ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.12 Справа № 5010/444/2012-з-18/23

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мурської Х.В.

суддів Данко Л.С.

Кравчук Н.М.

при секретарі судового засідання Мудрак Р.І.

за участю представників сторін:

від позивача -Марціновська Л.І.;

від відповідача -не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства -фірми "Вотум" без номера від 04.07.2012р.

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.06.2012р. (повне рішення складено 21.06.2012р.)

у справі № 5010/444/2012-з-18/23, суддя Гриняк Б.П.

за позовом Приватного підприємства -фірма "Вотум", м. Івано-Франківськ

до Городенківської районної державної адміністрації, м. Городенка Городенківського району Івано-Франківської області

про визнання недійсним договору оренди землі від 21.12.2010 року,

В С Т А Н О В И В:

Розпорядженням голови суду від 28.08.2012р. в склад судової колегії внесено зміни, замість суддів Гриців В.М. та Кордюк Г.Т., які перебувають у відпустці, введено суддів Данко Л.С. та Кравчук Н.М.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 19.06.2012р. у справі № 5010/444/2012-з-18/23 у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства -фірми "Вотум" про визнання недійсним договору оренди землі від 21.12.2010 року, укладеного між нею і Городенківською районною державною адміністрацією - відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, зокрема, що позивач не довів у встановленому законом порядку належними доказами наявність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.

Не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, ППФ "Вотум" звернулась до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.06.2012р. у даній справі скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Свої доводи скаржник мотивує тим, зокрема, що спірний договір є недійсним, оскільки від імені фірми підписаний не уповноваженою на те особою, а відтак не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів скаржника заперечив, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представник скаржника підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі та висловила свої міркування з питань, що виникли в ході судового засідання.

Відповідач в судове засідання не з'явився. У відзиві на апеляційну скаргу заявив клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення у даній справі слід залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 21 грудня 2010 року, на підставі розпорядження Городенківської районної держадміністрації № 340 від 18.09.2006 року, між сторонами у справі було укладено Договір оренди землі, згідно якого Городенківська районна державна адміністрація (орендодавець) надала, а Приватне підприємство-фірма "Вотум" прийняла в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 10,000 га. для створення кінно-спортивної бази, яка знаходиться в урочищі "Бовди" на території Чортовецької сільської ради.

Вказаний договір зареєстровано у Городенківському районному відділі ПДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 041030200059 від 24.12.2010 року.

27грудня 2010 року між сторонами підписано Акт передачі-прийому земельної ділянки.

Позивач, не заперечуючи факт укладення Договору оренди землі від 21.12.2010р.,

звернувся до суду з позовом у даній справі, мотивуючи свої доводи тим, зокрема, що спірний договір від імені фірми підписаний не уповноваженою на те особою, а тому такий договір підлягає визнанню недійсним.

Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки дійшов висновку про те, що позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається в позовній заяві. Зокрема, відповідно до Статуту (нова редакція) ППФ "Вотум", перереєстрованого Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 07.12.2001 року, вищим органом управління підприємством є Власник. Поточне керівництво підприємством проводиться Директором, якого призначає Власник. Власник сам може виконувати функції Директора. Компетенція Директора також визначається Власником. Відповідно до п. 3.6 Статуту Підприємства, Директор укладає на території України угоди, договори від імені Підприємства і видає доручення на виконання таких угод за погодженням своїх дій з Власником Підприємства. Директор може доручати вирішення окремих питань, що входять до його компетенції, іншим працівникам підприємства. Власником Приватного підприємства - фірми "Вотум" є громадянин України Калин Роман Ярославович, який наказом № 6-1 к від 27.02.2006 року призначений на посаду генерального директора. Отже вчиняти будь-які дії від імені Підприємства, в тому числі укладати та підписувати договори, зокрема вищезазначений Договір оренди землі належить Калину Роману Ярославовичу. Оскільки спірний договір оренди укладений від імені фірми Калином Романом Ярославовичем в межах наданих йому повноважень та скріплений печаткою підприємства, то підстави вважати, що такий укладений неуповноваженою на те особою - відсутні.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ст. 202 Цивільного кодексу України).

Підставою недійсності правочину, відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як правомірно встановлено місцевим господарським судом, зі змісту спірного договору вбачається, що волевиявлення його учасників було вільним і відповідало їх внутрішній волі, спірний договір укладено в письмовій формі, в ньому передбачено обов'язкові істотні умови (предмет, ціну та строк дії) і він спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зокрема, про вказану обставину свідчать наявні в матеріалах справи рішення Чортовецької сільської ради від 20.04.2006р. №11-2/2006, яким погоджено вибір земельної ділянки; - розпорядження голови райдержадмшістрації від 18.05.2006р. №193, яким надано дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки для створення кінно - спортивної бази; - розпорядження голови райдержадмшістрації від 05.06.2006р. №217, яким погоджено матеріали вибору місця розташування земельної ділянки для вказаної мети; - розпорядження голови облдержадміністрації від 08.09.2006р. №522, яким затверджено матеріали вибору земельної ділянки; - розпорядження голови райдержадмшістрації від 18.09.2006р. №340, яким надано дозвіл на розробку проекту землеустрою цієї земельної ділянки; - розпорядження голови райдержадмшістрації від 07.11.2006р. №408, яким погоджено проект відведення земельної ділянки та зобов'язано ППФ "Вотум" подати даний проект на затвердження облдержадміністрації.

Отже, на час укладення договору оренди були прийняті всі необхідні рішення та затверджений проект відведення земельної ділянки, що відповідає вимогам абзацу 6 частини 4 статті 15 Закону України "Про оренду землі".

Як свідчать матеріали справи, позивач, в підтвердження своїх доводів (в суді першої інстанції) покликався, зокрема, на те, що спірний договір від імені фірми підписаний сторонньою особою, в той час як директором фірми є Калин Р.Я., який призначений на посаду директора наказом від 27.02.2006р. (а.с. 4, 20).

В суді ж апеляційної інстанції позивач наголосив на тому, що оспорюваний договір від імені підприємства вчинений особою з перевищенням своїх повноважень. Зокрема, зазначив про те, що договір оренди землі від 21.12.2010 року від імені власника підприємства та його генерального директора підписаний -Соболюком А.М., який обіймає посаду директора фірми (тобто, не сторонньою особою, а встановленою -Соболюк А.М., однак, з перевищенням повноважень). Згідно наказу власника фірми від 30.11.2001р. Соболюку А.М. надано право юридичного підпису договорів на суму, яка не перевищує 50 000 грн. Згідно ж Рішення власника фірми від 03.03.2006р. право укладання та підписання договору оренди землі з метою створення кінно - спортивної бази належить власнику ПП фірми "Вотум"- Калину Р.Я.

Вказані наказ та рішення, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції, позивачем долучено до матеріалів справи клопотанням від 20.08.2012р. (а.с.105).

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

В заявленому клопотанні про долучення додаткових доказів у справі скаржник не обґрунтував причин неможливості подання таких доказів суду першої інстанції.

Посилання апелянта на порушення судом, передбаченого ст.4-3 ГПК України принципу змагальності, яке проявилося, на його думку, у відмові в задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи на предмет дослідження належності підпису директору фірми Калину Р.Я., не знайшли свого підтвердження.

Так, місцевий господарський суд, дослідивши зміст спірного договору та інші наявні в матеріалах справи письмові докази дійшов правильного висновку про те, що від імені ППФ «Вотум»спірний договір підписаний її генеральним директором Калином Р.Я. та скріплений печаткою фірми.

Роблячи даний висновок, місцевий господарський суд виходив, зокрема, з наявного в матеріалах справи наказу від 27.02.2006р., на який безпосередньо посилався позивач, та зі Статуту підприємства, відповідно до п. 3.6 якого саме Директор укладає на території України угоди, договори від імені Підприємства і видає доручення на виконання таких угод за погодженням своїх дій з Власником Підприємства. Директор може доручати вирішення окремих питань, що входять до його компетенції, іншим працівникам підприємства.

Відтак, оскільки вищевказані наказ та рішення власника фірми, не були предметом дослідження в суді першої інстанції, а скаржник не обґрунтував причин неможливості подання таких доказів місцевому господарському суду, то його доводи про упередженість суду та небажання створити умови для встановлення фактичних обставин справи шляхом призначення експертизи, є безпідставними.

Крім того, місцевий господарський суд двічі відкладав розгляд справи, а тому позивач не був позбавлений процесуального права, в порядку вимог ст. 22 ГПК України, на подання доказів, якими він обґрунтовує доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Слід зазначити й про те, що позивачем не подано суду доказів звернення Калина Р.Я., як власника фірми, в правоохоронні органи щодо встановлення обставин зловживання Соболюком А.М. своїм посадовим становищем.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в позовній заяві, та обґрунтували правомірність заявленого позову.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.06.2012р. у справі № 5010/444/2012-з-18/23 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повна постанова складена 13 вересня 2012р.

Головуючий суддя Мурська Х.В.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Кравчук Н.М.