РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0191/1355/2012Головуючий суду першої інстанції:Петрова Ю.В.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Моісеєнко Т. І.

РІШЕННЯ

"11" вересня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіМоісеєнко Т.І.,

СуддівПолянської В.О., Редько Г.В.,

При секретаріХоружий О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_9, третя особа - Совєтська селищна рада АР Крим, про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою та не чинити перешкод у майбутньому, за апеляційною скаргою ОСОБА_9 на заочне рішення Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 02 липня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2010 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - Совєтська селищна рада АР Крим звернулись до суду із позовом до ОСОБА_9 про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що розташована за адресою АДРЕСА_1, шляхом знесення сітки-рабіци висотою 1,5 м. та кам'яного паркану довжиною 9 м., не чинити перешкод у майбутньому у користуванні земельною ділянкою та встановлення сервітуту.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачі є власниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та користувачами земельної ділянки, що виділена для обслуговування цього будинку. ОСОБА_9, який також є співвласником зазначеного будинку, самовільно загородив тридцяти метровою сіткою-рабіцею висотою 1,5 м. та кам'яним парканом довжиною 9 м. та висотою 2 м. перед фасадом будинку прибудинкову територію, через яку здійснюється під'їзд до домоволодіння, що перешкоджає позивачам вільно користуватись зазначеною земельною ділянкою.

Позивачі зазначили, що земельна ділянка, яка виділена для обслуговування їх будинку знаходиться у комунальної власності. У 2005 році Совєтська селищна рада АР Крим вже зверталась до суду із позовом до ОСОБА_9, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, що розташована за адресою АДРЕСА_1 та рішенням суду апеляційної інстанції від 05 червня 2007 року останній був зобов'язаний звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за вказаною адресою, шляхом знесення самовільно збудованого кам'яного паркану та огорожі у вигляді сітки-рабіці. У лютому 2008 року ОСОБА_9 у присутності державного виконавця виконав зазначене судове рішення, проте одразу після уходу державного виконавця відновив кам'яний паркан та огорожу. Неодноразові вимоги позивачів про усунення перешкод у користуванні прибудинковою територією ОСОБА_9 залишає без уваги.

Уточнивши позовні вимоги ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 просили суд зобов'язати ОСОБА_9 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що розташована за адресою АДРЕСА_1, шляхом знесення сітки-рабіци висотою 1,5 м. та кам'яного паркану довжиною 9 м. та не чинити перешкод у майбутньому у користуванні зазначеною земельною ділянкою.

Ухвалою Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 02 липня 2012 року позовна заява ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_9 у частині позовних вимог про встановлення сервітуту була залишена без розгляду.

02 липня 2012 року була постановлена ухвала про заочний розгляд справи. 1

Заочним рішенням Совєтського району суду АР Крим від 02 липня 2012 року позов ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 було задоволено частково. ОСОБА_9 зобов'язано усунути перешкоди у користуванні прибудинковою територією за адресою АДРЕСА_1 шляхом знесення огорожі у вигляді сітки-рабіці довжиною 30 метрів, висотою 1,5 метрів і кам'яного паркану довжиною 9 метрів, висотою 2 метри. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. Також судом було вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач порушив права ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, як співвласників багатоквартирного жилого будинку на користування прибудинковою територією, самовільно встановивши огорожу та кам'яний паркан, що підтверджується адміністративними справами з приводу порушень ОСОБА_9 земельного законодавства.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт зазначив, що посилання суду першої інстанції на судове рішення суду апеляційної інстанції від 05 червня 2007 року, як на підставу звільнення від доказування факту самовільного зайняття ОСОБА_9 частини прибудинкової території АДРЕСА_1 є необґрунтованими, оскільки вказаний факт правопорушення був усунений шляхом повного виконання зазначеного судового рішення, що вбачається з постанови про закінчення виконавчого провадження за примусовим виконанням виконавчого листа № 2-17 від 19 лютого 2008 року. Будь-яких доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_9 була відновлена огорожа та кам'яний паркан матеріали справи не містять.

Крім того, на думку апелянта, суд при ухваленні оскаржуваного рішення залишив поза увагою недоведеність самовільного зайняття ОСОБА_9 прибудинкової території, оскільки прибудинкова територія за зазначеною адресою не визначена, відсутні її розміри та конфігурація; недоведеність порушення прав та інтересів позивачів та завдання їм перешкод з боку ОСОБА_9; відсутність відомостей про звернення позивачів до Совєтської селищної ради АР Крим про виділення земельної ділянки, що призначена для обслуговування багатоквартирного жилого будинку АДРЕСА_1 та відповідного рішення Совєтської селищної ради АР Крим про її передачу позивачам у власність або користування, як об'єднанню власників.

ОСОБА_9 просив суд скасувати заочне рішення Совєтського районного суду АР Крим від 02 липня 2012 року та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_9 є власником квартири АДРЕСА_1 Співвласниками зазначеного будинку є ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Зазначений будинок знаходиться на балансі Совєтської центральної районної лікарні АР Крим. Земельна ділянка, що розташована навколо зазначеного будинку, знаходиться у комунальній власності.

У квітні 1982 року ОСОБА_9 була виділена земельна ділянка, площею 24 кв.м. для забудови індивідуального гаражу та рішенням виконавчого комітету Совєтської селищної ради від 30 листопада 2009 року відбудованому гаражу ОСОБА_9 було присвоєно нову адресу АДРЕСА_1. (т.1 а.с. 234, 235).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та зобов'язуючи ОСОБА_9 усунути перешкоди у користуванні прибудинковою територією, суд першої інстанції виходив з того, що факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки за наведеною адресою підтверджується адміністративними справами про порушення в сфері земельного законодавства, зокрема приписами держземінспекторів, якими ОСОБА_9 був зобов'язаний знести з території двору огорожу та кам'яний паркан, які останнім не виконанні, а отже не виконано і рішення суду апеляційної інстанції від 05 червня 2007 року.

З такими висновками суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів, оскільки вони не відповідають обставинам справи.

Відповідно до статті 10,11 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається з матеріалів справи у 2005 році Совєтська селищна рада АР Крим зверталась до суду із позовом до ОСОБА_9, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та рішенням суду апеляційної інстанції від 05 червня 2007 року останній був зобов'язаний звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за вказаною адресою шляхом знесення самовільно збудованого кам'яного паркану та огорожі у вигляді сітки-рабіці (т.1 а.с. 41,42).

Зазначене рішення суду апеляційної інстанції було повністю виконано боржником - ОСОБА_9 19 лютого 2008 року, що підтверджується актом державного виконавця ВДВС Совєтського РУЮ АР Крим від 19 лютого 2008 року, що був підписаний двома понятими (т.1 арк. 44) та постановою державного виконавця ВДВС Совєтського РУЮ АР Крим від 19 лютого 2008 року про закінчення виконавчого провадження. (т.1 а.с. 231).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає не спроможними посилання суду першої інстанції на рішення суду апеляційної інстанції від 05 червня 2007 року, як на підставу звільнення від доказування факту самовільного використання ОСОБА_9 спірної земельної ділянки після 19 лютого 2008 року.

Відповідно до статей 57,58,59 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Згідно з статтею 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що підтверджують факт відновлення огорожі та кам'яного паркану на території спірної земельної ділянки після закінчення виконавчого провадження, тобто після 19 лютого 2008 року.

Помилковим є посилання суду першої інстанції, як на підтвердження обставин відновлення ОСОБА_9 огорожі та кам'яного паркану і на адміністративні справи про порушення в сфері земельного законодавства, зокрема на приписи держземінспекторів, протоколи про адміністративні правопорушення, постанови про накладення адміністративного стягнення, акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства, оскільки вони були складені у 2005 році, а отже не є належними доказами у даній справі, оскільки із позовної заяви вбачається, що спірні правовідносини виникли у лютому 2008 році.

Також, колегія суддів не може погодитись з висновком суду про те, що відновлення ОСОБА_9 огорожі та кам'яного паркану здійснено на прибудинкової території та свідчить про порушення прав співвласників, оскільки протягом усього часу позивачі позбавлені можливості проїзду до своїх технічних споруд, інженерних мереж водовідведення.

Згідно з статтею 1 ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.

Відповідно до частин 3,4 статті 42 ЗК України порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації

Як вбачається з листа Головного архітектора Совєтського району АР Крим від 29 липня 2011 року прибудинкова територія багатоквартирного жилого будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_1 не визначена та не встановлена проектом розподілу територій мікрорайону (кварталу) та проектом забудови прибудинкової території. Відповідно до інформації Відділу Держкомзему в Совєтському районі АР Крим від 01 серпня 2011 року на зберіганні у зазначеному відділі державного акту про право приватної власності або на право користування земельною ділянкою за цільовим призначенням - обслуговування багатоквартирного жилого будинку за вище зазначеною адресою немає (т.1 а.с. 122, 123).

Також не було надано доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка є прибудинковою територією і при розгляді адміністративної справи №2-а-1962/11/0119, що вбачається з постанови Совєтського районного суду АР Крим від 12 серпня 2011 року (т.1 а.с. 152-154).

Таким чином, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що відповідними органами місцевого самоврядування не розроблявся та не затверджувався проект прибудинкової території багатоквартирного будинку, який є основою для визначення меж земельних ділянок на території існуючої забудови, спірна земельна ділянка не передавалася в користування відповідними органами місцевого самоврядування, не розроблялась в установленому законом порядку відповідна землевпорядна документація і не встановлювалися межі земельної ділянки в натурі.

Належних та допустимих доказів про те, які саме перешкоди чинить ОСОБА_9 позивачам у користуванні належною їм власністю, матеріали справи не містять.

За такими обставинами, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги ОСОБА_9 обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, в зв.язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 5 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307,пунктами 2,3 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_9 - задовольнити.

Заочне рішення Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 2 липня 2012 року - скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення у справі, яким у задоволенні позову ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_9, третя особа - Совєтська селищна рада АР Крим, про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 та не чинити перешкод у майбутньому - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 судовий збір у сумі по 35 грн. 70 коп. з кожного.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Т.І. Моісеєнко В.О. Полянська Г.В. Редько