Справа № 11а-838 / 2007 р. Головуючий у І інстанції - Побережник В.Г.
Категорія ст. 121 ч.1 КК України Доповідач - Яременко О.Д.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2007 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі головуючого Яременка О.Д. суддів Брух Б.І., Галина В.П. з участю прокурора Білінської Н.И. підсудного ОСОБА_1. адвоката ОСОБА_2потерпілого ОСОБА_3., представника потерпілого - адвоката ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляціями потерпілого ОСОБА_3. на постанову Сокальського районного суду Львівської області від 06 жовтня 2006 року, та на постанову Сокальського районного суду Львівської області від 11 жовтня 2006 року.
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Сокальського районного суду Львівської області від 06 жовтня 2006 року із кримінальної справи за обвинуваченням
ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в селі Реклинець Сокальського району Львівської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не судимого,
у вчинені злочинів, передбачених ст. ст. 296 ч.3, 121 ч.1 КК України, матеріали кримінальної справи за ст. 121 ч.1 КК України відносно заподіяння потерпілому ОСОБА_3 тяжкого тілесного ушкодження, в якому обвинувачується ОСОБА_1, виділені в окреме провадження і направлені прокурору Сокальського району Львівської області на додаткове розслідування.
Постановою цього ж суду від 11 жовтня 2006 року ОСОБА_1. звільнено від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчинені
2
злочину, передбаченого ст. 296 ч.3 КК України, у зв'язку з актом амністії. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3. до ОСОБА_1. залишено без розгляду, оскільки він повинен бути розглянутий в порядку цивільного судочинства.
Згідно з постановами Сокальського районного суду Львівської області від 06 жовтня та 11 жовтня 2006 року ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, вчинених ним за наступних обставин.
01 січня 2004 року біля 03 год.30 хв. в Народному домі „ Просвіта" в с Реклинець Сокальського району Львівської області ОСОБА_1. та ОСОБА_5., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, під час проведення там новорічної дискотеки з метою порушення громадського порядку і вчинення бійки, з надуманих мотивів, зухвало почали розмовляти з потерпілим ОСОБА_1
Вважаючи, що може початися бійка та буде зірвано проведення дискотеки і з метою недопущення бійки, в цю розмову втрутились потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_6 яких почав нецензурно ображати ОСОБА_1., сказавши при цьому, що поб'є їх.
Реалізуючи такий намір, ОСОБА_1. проходячи біля потерпілого ОСОБА_6 ображаючи його нецензурною лайкою, умисно наніс йому три удари кулаком в обличчя, розбивши при цьому даному потерпілому ніс.
З метою забрати потерпілого ОСОБА_6 від ОСОБА_1. і таким чином припинити бійку, між них втрутився потерпілий ОСОБА_7
Почувши, що в танцювальному клубі відбувається бійка, ОСОБА_8 та підсудний ОСОБА_1 підбігли до місця бійки, де він наніс удар кулаком по голові потерпілому ОСОБА_7., а після почали наносити йому удари ногами по різних частинах тіла.
З метою припинити такі хуліганські дії зазначених осіб, в бійку втрутився потерпілий ОСОБА_3 але отримав від них декілька ударів руками в голову, відійшов під стіну зали. Бійка була припинена після того, як завідуюча „ Просвіти" ввімкнула електричне світло і наказала всім учасникам бійки вийти на вулицю. Внаслідок зазначених хуліганських дій на 10 хвилин було перервано проведення даної новорічної дискотеки.
Продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_8 викликав потерпілого ОСОБА_3 з приміщення „ Просвіти" на вулицю. Також за ними з цією ж метою почали виходити ОСОБА_1., ОСОБА_5. та підсудний ОСОБА_1
При виході з приміщення ОСОБА_1. без всяких на те підстав, з хуліганських спонукань, нецензурно лаючись, наніс удар кулаком в обличчя потерпілому ОСОБА_7 В той же час ОСОБА_8 відкликав потерпілого ОСОБА_3 до неосвітленого лівого кута приміщення Народного дому „ Просвіта" , де висловлюючись нецензурною лайкою, наніс йому два удари кулаком в живіт та обличчя. Також при цьому потерпілого били всі інші учасники бійки, в тому числі і підсудний ОСОБА_1, вдаривши потерпілого ОСОБА_3 в плече, внаслідок чого той впав на асфальтну площадку, то ОСОБА_1. ОСОБА_8, ОСОБА_5. і
3
ОСОБА_1 наносили йому удари ногами в голову та інші частини тіла, після чого такі їх дії були зупинені товаришами ОСОБА_3.
