Справа № 0308/2857/2012 провадження № 22-ц/0390/1415/2012 Головуючий у 1 інстанції:Присяжнюк Л.М.

Категорія: 30 Доповідач: Федонюк С. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.08.2012 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Федонюк С.Ю.,

суддів - Киці С.І.,Подолюка В.А.,

при секретарі - Галицькій І.П.,

з участю:

представників відповідача - ОСОБА_1,ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_6, про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 червня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_6, про відшкодування матеріальної і моральної шкоди. Позов обґрунтовано тим, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1 року перебувала на святкуванні дня народження у ОСОБА_6 в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2»в АДРЕСА_1. Після святкування за даними інфекційної лікарні та в результаті епідрозслідування було зареєстровано випадки захворювання на гострі кишкові інфекції та госпіталізовано 7 осіб. Вказує на те, що внаслідок цього випадку вона була змушена з 21 липня 2011 року по 29 липня 2011 року знаходитися на стаціонарному лікуванні, що підтверджується випискою з медичної картки стаціонарного хворого №3508 від 29 липня 2011 року та проходити численні медогляди та обстеження. Просила стягнути з відповідачів 514,46 грн. матеріальної шкоди та 5000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 червня 2012 року позов задоволено частково. Вирішено стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в користь ОСОБА_3 з кожного по 257 грн. 23 коп. на відшкодування майнової шкоди, по 100 грн. моральної шкоди та в доход держави судового збору по 107 грн. 30 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, покликаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, та на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення та ухвалити по справі нове рішення, яким у позові відмовити.

В судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали з підстав, викладених у ній, просили її задовольнити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване судове рішення в даній справі зазначеним вимогам закону не відповідає.

Так, задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що судом доведено вину відповідачів у заподіянні позивачу майнової та моральної шкоди, і тому вони зобов»язані відшкодувати їй цю шкоду.

Однак, погодитись з таким висновком суду неможливо з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року перебувала на святкуванні дня народження ОСОБА_6 в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2»в АДРЕСА_1.

Як видно з копії виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 3508 від 29.07.2011 р., позивач ОСОБА_3 знаходилась на стаціонарному лікуванні у Волинській обласній інфекційній лікарні з 21 липня 2011 року по 29 липня 2011 року із діагнозом сальмонельоз середньої важкості (а.с.8-9).

Ст.48 ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» передбачено, що підприємства, установи, організації, підприємці та громадяни, які порушили санітарне законодавство, що призвело до виникнення захворювань, отруєнь, радіаційних уражень, тривалої або тимчасової втрати працездатності, інвалідності чи смерті людей, зобов'язані відшкодувати збитки громадянам, підприємствам, установам і організаціям.

Згідно з п. 27 ст.6 Закону України "Про безпеку та якість харчових продуктів" санітарна служба проводить санітарно-епідеміологічне розслідування, спрямоване на виявлення причин та умов, що призводять до надходження в обіг небезпечних або непридатних до споживання харчових продуктів, виникнення і поширення інфекційних хвороб через харчові продукти, групових і індивідуальних харчових отруєнь та вживає заходів щодо припинення їх подальшого поширення.

На підставі пункту 5 Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу Міністерства охорони здоров'я України, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 листопада 2002 року № 420, Держсанепідслужба МОЗ України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема проводить державну санітарно-епідеміологічну експертизу, обстеження, розслідування, лабораторні та інструментальні дослідження і випробування, а також санітарну, гігієнічну, токсикологічну, епідеміологічну та інших видів оцінку середовища життєдіяльності людини, об'єктів господарської та інших видів діяльності, продукції, робіт, послуг, і видає висновок щодо їх відповідності (невідповідності) вимогам санітарних норм; проводить лабораторні дослідження і випробування з метою визначення впливу на стан здоров'я і життя людини повітря, води, ґрунту, продукції, що виробляється чи реалізується.

Як визначено п.9 Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1109 від 22.06.1999 р., обстеження та перевірка об'єктів проводиться посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби за направленням головного державного санітарного лікаря або його заступників. Результати обстеження та перевірки оформлюються актом, форма і порядок складання якого визначаються головним державним санітарним лікарем України.

З приводу звернень ОСОБА_6 Луцькою СЕС проведено санітарно-епідеміологічне розслідування .Відповідно було складено три акти обстеження: 22 , 27 липня та 09 серпня 2011 року.

22 липня 2011 року санітарно-епідеміологічна станція міста Луцька та Луцького району склала акт санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкта, яким було встановлено на підставі копії наданого підприємцем ОСОБА_4 рахунку, перелік страв, що були виготовлені в кафе на замовлення ОСОБА_6, в тому числі млинці з печінкою, з язиком , вареними яйцями, салати , до складу яких входили курка, яйця, язик, шинка та ін. Крім того, актом зафіксовано, що замовник використовувала власно придбану продукцію, а саме -торти домашнього приготування з масляним кремом, рибу,курячі стегна, котлети, а також ковбаси і копченості в асортименті та сир. Як зазначено в акті, їжу ,що залишилась після святкування, замовник забрала додому (а.с.18-21).

Обстеженням було виявлено порушення санітарних норм, зокрема пов»язаних із облаштуванням мийок , маркуванням продуктів та інвентаря і забезпеченням персоналу інструктивним матеріалом та відповідними мийними засобами.

Постановою головного державного санітарного лікаря міста Луцька та Луцького району № 112 від 22 липня 2011 року на підставі даного акта обстеження, посилаючись на норми ст.ст.7,30, ч.1 ст.46 Закону України «Про забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення», та п.п. 8,1,9.14,9.15, 11.26 «Санітарних правил підприємств громадського харчування», було застосовано адміністративно-запобіжні заходи у вигляді тимчасової заборони експлуатації кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2»в м. Луцьку до завершення розслідування випадків інфекційного захворювання, бактеріологічного обстеження персоналу на наявність збудників кишкової групи інфекцій, отримання результатів дослідження взірців харчових продуктів та письмового дозволу міськрайСЕС (а.с.23).

Послідуючим актом санітарно-епідеміологічного обстеження від 27 липня 2011 року стверджено, що в зразках харчових продуктів, які відбирались для бактеріологічного дослідження, патогенної та умовно-патогенної мікрофлори не виявлено, а також не встановлено наявності сальмонели. В змивах з предметів середовища позитивних знахідок не виявлено і водопровідна вода відповідає санітарно-гігієнічним вимогам. Крім того, зазначено, що за результатами обстежень працівників кафе станом на 27 липня патогенної мікрофлори і сальмонели не виявлено (а.с.49).

На підставі акта обстеження від 09 серпня 2011 року, в якому вказано,що виявлені недоліки в роботі кафе повністю усунуто, було прийнято рішення № 54 головного санітарного лікаря про припинення дії запобіжних заходів і відновлення діяльності закладу (а.с.16-17,22).

Будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження того, що виявлені недоліки в роботі кафе прямо пов»язані із захворюванням позивачки ОСОБА_3 сальмонельозом нею не подано та в ході розгляду справи судом не здобуто.

Згідно з ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті.

Зі змісту даних норм Закону слідує, що зобов'язання щодо відшкодування шкоди виникає за наявності вини особи, протиправними діями якої завдана шкода. Однією із умов, яка утворює підставу відшкодування шкоди, є причинний зв'язок між цивільним правопорушенням та шкодою.

Як роз»яснено в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.92 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (із послідуючими змінами) ,розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Також пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(із змінами) визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Така ж правова позиція висловлена у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.96 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів»(з відповідними змінами) (п.п.11,14,23), де зазначено, що ,вирішуючи справи про захист прав споживачів у зв'язку з придбанням товарів неналежної якості, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 12, 14 Закону «Про захист прав споживачів»: зазначені у п.1 ст.14 Закону вимоги споживача про застосування заходів захисту не можуть бути задоволені, коли продавець, виготівник (підприємство, яке виконує їх функції) доведуть, що недоліки товару (наслідки робіт) виникли внаслідок порушення споживачем правил користування ним або його зберігання.

У вказаній Постанові Пленуму визначено, що за змістом п.6 ст.15 Закону під відповідальністю виконавця за недоліки виконаних робіт або наданих послуг слід розуміти його обов'язок усунути (виправити) ті з них, які виникли не з вини самого споживача. Виготівник (виконавець, продавець) несе відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну споживача за наявності його вини, крім випадків, передбачених законом або договором. При вирішенні вимог споживачів про відшкодування на підставі ст.24 Закону моральної шкоди суди повинні виходити з того, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, яких споживач зазнав унаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, що настали через незаконні винні дії продавця, виготівника, виконавця або через їх бездіяльність.

Пунктом 3.8 Правил роботи закладів (підприємств) громадського харчування, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24 липня 2002 р. № 219, передбачено пряму заборону приносити до закладу (підприємства) громадського харчування продовольчу сировину, харчові продукти. У тому числі алкогольні та безалкогольні напої, а також залучати сторонніх осіб до приготування страв.

Як встановлено судом, зазначену заборону замовник ОСОБА_6 порушила, використавши для вживання понад тридцятьма гостями, що були присутні на згаданому святковому заході, власно придбані продукти харчування та приготовані поза межами кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2»страви, що підтверджується згаданим вище актом від 22 липня 2012 року , висновком головного санітарного лікаря м.Луцька від 02.11.2011 р. на запит Луцького МВ УМВС України у Волинській області (а.с.18-21,57-58).

Представники відповідача в судовому засіданні категорично заперечували, що замовник ОСОБА_6 отримала дозвіл на використання в кафе своїх продуктів харчування. На спростування вказаних обставин позивач не надала суду жодних доказів.

Залишки всіх продуктів, принесених замовницею, дослідженню не піддавались , оскільки станом на 22 липня 2011 року вже були знищені і при відборі працівниками СЕС у її квартирі були відсутні.

Крім того, як зафіксовано в акті від 22.07.2011 року санітарно-епідеміологічного обстеження об»єкта , в той же день , ІНФОРМАЦІЯ_1 року, цими ж працівниками кафе проводилось обслуговування замовлення на 10 осіб, яким також готувалися аналогічні страви ,зокрема і млинці з язиком і яйцем, заливне та відбивні. При цьому жоден з цих відвідувачів не захворів.

Оскільки, як видно з доданих до матеріалів справи копій офіційних відповідей компетентних органів та результатів санітарно-бактеріологічних обстежень персоналу, досліджень взірців харчових продуктів і змивів з предметів зовнішнього середовища , патогенної мікрофлори, в тому числі, бактерій роду сальмонела, не виявлено, бакпосіви -негативні (від»ємні), позитивних знахідок щодо кишкової палички та патогенної мікрофлори у досліджених 20 змивах з предметів середовища і водопровідної питної води, відібраних у кафе безпосередньо після випадку госпіталізації позивачки, не виявлено (а.с.11-12,15,24-35).

Як вбачається з матеріалів справи, питання про притягнення до відповідальності відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_7 за вказаними фактами розглядалось правоохоронними органами м.Луцька та 14 жовтня 2011 року винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю в їх діях складу злочинів, передбачених ст.ст.227,325 КК України, оскільки не виявилось можливим встановити джерело походження епідемії та осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань (а.с.57-62).

Отже, доводи позивачки ОСОБА_3 про наявність вини відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в заподіянні їй майнової та моральної шкоди, а також причинного зв»язку між діями відповідачів та настанням шкідливих наслідків не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи і спростовуються наведеними доказами.

Таким чином, через порушення норм матеріального права, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 303,307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 червня 2012 року у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_6, про відшкодування матеріальної і моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: