КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2012 № 1/36

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Алданової С.О.

від позивача - Марковська В.В., довіреність № 93/2012/02/13-19 від 13.02.2012;

від відповідача - Кльоц С.І., представник за довіреністю № 1 від 03.01.2012.

розглянувши

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на рішення господарського суду м. Києва від 24.02.2012 у справі № 1/36 (суддя - Мельник В.І.) за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Комунального підприємства "Галицьке" Подільської районної у м. Києві ради про стягнення 3 432 911 грн. 43 коп.

ВСТАНОВИВ наступне.

Рішенням господарського суду м. Києва від 24.02.2012р. у справі №1/36 позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 1 588 365 грн. 45 коп., інфляційні втрати в сумі 338 859 грн. 12 коп. та 3% річних в сумі 133 227 грн. 29 коп.; в частині вимог про стягнення 1 149 748 грн. 60 коп. заборгованості провадження припинено; в іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

При ухваленні даного рішення суд виходив з доведеності факту виконання позивачем своїх зобов'язань з постачання теплової енергії відповідачу та неоплатою останнім її вартості.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду у даній справі в частині незадоволених позовних вимог скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що тарифи, затверджені Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.11.2008 №1662, повинні застосовуватись в незалежності від скасування даного Розпорядження Указом Президента України № 1199/2008, оскільки Президент України не наділений правом скасування актів органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів (як зазначає позивач, Київська міська державна адміністрація відповідно до рішення Конституційного Суду України від 25.12.2003 № 21-рп/2003 є органом який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради - органу місцевого самоврядування).

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" по справі № 1/36 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Пономаренко Є.Ю.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2012 сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 1/36 колегію суддів у складі: головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.; судді: Дідиченко М.А., Алданова С.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2012 по справі № 1/36 апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Київенерго" прийнята до провадження та призначена до розгляду на 13.09.2012.

Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні 13.09.2012 надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.

Представник відповідача у справі надав пояснення якими проти апеляційної скарги заперечив.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між акціонерною енергопостачальною організацією "Київенерго", правонаступником якої є публічне акціонерне товариство "Київенерго", як постачальником та комунальним підприємством "Галицьке" Подільської районної у м. Києві ради, як споживачем було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2008р. № 8363026.

У відповідності до п.1.1 договору постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, визначених у договорі.

Відповідно до п. 2.2.1 договору, постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що при виконанні умов договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київської міською держадміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п. 2.3.1 договору споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Як вбачається з п. 9, 10 додатку № 2 до договору (Тарифи та порядок розрахунків), споживач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в МВРТ-7 платіжну вимогу-доручення, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання. Споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Відповідач зобов'язання за договором в частині своєчасної сплати за використану теплову енергію не виконав, внаслідок чого за ним утворилось заборгованість за період з 01.10.2008 по 01.09.2011 в сумі 2 794 259 грн. 15 коп.

Правовідносини сторін за договором на підставі якого заявлено позовні вимоги за своєю правовою природою є правовідносинами з енергопостачання.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За постачання теплової енергії за період з грудня 2008 року по лютий 2009 року позивач визначав плату на підставі тарифів, затверджених Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.11.2008 №1662, яке було скасовано Указом Президента України №1199/2008, як таке, що суперечить Конституції України.

До 1 грудня 2008 року тарифи на теплову енергію, що виробляється позивачем, були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31.01.2007 року в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007 року.

Отже, за вказаних обставин нарахування плати за теплову енергію спожиту за період з грудня 2008 року по лютий 2009 року, слід проводити за тарифами згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 86 від 31.01.2007 року в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007 року.

Так, згідно перерахунку суду, вартість поставленої позивачем теплової енергії за період грудня 2008 року по лютий 2009 року за тарифами, встановленими розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31.01.2007 року в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007 року, становить 1 588 365 грн. 45 коп.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 1 588 365 грн. 45 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію законним та обґрунтованим.

Доводи апелянта за скаргою стосовно того, що Президент України не наділений правом скасування актів органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів (як зазначає позивач, Київська міська державна адміністрація відповідно до рішення Конституційного Суду України від 25.12.2003 № 21-рп/2003 є органом який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради - органу місцевого самоврядування), а отже тарифи, затверджені Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.11.2008 №1662, повинні застосовуватись в незалежності від скасування даного Розпорядження Указом Президента України № 1199/2008, відхиляються судом з наступних підстав.

Відповідно до ст. 8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Зідно зі ст.102 Конституції України Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до ст.106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.

Положеннями ст. 118 Конституції України визначено, що місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

Рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наведеного, позивач по справі при визначенні вартості спожитої теплової енергії не може керуватися тарифами, затвердженими Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.11.2008 №1662, яке було скасовано Указом Президента України № 1199/2008, як таке, що суперечить Конституції України.

Таким чином, доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не доводять їх протилежність, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення.

Окрім суми основного боргу, позивачем було заявлено до стягнення інфляційну складову в сумі 487 405 грн. 48 коп. та 3% річних в сумі 151 246 грн. 80 коп. за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2008р. № 8363026.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку розрахунків 3 % річних, інфляційних втрат та встановлено, що місцевим господарським судом правомірно частково задоволені вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 338 859 грн.12 коп. - інфляційних втрат та 133 227 грн. 29 коп. - 3% річних.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 24.02.2012 у справі № 1/36 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.

Судді Дідиченко М.А.

Алданова С.О.