ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Р І Ш Е Н Н Я
26.06.06 Справа № 130/17-06
За позовом Державного підприємства "Липницький спиртзавод"
до Повне товариство "Ніса"
про стягнення 6042,77 грн.
Суддя Суховий В. Г.
Представники:
позивача: Гаврилюк В.І.;
відповідача: не з’явився.
СУТЬ СПОРУ:
В господарський суд Київської області звернулося з позовом Державне підприємство “Липницький спиртзавод” (далі –Позивач) до Приватного товариства “Ніса” (далі –Відповідач) про стягнення 6 042,77 грн., з яких 3 763,17 грн. –основний борг, 256,46 грн. –інфляційні, 263,42 грн. –штраф, 1 759,72 грн. - пеня.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань по договору № 29/б від 07.06.2005 (далі - Договір), щодо оплати одержаного за накладними № 1786 від 06.06.2005 та № 2631 від 16.08.2005 металобрухту (товару).
В судовому засіданні 26.06.2006 представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд в с т а н о в и в:
Підставою позовних вимог позивача про стягнення боргу є поставка останнім на підставі Договору № 29/б від 07.06. 2005 металобрухту (товару) на загальну суму 3 763,17 грн., а саме по накладній № 1786 від 06.06.2005 на суму 2 923,17 грн. та по накладній № 2631 від 16.08.2005 на суму 840 грн.
Однак суд, дослідивши подані матеріали дійшов висновку, що позивачем не подано доказів поставки відповідачу та отримання останнім товару на суму 840 грн. виходячи з наступного.
Позивачем не додано до позову та не виконано вимог ухвали суду від 22.05.2006 щодо подання суду накладної № 2631 від 16.08.2005 на суму 840 грн., на яку позивач посилається, як на доказ одержання відповідачем металобрухту. Подані позивачем в підтвердження позовних вимог в частині отримання відповідачем товару на суму 840 грн. –рахунок № 2626 від 16.08.2005, довіреність № 590631 від 16.08.2005 та прийомо-здавальний акт № 2626 від 16.08.2005 не є доказом поставки позивачем відповідачу металобрухту, оскільки в зазначених документах в графах “прийняв (одержав)” відсутній підпис відповідача.
Таким чином, позивачем не доведено ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, а саме, позивачем не подано доказів поставки відповідачу та одержання останнім металобрухту на суму 840 грн. за накладною № 2631 від 16.08.2005.
6 червня 2005р. позивачем по накладній № 1786 (копія в матеріалах справи) було поставлено відповідачу товар на загальну суму 2 923,17 грн.
Однак, суд, дослідивши подані матеріали, дійшов висновку, що поставка відповідачу позивачем товару за зазначеною накладною була здійснена не по Договору № 29/б від 07.06. 2005, на який посилається відповідач, виходячи з того, що Договір був укладений на наступний день після складання накладної.
В поданій накладній № 1786 від 06.06.2005р., прийомо-здавальному акті № 1786 від 06.06.2005 та довіреності № 590639 від 06.06.2005 відсутнє посилання на будь-який договір, як на підставу поставки.
Таким чином, поставивши відповідачу за накладною № 1786 від 06.06.2005 товар, сторони на підставі ст. ст. 202, 205 Цивільного кодексу України уклали угоду, згідно з якою у відповідача на підставі ст. ст. 11, 509, 626 ЦК України виникло зобов’язання щодо оплати за отриманий товар.
Оскільки, зі змісту укладеного сторонами договору шляхом складання накладних неможливо визначити строк оплати отриманого товару відповідачем, господарський суд дійшов висновку, що момент оплати товару сторонами не визначений.
Згідно з частиною другою ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
08.02.2006р. позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію № 3 (що підтверджується квитанцією № 140/3082 від 08.02.2006р. описом вкладення у цінний лист) з вимогою сплатити недоплату за поставлений за накладними № 1786 від 06.06.2005 та № 2631 від 16.08.2005 товар у сумі 3 763,17 грн. Однак відповідачем відповіді надано не було, заборгованість не була сплачена.
Оскільки сторонами строк настання оплати невизначений, а вимога позивача про сплату заборгованості за отриманий товар була направлена на адресу відповідача 08.02.2006, обов’язок відповідача по сплаті заборгованості з урахуванням семиденного строку, передбаченого ст. 530 ЦК України та трьох денного строку перебігу поштової кореспонденції (оскільки точного моменту пред’явлення вимоги відповідачу неможливо встановити) настав 18.02.2006.
Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню в сумі 2 923,17 грн.
Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних не підлягають задоволенню, з огляду на те, що порушення відповідачем свого зобов’язання щодо оплати отриманого за накладною № 1786 від 06.06.2005 товару починається з 18.02.2006, а встановлений за березень, квітень 2006 року індекс інфляції нижчий від 100 відсотків.
Що ж до позовних вимог позивача в частині стягнення 263,42 грн. штрафу та 1 759,72 грн. - пені, нарахованих позивачем на підставі п. 4.2 Договору № 29/б від 07.06.2005, то зазначена вимога не підлягає задоволенню з огляду на те, що поставка товару за накладною № 1786 від 06.06.2005 була здійснена не по договору.
На підставі ст. 49 ГПК України судові (господарські) витрати покладаються на сторони пропорційно сумі задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 75,82-85 ГПК України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Приватного товариства “Ніса” (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Калініна, 57; код 20595314) на користь Державного підприємства “Липницький спиртзавод” (11320, Житомирська обл., Лугинський район, с. Липники, код 00374628) 2 923,17 грн. основного боргу, також судові витрати: держмито у розмірі 49,34 грн. та 57,08 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Суддя Суховий В. Г.