УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2012 р. Справа № 139708/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Левицької Н.Г.,

суддів - Яворського І.О., Сапіги В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Городенківському районі Івано-Франківської області на постанову Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 20.12.2011 р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Городенківському районі Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести нарахування та виплату недоплаченого підвищення до пенсії як «дитині війни»,-

ВСТАНОВИВ:

07.11.2011 позивач звернувся з вказаним вище позовом до суду та просила поновити процесуальні строки, визнати дії відповідача неправомірними і зобов'язати відповідача здійснити перерахунок і виплату позивачу недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії за період з 13.01.2011 р. по день винесення рішення суду, з врахуванням раніше виплачених сум, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що у зв'язку з визнанням Конституційним судом України такими, що не відповідають Конституції України відповідних положень Закону України «Про Державний бюджет України» на 2010 р., 2011 р якими була зупинена дія положень чинного законодавства України, на підставі якого було нараховано пенсію, відповідач зобов'язаний був здійснити перерахування пенсії, тобто, провести у відповідність до рішення Конституційного суду України розмір виплат пенсії із врахуванням права на надбавку як дитині війни.

Ухвалою від 29.11.2011р. адміністративний позов в частині вимог за період з 13.01.2011р. по 06.05.2011р залишено без розгляду, відповідно до вимог ст.ст. 99, 100 КАС України.

Постановою суду від 20.12.2011р. позовні вимоги задоволено частково, визнано дії відповідача неправомірними та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, керуючись вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 07.05.2011 р. по 22.07.2011 р., із врахуванням вже виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Допущено негайне виконання вищезгаданої постанови в межах суми за один місяць.

Не погодившись із постановою суду оскаржив її посилаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Враховуючи викладене, відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову по справі про відмову у позові.

Вимоги апеляційної скарги відповідач: Управління Пенсійного фонду України у Городенківському районі Івано-Франківської області обґрунтовує тим, що судом не взято до уваги п.3 ч.1 ст. 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09.07.2003р. у якому зазначено, що джерелами формування коштів Пенсійного фонду є кошти державного бюджету та цільових фондів, які перераховуються до Пенсійного фонду. Відповідно до вимог статті 73 цього ж Закону, кошти Пенсійного фонду використовуються на виплату пенсій, передбачених цим Законом: надання соціальних послуг, передбачених цим Законом. Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних із застосуванням цього Закону здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету, який затверджується Верховною Радою України, не проаналізовано закони про Державний бюджет України на відповідні роки, в яких визначено розміри видатків для проведення виплат «дітям війни».

Відповідно до вимог п. 3 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст. 183-2 цього Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про те, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Задоволюючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії «дітей війни», а тому має право на встановлене вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.

Судом встановлено, що позивач є «дитиною війни» та відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ( у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), мав право на отримання підвищення виплачуваної йому пенсії за віком.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, якою його подано, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Зважаючи на положення вказаних норм, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку , залишивши частину позовних вимог без розгляду.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за 2011 р., колегія суддів вважає, що такі підлягають задоволенню, оскільки відповідно до вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», нарахування та виплата у 2011 р. позивачу підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Законом України від 14.06.2011 р. «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» внесено зміни до Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» внесено зміни до Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» та делеговано Кабінету Міністрів України визначення порядку та розмірів виплат підвищення до пенсії «дітям війни». Постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 р. № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23.07.2011 р., обмежено виплату спірного підвищення до пенсії «дітям війни».

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу в передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»» в розмірі за вказаний період, колегія суддів не вбачає.

У зв'язку з тим, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України в особі відповідача, а також виходячи з вимог п. 15 Положення про Пенсійний фонд України, затв. постановою КМУ № 1261 від 24,10.2007 р., відповідний обов'язок слід покласти на відповідача по справі.

Посилання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань ( рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»)

Доводи апелянта про неправильне застосування судом вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» колегія суддів до уваги не приймає, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами лише цього Закону, чинним законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, тому слід застосувати цей розмір.

Відповідно до вимог ст. ст. 21, 105, 162 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен був визнати такі дії незаконними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про допущення винесеної постанови до негайного виконання у межах суми за один місяць, у відповідності до приписів п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України, яка є спеціальною статтею для цієї категорії справ.

Вказана норма передбачає негайне виконання постанов суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів лише у межах суми стягнення за один місяць.

З огляду на викладене суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись вимогами ст. ст. 160, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Городенківському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 20.12.2011р. у справі № 2а-6959/11 - без змін..

Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Судді І.О. Яворський

В.П. Сапіга