Справа № 2-12994/11
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
30 серпня 2012 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Маліновської В.М.
при секретарі: Лазоришинець К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів згідно розписки, -
В С Т А Н О В И В:
У березні 2010 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів згідно розписки, в якому просив стягнути з відповідача на його користь, грошові кошти: - борг у сумі 28 000, 00 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ станом на 18 березня 2010 року -223 160, 00 грн.; - інфляційні витрати у сумі -133 896, 00 грн.; - 3% від суми боргу у розмірі 3 017, 12 грн.; - моральну шкоду в сумі 20000, 00 грн.; - судові витрати -1 738, 50 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 22 вересня 2008 року ним передано відповідачеві грошові кошти в сумі 28 000 дол. США за надання доручення на користування та володіння автомобілем марки «Богдан»А-09202 (автобус пасажирський), що підтверджується розпискою.
Цього ж дня - 22 вересня 2008 року, відповідач видав на ім'я позивача довіреність представляти його права з усіх без винятку питань, що стосуються автомобіля марки «Богдан»А-09202 (автобус пасажирський державний номер НОМЕР_1). 24 лютого 2010 року відповідач скасував вказану довіреність, у зв'язку з чим забрав автомобіль у позивача, проте грошові кошти не повернув.
Станом на день подання позивачем позову до суду, відповідачем не вчинено жодних дій щодо повернення зазначених коштів.
20 липня 2010 року за даним позовом Шевченківським районним судом м.Києва від постановлено заочне рішення, згідно з яким позов задоволено частково (а.с.37, 38).
23 листопада 2011 року ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва за заявою представника відповідача заочне рішення скасовано, справу призначено до судового розгляду (а.с.49).
У заяві про перегляд заочного рішення відповідач зазначив, що індекс інфляції застосовується виключно до грошової одиниці гривні, а щодо іноземною валюти застосування не підлягає. Крім того, позивач не виконав свого зобов'язання перед відповідачем передбаченого розпискою, щодо передачі ще 8 000, 00 дол. США, а тому відповідач не надав позивачеві генеральну довіреність на транспортний засіб.
Відповідач також наголошує, що між ним та позивачем фактично було укладено попередній договір купівлі-продажу, а тому ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних від простроченої суми застосуванню не підлягає.
З червня 2012 року вказана справа розглядається іншим складом суду (а.с. 63-64).
Позивач в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій просить справу розглядати у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, зазначив, що проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що позивач проти заочного розгляду справи не заперечував, суд, на підставі ч. 1 ст. 224 та відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України яка визначає, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, свобода договору означає право громадян вступати чи утримуватись від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору.
Згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як встановлено в судовому засіданні, 22 вересня 2008 року відповідач отримав від позивача гроші в сумі 28000,00 доларів США, що еквівалентно 138600,00 грн. (станом на 22 вересня 2008 року) за оформлення генеральної довіреності щодо автомобіля марки «Богдан»А-09202 (автобус пасажирський державний номер НОМЕР_1), що підтверджується розпискою наявною в матеріалах справи (а.с.8). За даною розпискою повний розрахунок мав бути проведений до 01 жовтня 2009 року.
Отже, підписавши вказану розписку відповідач вступив в договірні відносини з позивачем, взявши на себе певні обов'язки зазначені у розписці із зазначенням терміну виконання даних зобов'язань.
22 вересня 2008 року відповідач видав на ім'я позивача довіреність на право керування та експлуатації транспортного засобу терміном на три роки. Вказана довіреність посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (а.с.9).
Проте 24 лютого 2010 року відповідач через нотаріуса повідомив позивача про скасування довіреності від 22 вересня 2008 року (а.с.10). Також у цій заяві відповідачем зазначено про необхідність повернення позивачем транспортного засобу (автомобіля марки «Богдан»А-09202 автобус пасажирський державний номер НОМЕР_1), та ключі від нього. Повернувши собі транспортний засіб, відповідач грошові кошти позивачу не повернув.
Отже, судом встановлено, що забравши транспортний засіб, відповідач не повернув позивачу грошові кошти, що вбачається як з позовної заяви позивача так і з заяви відповідача про перегляд заочного рішення (а.с. 4 -7, а також 40-43).
Враховуючи викладене, суд вважає що підлягають стягненню на користь позивача із відповідача грошові кошти у сумі 28 000, 00 дол. США., в еквіваленті зазначеному позивачем складає 223 160, 00 грн.
Відповідно до ч.ч 1, 2 ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим, враховуючи, що кошти згідно розписки були отриманні відповідачем в іноземній валюті, суд приходить до висновку, що нарахування індексу інфляції на ці кошти є неможливим, оскільки рівень інфляції розраховується Державним комітетом статистики і визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.
Щодо стягнення 3 % річних від простроченої суми, то суд вважає, що вони підлягають нарахуванню, починаючи з 24 лютого 2010 року, тобто дня з якого у позивача виникло право вимоги до відповідача по стягненню коштів, по 18 березня 2010 року.
Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.
При цьому судом не приймаються до уваги, доводи позивача та відповідача щодо належного чи не належного виконання ними зобов'язання у строк визначений розпискою (а саме: - 01 жовтня 2009 року, оскільки сторонами не надано до суду жодних доказів на підтвердження своїх доводів).
Отже суд вважає, що право вимоги у позивача до відповідача в частині стягнення 3% від простроченої суми грошового зобов'язання виникло з дня відкликання довіреності та не повернення коштів, а саме: - 24 лютого 2010 року.
Отже суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 50, 63 дол. США (3% річних від простроченої суми за 22 дні (з 24.02.2010 по 18.03.2010).
Враховуючи, що грошові кошти відповідач отримав від позивача в іноземній валюті, то з урахуванням положень ст. 533 ЦК України, стягненню з відповідача підлягає грошовий еквівалент в гривнях за офіційним курсом НБУ на день постановлення рішення -404, 53 грн. (50, 63 дол. США х 7, 99 грн.).
За змістом ч.3 ст. 10, ч.1 ст.11 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторін у справі.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи, те що відповідач в односторонньому порядку порушив свої зобов'язання та не повернув позивачу отримані грошові кошти в розмірі 28000 доларів США, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача грошову суму у повному обсязі, відповідно до вимог ЦК України.
Підлягає стягненню з відповідача на користь позивача грошовий еквівалент в національній валюті у сумі 223 160,00 грн. оскільки суд розглядає справу виключно в межах позовних вимог.
Позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, не підлягають задоволенню, оскільки дані правовідносини є договірними, що у свою чергу виключає відшкодування моральної шкоди та суперечить законодавству.
Відповідно до ст. 611 ЦК України відшкодування моральної шкоди за порушення зобов'язань допускається лише, якщо не передбачено у договорі або законі. Норми статті 1167 ЦК України до спірних правовідносин не застосовуються, оскільки між позивачем та відповідачем були договірні зобов'язання. Норма ст. 1167 ЦК України поширюється на не договірні зобов'язання. Щодо можливості відшкодування моральної шкоди відсутні умови у договорі 22 вересня 2008 року. Окрім того, доказів спричинення моральної шкоди з вини відповідача позивач також не надав.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд також присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1738 грн. 50 коп.
З огляду на вищенаведене, відповідно до ст.ст. 525, 526, 530, 533, 536, 612, 625, 627, Цивільного кодексу України, та, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів згідно розписки -задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_3) грошові кошти в сумі 28 000, 00 дол. США, що в еквіваленті складає - 223 160, 00 грн., 3% річних у сумі 50, 63 дол. США , що в еквіваленті складає -404, 53 грн., а також судові витрати в сумі 1738, 50 грн., а всього підлягає стягненню 225 303, 03 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом..
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: