Справа № 22ц/1290/3438/12
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого судді Назарової М.В.,
суддів Галан Н.М., Лісіциної А.І.,
при секретарі Сидоровій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань апеляційного суду Луганської області
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 26 квітня 2012 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в особі Луганської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання зобов'язання вчинити певні дії, визнання договору застави таким, що втратив чинність, визнання дій неправомірними, -
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2011 року ОСОБА_1. звернулася із зазначеним позовом до суду, який згодом змінила, обґрунтовуючи вимоги тим, що 27.07.2006 року між нею та ПАТ комерційний банк «ПриватБанк» було укладено кредитний договір. Відповідно до умов договору позивачці було надано кредит у сумі 46700 грн. на купівлю автомобілю, а також у розмірі 9573,50 грн. на сплату страхових платежів, з остаточним строком повернення до 27.07.2011 року. Нею свої кредитні зобов'язання виконувались належним чином, проте відповідач в односторонньому порядку підвищив відсоткову ставку з 01 лютого 2009 року з 15 до 26,4 % річних. Просила визнати її зобов'язання за кредитним договором виконаними у повному обсязі, недійсними зміни кредитного договору щодо одностороннього підвищення відсоткової ставки, зобов'язати відповідача зробити перерахунок та зарахувати у якості сплати основного боргу за кредитним договором грошові кошти, що були нею сплачені та зараховані відповідачем у якості сплати відсотків за користування кредитом, зобов'язати відповідача видати їй довідку про повне погашення кредиту, а також визнати договір застави № LGH1AU01280731 від 27.07.2006 року таким, що втратив чинність, визнати дії ПАТ КБ «Приватбанк» щодо реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна транспортного засобу JAC, державний номер НОМЕР_1, та реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна звернення стягнення на транспортний засіб неправомірними, зобов'язати ПАТ КБ «Приватбанк» зареєструвати зміни в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна щодо виключення транспортного засобу JAC, державний номер НОМЕР_1 з реєстру обтяжень рухомого майна.
Оскаржуваним рішенням в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в зв'язку з обгрунтованістю позовних вимог, оскільки судом не застосовано ряд законів та норм, які мають підлягати до застосування при визначенні правочину недійсним, до того ж, рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, до того ж суд не з'ясував всі обставини справи, які мають значення для справи.
Вислухавши доповідь судді, осіб, які брали участь у судовому засіданні, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду відповідає.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 27.07.2006 року між ЗАТ /згодоам - ПАТ/ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1. був укладений кредитний договір № LGH1AU01280731, відповідно до якого остання отримала від позивача грошові кошти у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у сумі 46700 грн. на купівлю автомобілю, а також у розмірі 9573,50 грн. на сплату страхових платежів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,25 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 27.07.2011 року; умови договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти /щомісячний платіж/ для погашення заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов /а.с. 13-16/.
Розпорядженням управління банку про необхідність підвищення процентної ставки було затверджено технологію підвищення процентної ставки по діючим кредитам /а.с. 76/.
08.01.2009 року ПАТ комерційний банк «ПриватБанк» рекомендованим листом направив позивачці повідомлення від 06.01.2009 року про зміну відсоткової ставки за кредитним договором до 26,40 %, починаючи з 01.02.2009 року /а.с. 35, 74-75/.
Факт отримання зазначеного листа позивачем не заперечується, проте, робиться посилання на те, що вказаний лист є ксерокопією листа без підпису уповноваженої особи і не зареєстрований належним чином. Одночасно у суді апеляційної інстанції позивачка пояснила, що, незважаючи на вказані обставини, вона вже 20.01.2009 року розпочала листування із відповідачем з приводу збільшення відсоткової ставки /а.с. 41-43, 36-37, 38, 39-40, 56/, на що отримувала відповіді /а.с. 44-54/.
Як вбачається з матеріалів справи, у листах на ім'я позивачки банком наведено обґрунтування причин підвищення відсоткової ставки за кредитним договором.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
У пункті 2.3.1 кредитного договору передбачено, що сторони погодили, що протягом дії цього договору банк відповідно до умов договору має право в односторонньому порядку змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі настання будь-якої з обставин, визначених у вказаному пункті договору: при зміні кон'юнктури ринку грошового регресу в Україні, а саме: зміна курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного Договору, зміни облікової ставки НБУ, зміни розміру відрахувань у страховій /резервний/ фонд або середньозваженої ставки по кредитах банків у відповідній валюті /по статистиці НБУ/; при збільшенні відсоткової ставки в односторонньому порядку Банк надсилає Позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки.
Як зазначалося вище, лист про підвищення відсоткової ставки був направлений на адресу позивача 08.01.2009 року /а.с. 25, 74-75/.
Судова колегія вважає, що відповідач довів у судовому про належне інформування позивача про випадки, викладені у п. 2.3.1 кредитного договору, які стали підставою для збільшення відсоткової ставки за кредитним договором, беручи до уваги, що курс валют до національної валюти не є стабільним, і з огляду на системний аналіз законодавства, що регулює спірні правовідносини - положення ст. 36 Закону України «Про національний банк України», ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» та Положення «Про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют до курсу банківських металів», затвердженого Постановою Правління Національного Банку України № 496 від 12 листопада 2003 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни.
Тобто, спочатку відбувається підвищення відсоткової ставки за кредитним договором, а потім здійснюється відповідне повідомлення.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про збільшення процентної ставки за кредитним договором в односторонньому порядку було правомірним, оскільки договір укладений сторонами на власний розсуд із дотриманням вимог чинного на час укладення договору законодавства та з повідомленням позичальника в порядку, встановленому кредитним договором. Рішення банку про підвищення процентної ставки з 1 лютого 2009 року прийнято до набрання чинності Законом України від 12 грудня 2008 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банком змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким доповнено ЦК України статтею 1056-1, а тому зазначені норми не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
До того ж, відповідно до роз'яснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішення спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі ст. 1056 - 1 ЦК України у зв'язку з прийняттям ЗУ від 12.12.2008 року № 661-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10.01.2009 року.
Враховуючи принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно - правових актів, який закріплений у Конституції України /частина 1 статті 58/, всі рішення банку в будь-якій формі /постанова, рішення, інформаційний лист/ щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10.01.2009 року /Рішення КС України від 09.02.1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно - правових актів/.
У разі підвищення процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки /лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо/, дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо /п. 28 зазначеної Постанови/.
На час укладання договору відповідно до закону дозволялося в односторонньому порядку змінювати умови договору, якщо це було передбачено умовами самого договору /ст. 651 ЦК України/, умовами вищевказаного кредитного договору було передбачено право банку змінювати в односторонньому порядку відсоткову ставку, що не суперечило вимогам діючого законодавства, повідомлення позичальнику було надіслано належним чином, в передбачений законом строк.
Таким чином, суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно застосував норми матеріального права у спірних правовідносинах, норми процесуального права при цьому не порушив.
Як правильні висновки суду і щодо відмови у задоволенні решти позовних вимог - визнання зобов'язання за кредитним договором виконаним, зобов'язання зробити перерахунок, видати довідку про повне погашення кредиту, а також визнання договору застави таким, що втратив чинність тощо - адже всі ці вимоги є похідними від позову про невідповідність закону дій банку під час підвищення розміру процентної ставки.
Інші доводі апеляційної скарги, які фактично є підставами позову і яким судом дана належна оцінка, не спростовують правильних висновків суду.
Враховуючи вищевикладене, діючи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити і на підставі ст. 308 ЦПК України, рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 26 квітня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий:
Судді: