ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Р І Ш Е Н Н Я
26.06.06 Справа № 128/17-06
За позовом Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Фастівське міжрайонне підприємство теплових мереж "Фастівтепломережа"
про стягнення 568310,62 грн.
Суддя Суховий В. Г.
Представники:
позивача: Єнік Є.В.;
відповідача: Сахно О.І.
СУТЬ СПОРУ:
В господарський суд Київської області звернулася з позовом Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (далі –Позивач) до Комунального підприємства теплових мереж “Фастівтепломережа” (далі – Відповідач) про стягнення 568 310,62 грн., з яких 397 385,30 грн. –основний борг, 74 489,48 грн. –пеня, 27 816,97 грн. –штраф, 53 010,37 грн. –інфляційних та 15 608,50 грн. –3% річних.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за Договором на постачання природного газу № 06/03-3397ТЕ-17 від 21.12.2003р. та за додатковими угодами № 1 від 28.04.2004, № 2 від 17.05.2004, № 3 від 30.09.2004р. щодо оплати одержаного протягом січня-грудня 2004 року газу.
В судовому засіданні 26.06.2006р. представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві та поданому в судовому засіданні поясненні.
Відповідач у відзиві на позовну заяву № 476 від 23.06.2006, поданому в судовому засіданні, позовні вимоги визнає лише в частині суми основного боргу –397 385,30 грн. Позовні вимоги в частині стягнення 74 489,48 грн. пені та 27 816,97 грн. –7% штрафу, на думку відповідача, не підлягають задоволенню у зв’язку зі спливом строку позовної давності. Вимоги в частині стягнення інфляційних, на думку відповідача, підлягають задоволенню у сумі 51 208,75 грн., оскільки поданий позивачем розрахунок інфляційних не враховує квітня 2006 року, що не відповідає вимогам ст. 625 ЦК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд в с т а н о в и в:
31 грудня 2003 року між Дочірнєю компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” та Комунальним підприємством теплових мереж “Фастівтепломережа” було укладено договір на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організації № 06/03-3397ТЕ-17 (далі - Договір), відповідно до якого (п. 1.1) позивач зобов’язується продати відповідачу в 2004 році природній газ, а відповідач зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах даного Договору.
Пунктами 3.3, 3.4, 5.1, 6.1 Договору передбачено, що приймання-передача газу, поставленого позивачем відповідачу у відповідному місяці, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому визначаються фактичні обсяги спожитого газу. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків. Ціна 1 000,0 кубічних метрів газу з врахуванням тарифу на транспортування становить 210 грн. –для платників податку на додану вартість, 241,50 –для неплатників податку на додану вартість (з ПДВ). Оплата за газ та послуги з його транспортування, здійснюються відповідачем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на рахунок позивача протягом місяця поставки 100% вартості фактично спожитих обсягів газу та послуг з його транспортування. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу та послуги з його транспортування здійснюються на підставі акту приймання-передачі до 6 числа, наступного за звітнім місяця.
Відповідно до п.п 10.3 та 11.3 Договору він набирає чинності з 01.01.2004 і діє в частині поставки газу до 30.04.2004р., а в частині проведення розрахунків за газ –до їх повного здійснення. Всі зміни і доповнення до даного Договору повинні бути зроблені в письмовій формі та підписані повноважними представниками сторін.
Додатковими угодами № 1 від 28.04.2004, № 2 від 17.05.2004, № 3 від 30.09.2004р. (копії в матеріалах справи) сторонами були внесені зміни та доповнення до Договору № 06/03-3397ТЕ-17 від 31.12.2003.
На підставі зазначеного Договору позивачем протягом січня-грудня 2004р. було поставлено відповідачу природній газ в об’ємі 11 191,149 тис. м3 на загальну суму 2 350 141,30 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу (належним чином завірені копії в матеріалах справи).
Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення своїх Договірних зобов’язань за отриманий протягом січня-грудня 2004 року природній газ розрахувався частково у сумі 1 952 756 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача за отриманий протягом січня-грудня 2004 року природний газ за Договором № 06/03-3397ТЕ-17 від 31.12.2003 на постачання природного газу становить 397 385,30 грн. (2 350 141,30 грн. - 1 952 756 грн.).
За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.
Заборгованість по основному боргу в сумі 397 385,30 грн. за отриманий у січні-грудні 2004 природний газ за Договором визнається в повному обсязі і відповідачем у відзиві на позовну заяву № 476 від 23.06.2006. та поданому представником відповідача реєстром оплати природного газу.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за природний газ отриманий у січні-грудні 2004 року за Договором № 06/03-3397ТЕ-17 від 31.12.2003 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організації у сумі 397 385,30 грн. є обґрунтованими, документально підтверджуються, тому підлягають задоволенню.
Згідно з ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч.1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання згідно з ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Відповідно до п. 7.2 Договору № 06/03-3397ТЕ-17 від 31.12.2003 в разі не оплати або несвоєчасної оплати за спожитий природній газ, зазначені у п. 6.1 даного Договору, відповідач сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості з врахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.
Згідно з п. 7.5 Договору штраф та пеня нараховуються позивачем протягом одного року, що передує моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України).
Укладаючи Договір, сторони в п. 7.5 встановили, що пеня та штраф нараховуються протягом одного року, що передує моменту звернення, зокрема з - позовом.
З огляду на викладе, не є обґрунтованим посилання відповідача на сплив строку позовної давності щодо нарахування пені та штрафу.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги про стягнення пені згідно поданого розрахунку у розмірі 74 489,48 грн., а також вимоги про стягнення 27 816,97 грн. штрафу є обґрунтованими.
Водночас, згідно з п. 3 ст. 83 ГПК господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідач є державним комунальним виробничим підприємством і невчасна оплата відповідачем отриманого газу є наслідком невчасної оплати населенням вартості спожитого газу. Крім того, відповідачем добровільно сплачено частину заборгованості.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне застосувати у вирішенні даного спору п.3 ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України і зменшити суму штрафу та пені на 50%, а саме зменшити суму штрафу до 13 908,49 грн. та пені до 37 244,75 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення 53 010,37 грн. інфляційних, то вони підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, ст. 625 ЦК України передбачає нарахування інфляційних за весь час прострочення відповідачем зобов’язання. Позивачем же невірно розраховано інфляційні за період з січня 2005р. по березень 2006р. у сумі 53 010,37 грн., оскільки не враховано квітень 2006 року (позов до суду подано 16.05.2006).
Отже, суд погоджується з запереченнями відповідача щодо помилковості нарахування позивачем інфляційних, та задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних у сумі 51 208,75 грн., нарахованих на суму заборгованості –397 385,30 грн. за період з січня 2005р. по квітень 2006р.
Позовні вимоги в частині 3% річних у розмірі 15 608,50 грн. нарахованих за період з 11 січня 2005р. по 5 травня 2006р. на суму заборгованості –397 385,30 грн. є обґрунтованими, вірними, тому підлягають задоволенню.
На підставі ст. 49 ГПК України судові (господарські) витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж “Фастівтепломережа” (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. С. Палія, 9; код 05387624) на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; код 31301827) 397 385,30 грн. - основного боргу, 37 244,75 грн. –пені, 13 908,49 грн. - штрафу, 51 208,75 грн. –інфляційних, 15 608,50 грн. –3% річних, а також судові витрати: держмито у розмірі 5 683,11 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Суддя Суховий В. Г.