ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 5011-72/8236-2012 28.08.12
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Звенигородський сироробний комбінат"
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення
Суддя Бондарчук В.В.
Представники:
від позивача: Соловйов О.В., Ахтирський О.В.
від відповідача: Барсукова К.І., Гладка В.В.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ :
Відкрите акціонерне товариство "Звенигородський сироробний комбінат" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі-відповідач) про визнання повністю недійсним рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 29.03.2012 р. №3-р/тк у справі № 2/20-03-12. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Тимчасова адміністративна колегія Антимонопольного комітету України неповно з'ясувала обставини, які мають значення для справи, висновки викладені у рішенні не відповідають дійсним обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права, та порушено норми процесуального права, що є підставою для визнання недійсним прийнятого відповідачем рішення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.07.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
10.07.2012 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав відзив на позов, в якому проти позову заперечив та пояснив, що Тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України було в повному обсязі з'ясовано обставини, які мають значення для справи. Таким чином, відсутні підстави для визнання його недійсним.
У судових засіданнях 10.07.2012 р., 24.07.2012 р. та 21.08.2012 р. судом оголошувалася перерва відповідно до 24.07.2012 р. до 21.08.2012 р. та до 28.08.2012 р. на підставі ст. 77 ГПК України.
У процесі провадження у справі представник позивача подав заперечення на відзив відповідача.
У даному судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги.
Представники відповідача заперечували проти позову з підстав, викладених у відзиві.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 28.08.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України було прийнято рішення № 3-р/тк від 29.03.2012 р. по справі 2/20-03-12, яким визнано дії Публічного акціонерного товариства "Звенигородський сироробний комбінат" щодо розміщення на упаковці (етикетці) сиру плавленого власного виробництва назви «Сендвіч-сир з Пармезаном», в той час як у його складі сир Пармезан відсутній, порушенням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченим статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення суб'єктом господарювання безпосередньо невизначеному колу осіб неправдивих відомостей про споживчі властивості товару, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, що може вплинути на наміри цих осіб щодо придбання товарів цього суб'єкта господарювання.
За вказане порушення Тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України накладено штраф на Публічне акціонерне товариство «Звенигородський сироробний комбінат»у розмірі 1 000 000,00 (один мільйон) гривень.
Позивач у позовній заяві зазначає, що Тимчасова адміністративна колегія Антимонопольного комітету України постановила визнати дії позивача порушенням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченим ст. 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді поширення інформації, що вводить в оману. Для кваліфікації порушення за статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»відповідач повинен був з'ясувати обставини, які б свідчили, що зазначені дії позивача були саме діями у конкуренції, являли собою акт недобросовісної конкуренції у відносинах із суб'єктами господарювання на ринках сирів плавлених у відповідних регіонах України. Натомість, відповідачем не було встановлено, що поширення інформації, що вводить в оману, відбувалося у певних конкурентних відносинах.
Також позивач вказує, що у рішенні відповідача встановлено, що викладення назви продукту в обраний спосіб могло вплинути на наміри осіб щодо придбання продукту. Проте, як зазначено позивачем, дії останнього з маркування продукту не могли вплинути на наміри споживачів придбати продукт, оскільки обсяги реалізації продукту знижувались. Доводи відповідача про можливість такого впливу внаслідок дій позивача є необґрунтованими.
У Рішенні відповідач постановив визнати дії позивача щодо розміщення на упаковці продукту назви "Сендвіч-сир з Пармезаном", в той час як у його складі сир Пармезан відсутній, порушенням, передбаченим ст. 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді повідомлення неправдивих відомостей про споживчі властивості продукту, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення. Водночас, у рішенні відповідач наводить твердження та висновки стосовно технології виробництва, смакових характеристик, та інших властивостей сиру сорту "Пармезан" (без зазначення джерел отримання відповідної інформації). Позивач не є виробником сиру сорту "Пармезан" та не здійснює його реалізації. Таким чином, висновок відповідача стосовно викладення неправдивих відомостей про споживчі властивості продукту не відповідає обставинам справи, оскільки обставини справи безпосередньо стосуються лише способу виготовлення продукту, а саме використання при виготовленні продукту смакоароматичної суміші "Сир Пармезан", про що зазначено на зворотному боці упаковки та не зазначено на лицьовому боці упаковки продукту.
Крім того, позивач вказує, що комітетом невірно застосовані норми матеріального права, оскільки, на його думку, для кваліфікації правопорушень згідно ст. 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»необхідно встановити, що дії з введення в оману були діями у конкуренції.
Як зазначає позивач, Тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України неправильно застосовані норми процесуального права, оскільки зі змісту рішення, на думку позивача, не вбачається якими доказами підтверджується висновки про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом та відповідно до частини першої статті 22 зазначеного Закону, розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України є обов'язковими для виконання у визначені ними строки.
Відповідно до ст. 3 "Про Антимонопольний комітет України", одними з основних завдань Антимонопольного комітету України, в тому числі є: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції та запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до ст. 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання. Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які: - містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору; - містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб'єкта господарювання; - приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають; - містять посилання на обсяги виробництва, придбання, продажу чи поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, яких фактично не було на день поширення інформації.
У п. 4 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 04.04.2012 р. N 01-06/418/2012 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням конкурентного законодавства»зазначено, що розглядаючи позов про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України (далі - АМК) про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, господарський суд зобов'язаний перевірити наявність чи відсутність визначених законом підстав для визнання рішення АМК недійсним, а не встановлювати безпосередньо наявність чи відсутність акта недобросовісної конкуренції з боку порушника.
Згідно ч. 1 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Зазначені в позовній заяві твердження позивача про те, що Тимчасова адміністративна колегія Антимонопольного комітету України неповно з'ясувала обставини, які мають значення для справи, не довела обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, висновки викладені у рішенні не відповідають обставинам справи, неправильно застосувала норми матеріального права, порушила та неправильно застосувала норми процесуального права, що є підставою для визнання недійсним прийнятого відповідачем рішення, спростовується наступним.
Згідно ст. 1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності. Недобросовісною конкуренцією є дії у конкуренції, зокрема визначені главами 2 - 4 цього Закону.
Статтею 2 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»встановлено, що закон застосовується до відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарювання у зв'язку з недобросовісною конкуренцією.
Згідно ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції»економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
З матеріалів справи вбачається, що у справі №2/20-03-12 було встановлено, основними видами діяльності позивача є виробництво сирів, масла, продукції з незбираного молока, сухих молочних продуктів та іншої продукції на основі переробки молока та їх реалізація. Позивач є учасником, зокрема, ринків виробництва та реалізації сирів плавлених та є суб'єктом господарювання у розумінні статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Ринок виробництва та реалізації сирів плавлених є конкурентним, оскільки на ньому присутні інші, крім позивача, суб'єкти господарювання, які виробляють та реалізують сири плавлені. Інформація щодо конкурентів позивача на ринку виробництва та реалізації сирів плавлених надавалась позивачем листом від 25.11.2011 за № 2668 під час розгляду справи та не заперечувалася. Оформлення упаковки (етикетки) виконує інформаційну функцію та формує у споживачів обізнаність про товар.
Матеріалами справи підтверджується, що у справі № 2/20-03-12 доведено, що поширення позивачем невизначеному колу осіб (споживачів) неправдивої інформації на упаковці (етикетці) товару може спонукати їх до придбання товару саме позивача, а не його конкурентів, чий товар реалізовується в упаковках, оформлених у відповідності до вимог законодавства. Тобто внаслідок неправомірних дій, позивач може отримати переваги у конкуренції над іншими суб'єктами господарювання - учасниками ринку, які повідомляють повну та правдиву інформацію про свої товари, не завдяки власним досягненням, а в результаті введення споживачів в оману, що є порушенням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченим статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції».
Таким чином, дії позивача правомірно визнані Тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України у рішенні № 3-р/тк від 29.03.2012 р. порушенням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, а твердження позивача у позовній заяві, що відповідачем не було встановлено, що поширення інформації, що вводить в оману, відбувалося у певних конкурентних відносинах є безпідставними, а тому не приймаються судом до уваги.
