07.09.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
___________________________________________________________________________________________________
Провадження : 22ц/2090/6106/2012 Головуючий 1-ї інстанції -Харабадзе К.Ш.
Справа № 2-2403/12 Доповідач - Шевченко Н.Ф.
Категорія : на дії нотаріуса
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :
головуючого - Шевченко Н.Ф.
суддів - Кокоші В.В.,Бобровського В.В.
при секретарі - Ткаченко Г.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріусу Лозівського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про визнання незаконною відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, -
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до приватного нотаріуса ОСОБА_2 про визнання незаконної відмови у вчиненні нотаріальної дії, посилаючись на те, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_4, який помер у грудні 2010 року. Спадкоємцями померлого за законом являлась вона, дружина, малолітній син -ОСОБА_5, батьки - ОСОБА_3 та ОСОБА_6.
Мати ОСОБА_6 відмовилася від своєї частини спадщини, а саме квартири АДРЕСА_1 в м. Лозова, на користь батька ОСОБА_3
Приватним нотаріусом ОСОБА_2 були видані свідоцтва про право на спадщину за законом : їй та ОСОБА_5 по ? частці кожному; ОСОБА_3 на ? частку.
Пізніше їй стало відомо, що вона, як дружина померлого, мала право на ? частку в спільному майні подружжя і з цього приводу звернулась до нотаріусу із заявою про видачу свідоцтва на ? частину спірної квартири, але отримала відмову у вчиненні нотаріальних дій.
Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечувала, оскільки постанова про відмову вчинення дій повністю відповідає вимогам діючого законодавства.
ОСОБА_3 також вважав вимоги позивачки необґрунтованими та безпідставними.
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 липня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального і матеріального права.
Судова колегія вважає за можливе, на підставі ст.305 ЦПК України, розглянути справу у відсутності позивачки ОСОБА_1 та відповідачки ОСОБА_2, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням.
За змістом ст. ст. 11, 27 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.
Тому у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка в суд не перешкоджає розглядові справи і не порушує право на доступ до суду апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення третьої особи ОСОБА_3, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи, вирішуючи цивільно-правовий спір, районний суд повно й всебічно дослідив обставини справи, представлені докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та закон їх регулюючий.
Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно зі ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що доказів належності квартири АДРЕСА_1 в м. Лозова до об*єкту спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 суду не надано.
Такий висновок суду відповідає встановленим обставинам танормам матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що померлий ОСОБА_4 набув право власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 в м. Лозова на підставі договору міни від 18.06.2005 року за яким ОСОБА_4 зобов'язався передати ОСОБА_7 у власність належну йому квартиру за адресою: АДРЕСА_3, а ОСОБА_7 взамін також зобов'язався передати ОСОБА_4 у власність квартиру АДРЕСА_1 в м. Лозова. Відповідно п.1 Договору сторони визначили, що міна проводилася без доплати (а.с.15).
Квартиру за адресою: АДРЕСА_3, яка була предметом договору, належала ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації центру «Украспецвагон» 30 червня 1999 року, зареєстрованого в Лозівському бюро технічної інвентаризації у реєстрову книгу за № 12 під реєстраційним № 2749, реєстраційний номер у реєстрі прав власності на нерухоме майно № 11090185, та договору дарування ? частки квартири, посвідченого Лозівською державною нотаріальною конторою Харківської області 08.11.2003 року, за реєстром 1-2011, зареєстрованого в Лозівському бюро технічної інвентаризації 14.11.2003 року в реєстрову книгу 12 за реєстровим №2749, реєстраційний номер у реєстрі прав власності на нерухоме майно 11090185.
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 30.07.2005 року квартира за адресою: АДРЕСА_3, зареєстрована за ОСОБА_4 на праві приватної власності в цілому (а.с.17).
Тобто за змістом ст. 57 СК України квартира за адресою: АДРЕСА_3, являлась особистою приватною власністю ОСОБА_4
Питання щодо виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині, чоловікові, врегульовані статтею 62 СК України. За вимогами цієї статті якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Докази виникнення права спільної сумісної власності подружжя на спірну квартиру, що належала ОСОБА_4, за ст. 62 СК України позивачем не надані, за поясненнями останньої ці питання за життя ОСОБА_4 не вирішувалися.
Статтею 49 Закону України «Про нотаріат»передбачено, що нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо, зокрема, вчинення такої дії суперечить законодавству України.
Враховуючи вищезазначене суд прийшов обґрунтованого висновку, що заява ОСОБА_1 розглянута приватним нотаріусом у відповідності до вимог закону, оскільки в поданій ОСОБА_1 заяві від 05.03.2012 року нотаріус правомірно не убачала правових підстав для видачі позивачу свідоцтва про право власності на 1/2 частину спірної квартири.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.01.1992 року № 2 «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні»роз'яснено, що при вирішенні питання про обгрунтованість скарг суди мають виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи службової особи компетенцією і порядком їх вчинення, не допускаючи при цьому як потурання відхиленням від зазначеного порядку, так і формального скасування нотаріальної дії, коли ці відхилення не вплинули на її вчинення.
Інші ствердження позивачки також не були нею доведені у відповідності до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України при розгляді справи.
За таких обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що суттєвих порушень норм та вимог законодавства при розгляді заяви ОСОБА_1 від 05.03.2012 року нотаріусом не допущено. За результатом розгляду заяви приватним нотаріусом прийняте правильне по суті і справедливе рішення.
Вирішуючи спір, суд з*ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, дав їм належну оцінку та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що відмова приватного нотаріуса у видачі їй свідоцтва про право власності на 1/2 частину спірної квартири, порушує її майнові права, не можуть бути прийняті до уваги судової колегії, оскільки позивачка не довела, що квартира придбана за спільні кошти в період шлюбу з померлим ОСОБА_4
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не є суттєвими та висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п. 1. ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 липня 2012 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: