Справа № 22ц/1290/4490/12
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого судді Назарової М.В.,
суддів Лісіциної А.І., Маляренко І.Б.
при секретарі Сидоровій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань апеляційного суду Луганської області
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 21 червня 2012 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Житло» про стягнення заробітної плати, -
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила зобов'язати відповідача надати відомості належній їй заборгованості по заробітній платі та провести перерахунок заборгованості з урахуванням індексу інфляції та компенсаційних виплат, ухвалити рішення про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 53508,19 грн.
Оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати ухвалу і направити питання на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки судом порушені норми матеріального та процесуального права.
Вислухавши доповідь судді, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи, при постановленні ухвали суд першої інстанції послався на ч. 3 ст. 118 ЦПК України, якою передбачено, що позовна заява щодо вимог, визначених у частині першій статті 96 ЦПК України /якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати/, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.
Такий висновок суду першої інстанції відповідає матеріалам справи, адже судом вірно встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом, де просила стягнути з ТОВ «Житло» заробітну плату.
Також з матеріалів справи вбачається, що остання не зверталася до суду із заявою про видачу судового наказу з тих самих підстав і з тими ж саме вимогами.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції апелянт пояснила, що на підприємстві відповідача їй не лише нарахована заробітна плата, а також нараховано на заробітну плату компенсацію і індексацію.
Згідно п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 р. № 14 « Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати (пункт 1 частини першої статті 96 ЦПК), судовий наказ може бути видано не лише на суму заборгованості із заробітної плати, а й на суму компенсації за порушення строків її виплати, оскільки вона входить
до структури заробітної плати (Закон України від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР ( 108/95-ВР ) "Про оплату праці", Закон України від 19 жовтня 2000 року N 2050-III ( 2050-14 ) "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати").
Таким чином, апелянтом підтверджено відсутність спору про право, що є доводом апеляційної скарги.
За умови того, що вимоги позивача є такими, що передбачені ч. 1 ст. 96 ЦПК України, і підлягають розгляду в порядку наказного, а не позовного провадження, висновок суду про повернення позовної заяви ОСОБА_1 є такими, що відповідають матеріалам справи і вимогам ЦПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Ухвалу Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 21 червня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий:
Судді: