ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

05 червня 2012 року № 2а-6418/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва -Шулежко В.П., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у м. Києві підрозділ примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у м. Києві, за участю третьої особи -ОСОБА_2 про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у м. Києві підрозділ примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у м. Києві, за участю третьої особи -ОСОБА_2 про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 16.11.2010р. ВП № 22598452.

Ухвалою суду від 11.05.2012р. позовну заяву залишено без руху. Однією з підстав залишення позовної заяви без руху стала та обставина, що спосіб викладення прохальної частини позовної заяви ОСОБА_1 не дає змоги встановити конкретний зміст позовних вимог та конкретного відповідача, щодо якого заявлено ці вимоги.

На виконання вимог ухвали суду від 11.05.2012р. позивач надав уточнення до позовної заяви.

Розглянувши позовну заяву разом із уточненням до неї судом встановлено, що позивач просить «або скасувати постанову державного виконавця від 16.11.2010р., якщо суддя Ладиченко С.В. правильно склав виконавчий лист від 16.04.2010р. або зобов'язати суддю Ладиченко С.В. скласти виконавчий лист від 16.04.2010р. у відповідності із статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження», якщо суддя Ладиченко С.В. неправильно склав виконавчий лист від 16.04.2010р.».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи підсудна позовна заява даному адміністративному суду.

Згідно з частиною 2 статті Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною першою ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушені їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Інший порядок судового оскарження визначено статтею 383 Цивільного процесуального кодексу України (Розділ VII - Судовий контроль за виконанням судових рішень).

Зокрема, за замістом статті 383 Цивільного процесуального кодексу України вбачається, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» від 13.12.2010р. № 3 встановлено, що суди при визначенні юрисдикції повинні виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Зокрема, статтею 1212 Господарського процесуального кодексу України та розділом VII Цивільного процесуального кодексу України визначено інший порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби при виконанні судових рішень, ухвалених за правилами господарського та цивільного судочинства, тому такі спори не належать до юрисдикції адміністративних судів.

Водночас судам необхідно враховувати, що статтею 1212 ГПК та статтею 383 ЦПК визначено обмежене коло осіб, які мають право оскаржити рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень у господарських та цивільних справах відповідно у порядку господарського та цивільного судочинства, а тому спори за зверненням інших осіб на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби при виконанні зазначених судових рішень належать до юрисдикції адміністративних судів.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» встановлено, що скарги на рішення, дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника відділу державної виконавчої служби, державних виконавців і посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, що стосуються виконання судових рішень, подаються до суду, який видав виконавчий документ.

Також, відповідно до листа Вищого адміністративного суду України №810/13/13-09 від 22.05.2009р., за загальним правилом, контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом, який видав виконавчий документ, а до юрисдикції адміністративних судів віднесено оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби щодо виконання рішень в адміністративних справах.

Аналогічна позиція викладена і в листі Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби»від 09.01.2008р.№ 7/9/1/13-08.

Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, позивач просить скасувати постанову державного виконавця від 16.11.2010р. про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) за виконавчим листом № 2-669/10 , виданим 19.08.2010р. Ровеньківським міським судом Луганської області на підставі рішення від 16.04.2010р., прийнятого в порядку цивільного провадження.

Таким чином, позовні вимоги стосуються контролю за виконанням рішення Ровеньківським міським судом Луганської області, а отже заявлені вимоги позивача не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Зазначені вимоги позивача підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Щодо вимоги позивача зобов'язати суддю Ладиченко С.В. скласти виконавчий лист від 16.04.2010р. у відповідності із статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження», суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Рішення Конституційного суду України від 23.05.2001р. № 6-рп/2001, процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, в даному випадку під час оформлення і видачі виконавчого листа, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 221 Цивільного процесуального кодексу України, якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Таким чином, якщо виклад резолютивної частини судового рішення не дає можливості звернути його до виконання, позивач може звернутися до Ровеньківського міського суду Луганської області із заявою про роз'яснення судового рішення.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Також суд роз'яснює, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Враховуючи викладене, керуючись ч.1 ст. 109, ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у м. Києві підрозділ примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у м. Києві, за участю третьої особи -ОСОБА_2 про скасування постанови.

Роз'яснити позивачу що заявлені позовні вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 5-ти денний строк з дня отримання ухвали.

Суддя В.П. Шулежко