Справа № 22ц/1290/4079/12

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді Назарової М.В.,

суддів Галан Н.М., Лісіциної А.І.,

при секретарі Сидоровій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань апеляційного суду Луганської області

апеляційну скаргу Приватного підприємства «Машінвест»

на ухвалу Ленінського районного суду м. Луганська від 29 листопада 2011 року

у справі за позовом Приватного підприємства «Машінвест» до ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Дар Сонця» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2011 року ПП «Машінвест» звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з ТОВ «ТД «Дар Сонця» за договором купівлі-продажу № ДС 034/3 від 27.11.2009 року суму боргу 1948349,92 грн.; стягнути з ОСОБА_1 як поручителя, розмір відповідльності якого обмежується певною сумою, та ТОВ «ТД «Дар Сонця» солідарно на користь ПП «Машінвест» 1000 грн.; стягнути ТОВ «ТД «Дар Сонця» 3% річних у сумі 73063,12 грн.; стягнути з ТОВ «ТД «Дар Сонця» інфляційні витрати в сумі 224060,25 грн. та стягнути з відповідачів судові витрати.

Оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції закрито провадження по справі за позовом ПП «Машінвест» до ОСОБА_1, ТОВ «ТД «Дар Сонця» про стягнення заборгованості в частині вимог ПП «Машінвест» до ТОВ «ТД «Дар Сонця».

В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати ухвалу суду, оскільки судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Вислухавши доповідь судді, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

В судовому засіданні встановлено, що суд першої інстанції під час постановлення ухвали виходив з наступних встановлених фактів та відповідних їм правовідносин.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що 27.11.2009 року був укладений договір купівлі - продажу соняшника № ДС 034/3 між ПП «Машінвест» та ТОВ «ТД «Дар Сонця» /а.с. 5/, відповідно до якого ПП «Машінвест» продав ТОВ «ТД «Дар Сонця» соняшник на загальну суму 4018230 грн. Вказаний відповідач частково сплатив придбаний ним соняшник, у зв'язку із чим утворилась заборгованість на суму 1948349,92 грн.

Того ж дня, в забезпечення виконання вищезазначеного зобов'язання між ПП «Машінвест» та ОСОБА_1 був укладений договір поруки, згідно якого розмір відповідальності поручителя ОСОБА_1 перед кредитором ПП «Машінвест» обмежується сумою, зазначеною у додатку-1 /а.с. 12/, що відповідно до останнього складає 1000 грн. /а.с. 13/.

Закриваючи провадження по справі на підставі ст.ст. 205, 206 ЦПК України, суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин ст. 12 ГПК України щодо підвідомчості справ.

Судова колегія погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у справах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Вирішуючи питання про підвідомчість спору, суд повинен виходити з того, що згідно зі ст.124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами першою і другою ст.15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України або Господарським процесуальним кодексом України віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Якщо у ст. 3 ЦПК України передбачено, що в порядку цивільного судочинства за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів може звернутися кожна особа, а у випадках, установлених законом, ще і органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, державні чи суспільні інтереси, то у ст. 1 ГПК України чітко встановлено, що суб'єктами звернення до господарського суду є підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі по тексту вказані категорії осіб позначатимуться як підприємства та організації).

Ці особи мають право звернутися до господарського суду не лише за захистом порушених або оспорюваних прав чи інтересів, але і для вжиття заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Тобто, основними критеріями розмежування компетенції між судами загальної юрисдикції і спеціалізованими судами є:

1) суб'єктний склад сторін;

2) характер та предмет спірних правовідносин;

3) обставини, з яким процесуальним законодавством пов'язувався розгляд спору за правилами іншого виду судочинства.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження по справі, суд першої інстанції, керуючись ст.ст. 205, 206 ЦПК України, правомірно виходив з того, що спір виник між двома суб'єктами господарювання, у зв'язку з чим справа підлягає розгляду господарським судом відповідно до ст. 12 ГПК України.

При цьому суд першої інстанції прийняв до уваги характер та предмет спірних правовідносин, а також обставини, з якими процесуальним законодавством пов'язувався розгляд спору за правилами іншого виду судочинства.

Відповідно до ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом спору є договір, укладений між приватним підприємством «Машінвест» та ТОВ «ТД «Дар Сонця» /а.с. 5/, а також зобов'язання, що виникають з вказаного договору, тобто договір укладений між двома господарюючими суб'єктами.

До позовної заяви позивачем була додана копія свідоцтва про державну реєстрацію приватного підприємства «Машінвест» з 24.04.2007 року /а.с. 9/.

Таким чином, позивач та відповідач є суб'єктами підприємницької діяльності, у зв'язку з чим висновок суду першої інстанції про непідвідомчість спору суду загальної юрисдикції відповідає матеріалам справи та вищезазначеним нормам процесуального права.

Доводи апеляційної скарги про те, що закриваючи провадження у справі, суд не взяв до уваги наявність в процесуальному праві інституту співучасті як одного із виявів принципів процесуальної економії, законності і обґрунтованості, а також неможливість роздільного розгляду окремих позовів, не заслуговують на увагу як необґрунтовані і не підтверджені матеріалами справи.

До того ж, відповідно до ч. 1 ст. 32 ЦПК України кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони дії в цивільному процесу самостійно.

Таким чином, доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.

Крім того, закриття провадження з вказаної підстави не перешкоджає повторному зверненню до відповідного господарського суду з вказаним позовом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням закону.

Керуючись ст.ст. 307 ч.2 п.1, 312 ч.1 п.1, 313-315, 317, 319, 323-325, 327 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Машінвест» відхилити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Луганська від 29 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий:

Судді: