст. 612, ст. 627, ч. 1 ст. 629, ст. 1046, ч. 1- ч. 2 ст. 1047, ст.ст. 1048, 1049 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 3, 10, 11, 57-61, ч. 1 ст. 88, ч. 4-ч. 5 ст. 174, ст.ст. 209, 212-215, 218 Цивільного Процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, 1972 р. н., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь фермерського господарства «Максіма»заборгованість по договору позики від 01.01.2010 року в сумі 51 200 (п'ятдесят одна тисяча двісті) гривень 00 копійок, а також судовий збір в сумі 512, 00 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: