АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц -1413/ 2007 Головуючий по 1 -й інстанції
Городівський О.А. Судця- доповідач: Дорош А.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2007 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Дорош А.І.
Суддів: Обідіної О.І., КарнаухП.М.
при секретарі Бідній О.С.
за участю
відповідача ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 24 квітня 2007 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментіва на утримання неповнолітнього сина,
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Дорош А.І., -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 24 квітня 2007 року стягнуто із ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, НОМЕР_1, в розмірі 20 відсотків з всіх видів його доходів, щомісячно, починаючи з 26 лютого 2007 року до досягнення повноліття, однак не менше ніж мімімальний розмір, встановлений чинним законодавством України.
Стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати: судовий збір на користь держави в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи 30 грн. та на користь ОСОБА_2 26, 68 грн. судових витрат на оплату правової допомоги.
Рішення в частині стягнення аліментів допущено до негайного виконання.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить вищевказане рішення суду скасувати та закрити провадження у справі в порядку ст. 207 ч. 1 п.8 ЦПК України або ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові, посилаючись на те, що по справі
відсутній предмет спору, оскільки неповнолітня дитина не проживає з позивачем і не перебуває на її утриманні; судом було встановлено, що дитина проживає сама у державі Ізраїль, перебуває там на повному матеріальному та фінанасовому утриманні, отримує степендію екевівалентну 50 доларам США, цей факт підтвердила позивач; тому суд допустив помилку у застосуванні матеріального права, а також процесуального права, т.к. не звернув увагу на відсутність довідки вуличного комітету про перебування дитини на утримання позивача.
У запереченні на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 просить її відхилити, рішення суду залишити без змін.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції і це вбачається із матеріалів справи, сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 НОМЕР_1, який згідно довідки школи Леціон Бріна (Ізраїль) від 31.01.2007 р. з 01.09.2006 року навчається у вказаній школі за програмою НААЛе і буде в ній навчатися протягом 2007-2008 pp. (а.с. 3, 15).
Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що ст. 180 СК України визначає обов"язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а тому влаштування дитини до навчального закладу з повним або частковим утриманням не тягне за собою припинення цього обов"язку. З грудня 2006 року відповідач не приймає участі в утриманні дитини, не вживав заходів щодо добровільного врегулювання можливості виконувати батьківський обов"язок відносно участі у його матеріальному забезпеченні.
Як встановлено колегією суддів, суд першої інстанції врахував всі обставини при визначенні розміру аліментів, як це передбачає ст. 182 СК України . Відповідач є військовим пенсіонером, згідно банківського рахунку станом на грудень 2006 - лютий 2007 р. мав грошове забезпечення у розмірі 1041-1069 грн. (а.с. 22); за умови що має неповнолітнього сина, додатково отримує грошову допомогу у розмірі 180 грн. У даному випадку тимчасове перебування сина на навчанні та тимчасове перебування його не на утриманні матері не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку утримувати неповнолітнього сина, оскільки згідно ст. 188 СК України єдиною підставою для звільнення батьків від обов'язку утримувати дитину за рішенням суду є отримання нею доходу, який набагато перевищує дохід у кожного з них і забезпечує повністю її потреби.
Посилання відповідача в тій частині, що син не перебуває на утриманні матері і тому у позові слід відмовити, є безпідставним та не грунтується на вимогах закону. Відповідач не надав суду доказів щодо добровільного надання матеріальної допомоги на утримання сина.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу і не спростовують висновків суду першої інстанції. Рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм
матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313 - 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
У ХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 24 квітня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.