Внаслідок таких хуліганських дій було грубо порушено громадський порядок в Народному домі „ Просвіта" с. Реклинець Сокальського району, і потерпілі ОСОБА_6 ОСОБА_7 та Хвалібота Р.І. відчули фізичний біль, а потерпілий ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Вироком Сокальського районного суду Львівської області від 25 квітня 2005 року та вироком апеляційного суду Львівської області від 13 грудня 2005 року ОСОБА_8, ОСОБА_1., ОСОБА_5. засуджені за ст. 296 ч.З КК України.
Відповідно до вироку апеляційного суду Львівської області від 13 грудня 2005 року стягнуто солідарно з вказаних засуджених на користь потерпілого ОСОБА_3. 15 тисяч гривень моральної шкоди.
Направляючи кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1. прокурору на додаткове розслідування, суд першої інстанції в своїй постанові від 06 жовтня 2006 року вказав, що на підставі доказів, які досліджені в судових засіданнях різних судових інстанцій, не можливо дійти до висновку, що саме ОСОБА_1, чи хтось з інших осіб заподіяв потерпілому ОСОБА_3 умисне тяжке тілесне ушкодження. Дану обставину без додаткового розслідування встановити неможливо. Під час додаткового розслідування необхідно встановити додаткових очевидців події, провести відтворення обстановки та обставин події, провести додаткову судово-медичну експертизу для усунення протиріч у висновках наявних експертиз, провести інші необхідні слідчі дії.
Постановою від 11 жовтня 2006 року суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 винним у вчинені злочину, передбаченого ст. 296 ч.3 КК України, але оскільки він на час вчинення даного злочину був неповнолітнім, вчинив його до набрання чинності Закону України „ Про амністію" від 31 травня 2005 року та просив про застосування до нього амністії, то суд звільнив його від кримінальної відповідальності на підставі п." а" ст. 1 Закону України „ Про амністію" від 31 травня 2005 року, а цивільний позов потерпілого ОСОБА_3. залишив без розгляду, оскільки він повинен бути розглянутий в порядку цивільного судочинства.
На обидві постанови суду першої інстанції подані апеляції потерпілим ОСОБА_3
Оскаржуючи постанову суду від 06 жовтня 2006 року, потерпілий ОСОБА_3 вказує, що висновки суду про необхідність направлення кримінальної справи на додаткове розслідування не відповідають фактичним обставинам справи. В справі є достатньо доказів про те, що тяжке тілесне ушкодження йому було заподіяно ОСОБА_1 Зокрема, про це йдеться у висновку судово-медичного експерта, в показах свідків ОСОБА_5., ОСОБА_9, ОСОБА_10, в протоколах відтворення обстановки та обставин події, проведених за участю свідка ОСОБА_9, підсудного ОСОБА_1.
4
Тому апелянт просить постанову суду від Об жовтня 2006 року скасувати, а справу скерувати на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.
Оскаржуючи постанову суду від 11 жовтня 2006 року, потерпілий ОСОБА_3 вказує, що суд не повинен був звільняти постановою ОСОБА_1. від кримінальної відповідальності за актом амністії. На думку апелянта суд повинен був постановити обвинувальний вирок відносно ОСОБА_1. та звільнити його від покарання на підставі ст.6 п.2 КПК України, оскільки можливість закриття кримінальної справи за актом амністії була відома суду ще в стадії попереднього розгляду справи. Тоді суд розглянув би і заявлений ним цивільний позов.
Апелянт просить постанову суду від 11 жовтня 2006 року скасувати, винести обвинувальний вирок та засудити ОСОБА_1. за ст. 296 ч.3 КК України до позбавлення волі в межах санкції цієї статті КК України, задовольнити його позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_1. на його користь 65 тисяч гривень за моральну шкоду.
Заслухавши доповідача, пояснення потерпілого та його представника на підтримання поданих апеляцій, думку підсудного і його захисника, та міркування прокурора котрі вважали необхідним залишити обидві постанови суду першої інстанції без зміни, розглянувши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відносно постанови суду від 06 жовтня 2006 року твердження апелянта про заподіяння йому тяжкого тілесного ушкодження саме ОСОБА_1 не ґрунтуються на матеріалах справи. Із показів вказаних потерпілим свідків видно, що до заподіяння йому тяжкого тілесного ушкодження могли бути причетними ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_1., ОСОБА_5.
Із досліджених судом доказів не можливо встановити хто саме : ОСОБА_1, інші особи, чи всі вони в групі заподіяли потерпілому ОСОБА_3 тяжке тілесне ушкодження.
Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав досудове слідство неповним.
Суд правильно зазначив, що для усунення цієї неповноти досудового слідства необхідно встановити додаткових очевидців події, провести відтворення обстановки та обставин події, інші слідчі дії для встановлення істини в справі. Як видно із матеріалів судового слідства ця неповнота не може бути усунута в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілого, свідків, виклику і допиту нових свідків, давання судових доручень у порядку, передбаченому ст. 315-1 КПК України не можливо. Це необхідно зробити під час додаткового розслідування, про що і вказав суд першої інстанції.
Тому апеляція потерпілого по оскарженню постанови суду від 06 жовтня 2006 року не може бути задоволена.
5
Що стосується оскарження потерпілим ОСОБА_3 постанови суду від 11 жовтня 2006 року, то як видно із цієї постанови, суд, звільняючи ОСОБА_1. від кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого ст. 296 ч.3 КК України, керувався п. "а" ст.1 Закону України „Про амністію" від 31 травня 2005 року.
Ст. 6 Закону України „ Про амністію" передбачає звільнення від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах, визначених цим Законом осіб, які підпадають під дію статті 1 цього Закону, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи не розглянуті судами, а так само розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчинені до набрання цим Законом чинності.
Відповідно до кримінально-процесуального закону України у кожному випадку, який підпадає під дію ст. 6 Закону, суд повинен звільняти особу від кримінальної відповідальності з закриттям провадження у справі ( виносячи постанову про закриття справи ), незалежно від того, чи надійшла справа в суд з поданням відповідного органу дізнання або досудового слідства, чи підстави для застосування амністії виявлені в стадії судового розгляду. У цій ситуації положення Закону мають пріоритет перед ч.2 ст.6 КПК України, оскільки Закон передбачає спеціальний порядок застосування амністії і прийнятий пізніше у часі.
Згідно із ст. 10 Закону України „ Про амністію" застосування амністії не допускається, якщо підсудний проти цього заперечує. Як видно із справи ОСОБА_1 сам просив про застосування до нього амністії.
Перелік осіб, які можуть заперечувати проти застосування амністії, є вичерпним. Заперечення з боку будь-яких третіх осіб (наприклад потерпілих) розглядатися судами не можуть.
Відповідно до ст. 14 Закону „ Про амністію" , амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, який покладено на винну особу вироком або рішенням суду. Звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із застосуванням амністії не позбавляє потерпілого права звернутися з позовом про відшкодування шкоди, завданої злочином, у порядку цивільного судочинства.
Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно звільнив своєю постановою ОСОБА_1. від кримінальної відповідальності, в зв'язку з чим апеляція потерпілого по оскарженню постанови суду від 11 жовтня 2006 року не підлягає задоволенню.
Суд першої інстанції при розгляді справи не допустив таких порушень КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законні, обґрунтовані і справедливі постанови. Ці постанови суду та їх висновки відповідають фактичним обставинам справи.
Керуючись ст. ст. 362,366 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
6
Апеляції потерпілого ОСОБА_3. залишити без задоволення, а постанови Сокальського районного суду Львівської області від 06 жовтня та 11 жовтня 2006 року стосовно ОСОБА_1 - залишити без ЗМІНИ.