Справа №2 -228/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2007 року                                                                                           м.  Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області в складі: головуючого судді Рибачука А.І.,  при секретарі Стецівці М. М. ,  з участю представника відповідача ОСОБА_4.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1до ОСОБА_2про розірвання шлюбу

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1звернувся до суду з позовом ОСОБА_2про розірвання шлюбу,  посилаючись на те,  що 04.02.1995 року між ним та відповідачем по справі укладено шлюб,  який зареєстрований у відділі реєстрації актів цивільного стану Трускавецького міського управління юстиції.

Спільно з відповідачем вони проживали до 1997 року. В 1999 році,  продовжуючи проживати окремо,  вони спробували відновити сімейні стосунки,  однак це не принесло бажаного результату.

Від цього шлюбу в них народилась дочка - ОСОБА_3ІНФОРМАЦІЯ_1народження.

З 2000 року вони не підтримують подружніх стосунків. Між ними відсутні будь-які подружні почуття,  в них немає спільних інтересів. Вони не цікавляться життям один одного,  не ведуть спільного господарства. Протягом останніх десяти років у кожного з них свої інтереси і своє життя.

Позивач вважає,  що подальше спільне життя та збереження шлюбу буде суперечити його інтересам,  інтересам відповідача та інтересам їхньої дочки.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали,  посилаючись на підстави викладені в позовній заяві.

Позивач додатково пояснив,  що навіть тоді,  коли він намагався відновити подружні стосунки з своєю дружиною,  вони проживали окремо. З 2002 року він проживає в м.  Львові. Він пропонував дружині переїхати проживати до нього в м.  Львів,  однак вона відмовилась.

В даний час він має намір створити сім'ю з іншою особою,  з якою він вже тривалий час підтримує стосунки.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив та пояснив,  що до 2007 року,  незважаючи на те,  що позивач проживав та працював в м.  Львові,  він підтримував подружні стосунки з відповідачем,  постійно надавав дружині та дочці матеріальну допомогу. Він вважає,  що сім'ю необхідно зберегти,  так як це буде відповідати інтересам малолітньої дитини,  яка повинна проживати та виховуватись в повній сім'ї.

Заслухавши учасників процесу,  перевіривши матеріали справи,  суд вважає,  що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до  ст.  110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

З позовної заяви,  пояснень позивача та його представника видно,  що між подружжям відсутні будь - які подружні стосунки,  вони не ведуть спільного господарства,  протягом тривалого часу проживають окремо. Про існування сім'ї,  як такої,  свідчать лише формальні ознаки.

Позивач має намір створити сім'ю,  з іншою особою,  з якою він тривалий час підтримує стосунки.

Зважаючи на викладене,  суд приходить до висновку,  що збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача,  а відповідно,  до  ст.  112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу,  якщо буде встановлено,  що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Керуючись  ст.  110, 112 СК України,   ст.   ст.  10, 60, 212, 208 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1до ОСОБА_2про розірвання шлюбу задовольнити.

Розірвати шлюб,  укладений 04.02.1995 року між ОСОБА_1та ОСОБА_2,  який зареєстрований 04.02.1995 року відділом реєстрації актів цивільного стану Трускавецького міського управління юстиції,  актовий запис № 17.

При оформленні свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_117.00 грн. держмита за реєстрацію розірвання шлюбу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Трускавецький міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційійне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4  ст.  295 ЦПК України.