Поширення оманливої інформації щодо споживчих властивостей сиру плавленого «Сендвіч-сир з Пармезаном», як доведено у рішенні № 3-р/тк від 29.03.2012 р., може вплинути на наміри споживачів щодо придбання цього товару. Таким чином, за змістом приписів 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»для кваліфікації дій як поширення інформації, що вводить в оману, не є обов'язковим встановлення конкретних наслідків, які настали в результаті дій суб'єкта господарювання з повідомлення оманливих відомостей, оскільки достатнім є встановлення самого факту повідомлення таких відомостей одній, кільком або невизначеному колу осіб, та можливості впливу таких дій на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг відповідного суб'єкта господарювання.
Рішенням № 3-р/тк від 29.03.2012 р. у повній мірі доведена можливість неправомірних дій позивача вплинути на наміри споживачів щодо придбання його продукції, оскільки споживачі, на яких і зорієнтовані зазначені дії позивача, керуючись неправдивою інформацією про споживчі властивості сиру плавленого «Сендвіч-сир з Пармезаном», можуть надати переваги товару саме позивача, а не товарам інших суб'єктів господарювання - учасників ринку, які повідомляють повну та правдиву інформацію про свої товари.
Натомість зазначення позивачем у позовній заяві, що «маркування продукту не могло вплинути на наміри споживачів придбати продукт, хоча би тому, що обсяги реалізації продукту знижувались», не можуть бути взятими до уваги, оскільки на обсяги реалізації будь-якого товару, у тому числі і сиру плавленого «Сендвіч-сир з Пармезаном», впливає велика кількість ринкових чинників, як суб'єктивних (пов'язаних із діями самого позивача), так і об'єктивних (пов'язаних із ситуацією на ринку), а тому інформація, наведена у позовній заяві не спростовує жодним чином можливості впливу неправомірних дій позивача на придбання споживачами саме сиру плавленого «Сендвіч-сир з Пармезаном», оскільки зазначений продукт реалізовувався.
Вищевказаним спростовується твердження позивача, що у рішенні не доведено обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими, зокрема, не доведено наявність обставин, які б вказували, що відповідні дії позивача могли вплинути на наміри споживачів придбати саме продукт позивача, а не продукти інших виробників.
Рішення № 3-р/тк від 29.03.2012 р. містить інформацію щодо споживчих властивостей сиру Пармезан, так як, ознайомившись з назвою продукту «Сендвіч-сир з Пармезаном», можна дійти висновку про вміст у продукті саме сиру Пармезан. Але, як це доведено в рішенні № 3-р/тк від 29.03.2012 р., зазначена інформація є оманливою, оскільки продукт містить лише смакоароматичну суміш «Сир Пармезан»(що не заперечується позивачем), яка у своєму складі має глутамат натрію, ароматизатор натурально-ідентичний. А отже, смакоароматична суміш «Сир Пармезан»не має споживчих властивостей сиру Пармезан. І тому розміщення на упаковці (етикетці) назви сиру плавленого «Сендвіч-сир з Пармезаном», в той же час як у його складі сир Пармезан відсутній, є поширенням інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення неправдивих відомостей про споживчі властивості товару.
З огляду на викладене, спростовуються твердження позивача щодо невідповідності висновків, викладених у рішенні № 3-р/тк від 29.03.2012 р., обставинам справи, зокрема, з приводу висновку відповідача стосовно повідомлення неправдивих відомостей про споживчі властивості продукту - не відповідає обставинам справи.
Щодо тверджень позивача про неправильне застосування норм матеріального права, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права Тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету під час прийняття рішення № 3-р/тк від 29.03.2012 р., суд не приймає їх до уваги, оскільки вищевказаним спростовуються обґрунтування позивача.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, при прийнятті рішення Тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України № 3-р/тк від 29.03.2012 р., було повно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні, відповідають встановленим обставинам справи.
Оскільки рішення Тимчасової адміністративною колегією Антимонопольного комітету України № 3-р/тк від 29.03.2012 р. прийняте в межах компетенції, без порушення прав та законних інтересів позивача та з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для визнання його недійсним відсутні.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову відмовити
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено: 31.08.2012 р.
Суддя Бондарчук В.В.