Справа № 2/0614/1030/11

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

13 вересня 2012 року Малинський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Ярмоленка В.В.

при секретарі Петренко М.А.

за участю сторін по справі, їх представників розглянувши на відкритому судовому засіданні в м. Малині цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «комерційний банк»ПриватБанк», нотаріуса Малинської державної нотаріальної контори, ОСОБА_4, третя особа: Чоповицька селищна рада Малинського району про визнання недійсним договору іпотеки (житлової нерухомості),-

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду в інтересах своїх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 31 липня 2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № ММ-03-08 про надання останньому кредиту в розмірі 10 000 доларів США. В цей же день з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором банк уклав нотаріально посвідчений договір іпотеки з ОСОБА_4, предметом якого було передача в іпотеку жилого будинку АДРЕСА_1

Вважає договір іпотеки незаконним, оскільки він укладений без згоди органу опіки та піклування, яка передбачена у разі, якщо в будинку проживають неповнолітні діти, посилаючись на ст.ст.29, 203, 215 ЦК України, ст.ст. 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних і безпритульних дітей», просила визнати недійсним зазначений договір іпотеки з моменту його вчинення та зобов'язати нотаріуса Малинської державної нотаріальної контори внести до єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та державного реєстру іпотек відповідні зміни.

В судовому засіданні підтримала позовні вимоги, пояснила, що в липні 2008 року при оформленні її чоловіком кредитного договору, згоду на укладення якого вона надала в письмовій заяві, та оформлення договору іпотеки з свекрухою ОСОБА_4, як власником будинку, відповідач по справі вимагав відсутність реєстрації в будинку, який є предметом договору іпотеки, дітей позивача. Наслідком цього слугувало зняття з реєстрації за її заявою з будинку АДРЕСА_1 неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3, хоча фактично діти залишались проживати в будинку. Однак, вважає, що нотаріус при посвідченні договору іпотеки зобов'язана була перевірити цей факт та отримати дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочину, яким порушувались права та інтереси неповнолітніх дітей на користування будинком. Просила задовольнити її вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача по справі ПАТ КБ «Приватбанку»Кищук А.В. заперечувала щодо позову з тих підстав, що при посвідченні нотаріусом договору іпотеки житлового будинку АДРЕСА_1 перевірялись права третіх осіб на дане домоволодіння та було встановлено, що малолітні та неповнолітні діти право власності або користування на дане нерухоме майно не мали, крім того, позивач з власної ініціативи виписала дітей з будинку. Просила також застосувати наслідки порушення строку звернення позивача до суду, строк якого минув 12.10.2011 року.

Нотаріус Малинської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явилась, заявивши клопотання про розгляд справи у її відсутність та не визнання нею позову через його необґрунтованість.

Ухвалою Малинського районного суду від 16.01.2012 року провадження в справі було зупинено в зв'язку з смертю відповідача ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3. З досліджених матеріалів спадкової справи вбачається, що правонаступником померлої ОСОБА_4 є її невістка ОСОБА_1, позивач по справі. За життя ОСОБА_4 подала до суду заяву, в якій визнала позов повністю.

Представник третьої особи Чоповицької селищної ради Малинського району Іваненко А.В. заперечував щодо недбалості селищної ради при реєстрації малолітніх дітей в будинку за іншою адресою ніж їх фактичне проживання. Пояснив, що підставою для зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 та реєстрація їх в будинку АДРЕСА_2 слугувала письмова заява матері ОСОБА_1 14.07.2008 року та згода власника будинку АДРЕСА_2.

З аналогічних показів свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 вбачається, що незважаючи на реєстрацію дітей за іншою адресою діти нікуди з будинкуНОМЕР_1 не виїжджали, проживаючи в ньому з дня свого народження.

Вислухавши сторони по справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, як зазначено у частині 6 статті 203 ЦК України, у протилежному випадку такий правочин є нікчемним.

Встановлено, що батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_5 та ОСОБА_1.

31 липня 2008 року між ПАТ «комерційний банк»Приватбанк»та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір №ММ-03-08, предметом якого було надання останньому кредиту в сумі 10 000 доларів США з терміном повернення кредиту 25.07.2013 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 31 липня 2008 року був укладений договір поруки з ОСОБА_1 та договір іпотеки (житлової нерухомості) з ОСОБА_4. Відповідно до умов договору іпотеки (№ в реєстрі 4867) ОСОБА_4 надала в іпотеку нерухомого майна в забезпечення виконання зобов'язань свого сина ОСОБА_5 за кредитним договором -житловий будинок дерев'яний, загальною площею 105,4 м2 з надвірними будівлями: сараями, гаражем за адресою: АДРЕСА_1. Право власності на будинок підтверджується свідоцтвом №345 про право власності виданого виконавчим комітетом Чоповицької селищної ради 26.12.1998 року та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно.

Укладаючи спірний договір, ОСОБА_4 гарантувала, що будь-яких вимог щодо предмету іпотеки у третіх осіб немає (п.13.8), що предмет іпотеки не знаходиться у спільній частковій власності (п.13.6).

З довідки виконавчого комітету Чоповицької селищної ради №2246 від 11.10.2011 року під час посвідчення оспорюваного договору, довідок №16а, заяви ОСОБА_1 від 14.07.2008 року вбачається, що будь-які записи про реєстрацію неповнолітніх дітей в будинку АДРЕСА_1 на день укладення договору іпотеки відсутні.

Станом на 31.07.2008 року ні діти, ні їх батьки, в тому числі й позивач, не були учасниками спільної власності на вказаний житловий будинок. У відповідності з вимогами ст. 358 та ст. 369 ЦК України на розпорядження майном необхідна згода лише співвласників майна. Крім того, укладення такого договору не припиняє їх права користування вказаним житловим будинком.

Відповідно до роз'яснень викладених в п.44 Постанови№5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року згідно з статтею 32 ЦК, статтею 177 СК та статтею 17 Закону України «Про охорону дитинства»батьки не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Неповнолітні діти позивачки, яка навіть не є стороною договору іпотеки, майнових прав щодо забезпеченого договором будинку не мали, відтак, для укладання цього договору дозвіл органу опіки і піклування законом не вимагається. Крім того, власником будинку є не батьки неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_1, а їх баба -ОСОБА_4

Суд приходить до висновку, що позивач даючи згоду на укладення її чоловіком кредитного договору, виступаючи поручителем, власноруч виписуючи з будинку дітей усвідомлювала, що житлові права її неповнолітніх дітей захищені, оскільки відсутні записи про реєстрацію її неповнолітніх дітей в спірному будинку, не повідомила нотаріусу жодних даних про користування дітьми житловим будинком, у зв'язку з чим нотаріус при посвідченні договору іпотеки діяла в межах закону, а інтереси дітей порушені не були.

Посилання позивача на те, що на час укладення договору іпотеки в будинку проживали неповнолітні діти позивачки не є підставою для визнання цього правочину недійсним, а тому в задоволенні вимоги про визнання недійсним договору іпотеки слід відмовити.

Є похідною та такою, що не підлягає задоволенню вимога ОСОБА_1 про зобов'язання нотаріуса внести до єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та державного реєстру іпотек відповідні зміни, пов'язані з визнанням недійсного іпотечного договору та скасувати накладену заборону при посвідченні іпотечного договору.

Судові витрати вважати по фактично понесеним.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 638 ЦК України, ст. ст. 11, 60, 209, 213-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «комерційний банк»ПриватБанк», нотаріуса Малинської державної нотаріальної контори, ОСОБА_4, третя особа: Чоповицька селищна рада Малинського району про визнання недійсним договору іпотеки (житлової нерухомості) відмовити повністю за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення через Малинський районний суд Житомирської області шляхом подачі апеляційної скарги, а особами, які не були присутні під час проголошення рішення - протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя: В. В. Ярмоленко