Справа № 22ц/1290/4214/12

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді Назарової М.В.,

суддів Лісіциної А.І., Фарятьєва С.О.

при секретарі Сидоровій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань апеляційного суду Луганської області

апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції

на ухвалу Свердловського міського суду Луганської області від 25 червня 2012 року

у справі за скаргою ТОВ «Луганське енергетичне об»єднання» на дії державного виконавця ВДВС Свердловського МУЮ, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» звернулось до суду зі скаргою, якою просило визнати неправомірними дії державного виконавця ВДВС Свердловського міського управління юстиції по відмові у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-3076/11, що виданий Свердловським міським судом, про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» боргу у сумі 1650,81 грн., судових витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30,00 грн., постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження / відмову в прийнятті провадження виконавчого документа/ від 20.03.2012 року по ВП № 31763481 визнати неправомірною та скасувати, зобов'язати державного виконавця ВДВС Свердловського МУЮ прийняти до виконання та відкрити виконавче провадження на підставі цього виконавчого листа. Відмова у відкритті виконавчого провадження державним виконавцем мотивована тим, що відсутній ідентифікаційний номер боржника, хоча стаття 26 Закону України «Про виконавче провадження», яка містить вичерпний перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, такої підстави не передбачає. Зазначення ідентифікаційного номера боржника у виконавчому документі не є обов'язковим; він може бути вказаний, якщо є відомим органу, який видає виконавчий лист, що витікає із змісту п. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Оскаржуваною ухвалою Свердловського міського суду Луганської області скаргу задоволено: визнано неправомірними дії державного виконавця ВДВС Свердловського міського управління юстиції Луганської області по відмові у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-3076/11, виданим Свердловським міським судом Луганської області, про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» боргу у сумі 1650, 81 грн., судових витрат в розмірі 30,00 грн.; постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження /відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа/ від 20.03.2012 р. ВП № 31763481 визнано неправомірною та скасовано; зобов'язано державного виконавця ВДВС Свердловського міського управління юстиції Луганської області прийняти до виконання та відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 2-3076/11, виданого Свердловським міським судом Луганської області, про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» боргу у сумі 1650, 81 грн., судових витрат в розмірі 30,00 грн.

В апеляційній скарзі апелянт Відділ Державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції Луганської області просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні скарги ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» у особі Свердловських РЕМ відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У справі встановлено, що рішенням Свердловського міського суду Луганської області від 14.12.2011 р. з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» в особі Свердловського РЕМ стягнено витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи Свердловським міським судом Луганської області у сумі 30,00 грн., і на виконання цього рішення видано виконавчий лист № 2-3076/11 із зазначенням прізвища, ім'я, по-батькові боржника, адреси його проживання /а. с. 6/. Постановою державного виконавця ВДВС Свердловського МУЮ ВП № 31763481 від 20.03.2012 р. відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа - виконавчого листа № 2-3076/11, виданого 20.03.2012 р. Свердловським міським судом, та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання з посиланням відмовлено з посиланням на невідповідність виконавчого документа статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», а саме через відсутність ідентифікаційного номера боржника, у зв'язку з чим неможливо винести постанову про відкриття виконавчого провадження до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень /ЄДРВП/, оскільки, як зазначено у постанові, ключовим полем для цього є ідентифікаційний номер або серія та номер паспорта боржника.

Задовольняючи частково скаргу ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання», суд виходив з положень статей 18 та 26 Закону України «Про виконавче провадження», статті 215 ЦПК України та з того, що спірний виконавчий лист відповідає вимогам, передбаченим ст. 18 Закону «Про виконавче провадження» та ст. 215 ЦПК України.

Так, згідно із п. п. 3 та 4 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», якою встановлено вимоги до виконавчого документа, у виконавчому документі зазначаються, зокрема, ім'я /прізвище, власне ім'я та по-батькові/ /для фізичних осіб/ стягувача і боржника, їх місце проживання чи перебування /для фізичних осіб/, індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності /для фізичних осіб - платників податків/, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи /для фізичних осіб/, місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення.

Оскільки у виконавчому документі має бути зазначена резолютивна частина рішення, то слід враховувати положення пункту 4 статті 215 ЦПК України щодо змісту резолютивної частини рішення суду, в якій зазначаються: висновки суду про

задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновки суду по суті позовних вимог; щодо розподілу судових витрат; строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

Отже, Цивільний процесуальний кодекс не передбачає вимоги зазначення у резолютивній частині рішення індивідуального ідентифікаційного номера стягувача та боржника.

Щодо вимог статті 18 Закону «Про виконавче провадження», то із змісту п. 3 ч. 1 цієї статті вбачається, що обов'язково у виконавчому документі зазначаються щодо боржника - фізичної особи такі відомості, як прізвище, ім'я та по-батькові боржника, його місце проживання чи перебування. Що ж до індивідуального ідентифікаційного номеру боржника, то він вказується за наявності, а інші дані, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, вказуються у разі, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видає виконавчий документ.

Відповідно до роз'яснень в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 N 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у резолютивній частині рішення, зокрема, має бути зазначено: висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновок суду по суті позовних вимог: які саме права позивача визнано або поновлено; розмір грошових сум чи перелік майна, присуджених стороні; вартість майна, яке належить стягнути з відповідача, якщо при виконанні рішення присудженого майна у наявності не буде; конкретні дії, які відповідач повинен вчинити та на чию користь, або інший передбачений законом спосіб захисту порушеного права; розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 88 ЦПК; строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; у яких межах допускається негайне виконання рішення, коли суд зобов'язаний або має право його допустити. З метою запобігання виникненню неясності при виконанні рішення у його резолютивній частині зазначається точне та повне найменування юридичної особи, прізвище, ім'я та по-батькові фізичної особи, відносно яких суд вирішив питання.

Виходячи із вказаних положень законів та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, суд в оскаржуваному рішенні дійшов правильного висновку щодо того, що зазначення індивідуального ідентифікаційного номера боржника у виконавчому документі не є обов'язковим.

Отже, спірний виконавчий лист є таким, що відповідає вимогам статті 18 Закону «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 26 Закону «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження, зокрема, у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону /п. 6 ст. 26/.

Оскільки ж, як було зазначено вище, вказаний виконавчий лист є таким, що відповідає вимогам статті 18 Закону «Про виконавче провадження», то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що державний виконавець не мав підстав для відмови у прийнятті виконавчого листа до провадження та для відмови у відкритті виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апелянта висновки оскаржуваної ухвали не спростовуються. Не заслуговує на увагу думка апелянта про те, що державний виконавець не має технічної можливості без наявності індивідуального ідентифікаційного номера боржника винести постанову

про відкриття виконавчого провадження, а також, що дані виконавчих документів, які надходять до ВДВС, у тому числі реєстраційний номер облікової картки платника податків для фізичних осіб, вносяться до Єдиного реєстру ДВС. Колегія суддів вважає, що у разі необхідності додаткових даних про боржника, яких не містить виконавчий документ, державний виконавець може вжити заходів для їх встановлення, для чого має певні повноваження згідно із Законом «Про виконавче провадження».

Як передбачено ст. 312 ЦПК України, розглянувши апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відділу Державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції відхилити.

Ухвалу Свердловського міського суду Луганської області від 25 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий:

Судді: