ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 5011-72/8550-2012 30.08.12
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ВІЛМАР СНД"
до Державного підприємства "Національний центр поводження з небезпечними відходами"
про стягнення 153 982,50 грн.
Суддя Бондарчук В.В.
Представники:
від позивача: Локаш Д.Є.
від відповідача: Садирбаєв Т.Т.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ :
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ВІЛМАР СНД" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національний центр поводження з небезпечними відходами" (далі-відповідач) про стягнення безпідставно набутих коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних у розмірі 153 982,50 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг згідно договору № 323/У-11 від 11.04.2011 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.07.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежним виконанням ними вимог суду.
02.08.2012 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав відзив на позов, в якому проти позову заперечив та зазначив, що позивачем не надано жодних доказів безпідставно отриманих відповідачем коштів в сумі 153 982,50 грн. Крім того, позивачем не надано жодних доказів направлення заявок позивачем на адресу філії.
Розгляд справи відкладався через нез'явлення представника позивача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.
30.08.2012 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав письмові пояснення, в яких зазначив, що самоусунувшись від виконання своїх зобов'язань за договором, відповідач вважається таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань за договором № 323/У-11 та не набув права на частину передплаченого авансу у розмірі 152 277,50 грн. Крім того, відповідачем не доведено розмір витрат та збитків, понесених у зв'язку з договором.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 30.08.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
11.04.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ВІЛМАР СНД" та філією Державного підприємства "Національний центр поводження з небезпечними відходами" -«Одеський регіональний центр поводження з небезпечними відходами»Міністерства охорони навколишнього природного середовища України укладено договір № 323/У-11, умовами якого передбачено, що відповідач бере на себе зобов'язання надати послуги по збиранню, перевозці та прийманню на зберігання відходів, визначених у протоколі узгодження договірної ціни -додаток №1 до договору, який є невід'ємною частиною даного договору, з їх подальшою утилізацією/видаленням, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити їх у встановленому цим договором порядку.
Відповідно до п. 2.1. договору позивач надає у письмовій формі відповідачу заявку на організацію послуг, вказаних в п.1.1 даного договору. У заявках (форма яких узгоджена у додатку №2 до Договору) позивач вказує найменування, кількість відходів, що передаються відповідачу. Заявки є невід'ємними частинами даного договору.
Згідно п.2.2. договору відповідач на підставі поданої йому заявки виставляє позивачу рахунок на оплату послуг та рахунок на оплату транспортних витрат протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання заявки позивача.
Відповідно до п.2.3. договору відповідач зобов'язаний надати послуги, вказані в п. 1.1. договору, протягом 14 робочих днів з моменту оплати послуг з утилізації/видалення відходів та транспортних витрат.
Пунктом 3.2. договору встановлено, що відповідач протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання заявки позивача зобов'язаний надати останньому рахунок на оплату послуг на підставі кількості і видів відходів, вказаних в заявках позивача, і цін, затверджених сторонами в протоколі узгодження договірної ціни. Послуги відповідача не підлягають оплаті, а рахунок за надання послуг не виставляється, якщо вартість послуг перекривається сумою авансу, сплаченого позивачем в порядку п. 3.4. договору.
Відповідно до п.3.4. договору позивач протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання договору, але не пізніше 27 числа поточного місяця, перераховує відповідачу аванс у розмірі 137 539,58 грн. плюс ПДВ 20 % згідно чинного законодавства 27 507,92 грн., всього до сплати 165 047,50 грн. на підготовку і бронювання потужностей, необхідних для надання відповідачем послуг за договором, на підставі рахунку відповідача.
У випадку ненадання позивачем протягом дії цього договору заявок на утилізацію/видалення відходів та/або надання відповідачем послуг на суму меншу, ніж сплачена згідно п. 3.4 договору, сплачена згідно зазначеного пункту сума не повертається позивачу, а залишається в розпорядженні відповідача для покриття ним своїх витрат та збитків, понесених у зв'язку з цим договором.
Згідно п.8.1. договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2011 р.
Відповідно до п. 8.2. договору дію договору може бути пролонговано за згодою сторін з обов'язковим підписанням додаткової угоди про це сторонами, при умові перегляду умов строків.
Оскільки суду не надано доказів підписання додаткових угод, суд приходить до висновку, що договір № 323/У-11 від 11.04.2011 р. припинив свою дію з 31.12.2011 р.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання п. 3.4. договору 14.06.2011 р. позивач перерахував відповідачеві 165 047,50 грн., згідно платіжного доручення № 25637.
Судом встановлено, що за період дії договору відповідачем було надано послуг на загальну суму 12 770,00 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття наданих послуг (копії в матеріалах справи).
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що в період дії договору відповідач без повідомлення Товариству з обмеженою відповідальністю «Дельта Вілмар СНД», в односторонньому порядку припинив виконання прийнятих на себе за договором зобов'язань, а тому відповідач без правових підстав заволодів частиною авансу, що дорівнює 152 277,50 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Проаналізувавши зміст укладених між сторонами договору № 323/У-11 від 11.04.2011 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що відповідач, за період дії договору № 323/У-11 від 11.04.2011 р. згідно заявок відповідача надав послуг на загальну суму 12 770,00 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття наданих послуг.
Також, як встановлено судом вище, договір №323/У-11 від 11.04.2011 р. припинив свою дію з 31.12.2011 р.
З матеріалів справи вбачається, що сторонами в умовах договору передбачено письмову форму заявки на надання послуг, та виконання відповідачем таких послуг після отримання відповідної заявки.
Однак, позивач до матеріалів справи додав лише одну копію заявки на виконання робіт за договором № 323/У від 11.05.2011 р., яка датована 02.12.2011р., та не надав доказів її направлення на адресу відповідача (чеку та опису вкладення).
Тому спростовується твердження позивача, що відповідач відмовився від виконання своїх зобов'язань в односторонньому порядку, оскільки не надав належних доказів в обґрунтування своєї позиції.
Оскільки позивач не надав суду належних доказів направлення на адресу відповідача заявок на виконання робіт та надання послуг, суд не може дійти висновку про порушення зобов'язання саме з боку відповідача.
Матеріалами справи підтверджується, що сторони у договорі погодили, що у випадку ненадання позивачем протягом дії цього договору заявок на утилізацію/видалення відходів та/або надання відповідачем послуг на суму меншу, ніж сплачена згідно п. 3.4 договору, сплачена згідно зазначеного пункту сума не повертається позивачу, а залишається в розпорядженні відповідача для покриття ним своїх витрат та збитків, понесених у зв'язку з цим договором.
Оскільки договір № 323/У-11 від 11.04.2011 р. припинив свою дію, то кошти, перераховані в якості авансу на суму 152 277,50 грн. та невикористані позивачем у вигляді направлення заявок на утилізацію/видалення відходів на сплачену суму, залишаються у відповідача.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не було порушено прав позивача та умови договору № 323/У-11 від 11.04.2011 р., оскільки позивач не направляв на адресу відповідача заявок для надання послуг, а відповідно до умов укладеного сторонами договору, сплачена сума не повертається.
Таким чином, вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено: 04.09.2012 р.
Суддя Бондарчук В.В.