ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.12 Справа № 5015/1055/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мурської Х.В.

суддів Данко Л.С.

Кравчук Н.М.

при секретарі судового засідання Мудрак Р.І.

за участю представників:

від позивача -Максимонько Л.В. (довіреність без номера без дати);

від відповідача -не з'явились;

від третьої особи - не з'явились;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Інтертайле", м.Львів, №51 від 05.06.2012р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 15.05.2012 р.

у справі № 5015/1055/12, суддя Артимович В.М.

за позовом Приватного підприємства "Інтертайле", м. Львів

до Львівської міської ради, м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Міністерства оборони України, м. Київ

про спонукання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.05.2012р. у справі №5015/1055/12 у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Інтертайле" про спонукання Львівської міської ради вчинити дії щодо припинення права користування Міністерством оборони України земельною ділянкою за адресою: м. Львів, вул. Моринецька, 14а, та віднести її до земель комунальної власності, відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, зокрема, що позивачем не надано суду ні рішення Комісії з контролю за використанням і відчуженням земель оборони та інших земель державної власності, ні згоди Міністра оборони України на передачу до комунальної власності територіальної громади м. Львова спірної земельної ділянки, що суперечить вимогам Закону України "Про використання земель оборони", Постанови Кабінету Міністрів України від 02.06.2010 р. № 439 "Про утворення Комісії з контролю за використанням і відчуженням земель оборони та інших земель державної власності" та Положення про порядок надання в користування земель для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України № 483 від 22.12.1997 р.

Разом з тим, суд першої інстанції зазначає про безпідставність доводів позивача про перехід до нього права користування спірною земельною ділянкою під придбаними об'єктами нерухомості з огляду на те, що сторонами у спорі та третьою особою не представлено суду належних і допустимих доказів про закріплення земельної ділянки у м. Львові по вул. Моринецька, 14а за попереднім землекористувачем на праві постійного користування.

Не погоджуючись з даним рішенням Господарського суду Львівської області, Приватне підприємство "Інтертайле" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, зокрема, що судом першої інстанції умисно не надано уваги посиланням позивача на ст. 120 та п. "е" ст. 141 Земельного кодексу України, відповідно до яких у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Зазначає, що Приватне підприємство "Інтертайле" фактично користується спірною земельною ділянкою для обслуговування належних їй на праві власності будівель, а Міністерство оборони не висуває своїх претензій з приводу такого володіння та користування позивачем вказаною земельною ділянкою.

Таким чином, на переконання скаржника, у Львівської міської ради відсутні перешкоди для прийняття рішення щодо припинення користування Міністерством оборони України спірною земельною ділянкою.

Львівська міська рада у відзиві на апеляційну скаргу заперечує доводи скаржника, вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду немає. Зазначає, що погодження щодо вилучення, надані концерном "Військторгсервіс", Західним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням не є підставою для вилучення Львівською міською радою спірної земельної ділянки без відповідної згоди Міністерства оборони України.

Згідно автоматичного розподілу справ КП "Документообіг господарських судів", 12.07.12р. апеляційну скаргу Приватного підприємства "Інтертайле" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мурської Х.В., суддів: Гриців В.М., Кордюк Г.Т.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.2012р. апеляційну скаргу прийнято судом до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.08.2012р.

Розпорядженням голови суду від 28.08.2012р. в склад судової колегії внесено зміни, замість суддів Гриців В.М. та Кордюк Г.Т., які перебувають у відпустці, введено суддів Данко Л.С. та Кравчук Н.М.

Заяв про відвід складу суду, в порядку ст. 20 ГПК України, не поступало.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.08.2012р., з метою з'ясування всіх обставин справи та витребування додаткових доказів, розгляд апеляційної скарги відкладено на 12.09.2012р.

В судових засіданнях сторони підтримали свої доводи та заперечення, викладені у апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, висловили свої міркування з питань, що виникли у ході розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення Господарського суду Львівської області у даній справі -залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 16 вересня 2008 року між Державним господарським об'єднанням „Концерн „Військторгсервіс" та Приватним підприємством "Інтертайле" укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, відповідно до якого позивач придбав у власність нерухоме майно -нежитлові приміщення загальною площею 3508,6 кв.м., які знаходяться у м. Львові по вул. Моринецька, 14а, а саме: А-2, гаражі, цегла, площею 1193,8 кв.м., В-1, гаражі, цегла, площею 1200,9 кв.м., Г-1, гаражі, цегла, площею 1096,8 кв.м., Д-1, автозаправка, цегла, 17,1 кв.м., цистерна, метал.

Зазначені нежитлові приміщення передані позивачу згідно акту прийому-передачі нежитлових приміщень від 25.03.2009р. Право власності за позивачем на підставі договору купівлі-продажу від 16.09.2008р. зареєстровано 08.04.2009 р., що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", за № 224122354 від 08.04.2009 р., належним чином завірена копія якого долучена позивачем до матеріалів справи.

Окрім того, за Приватним підприємством "Інтертайле" рішенням постійно діючого третейського суду при Рівненській міжрегіональній агропромисловій біржі "Прайс-Агро" від 14.01.2009 р. у справі № 15/08 визнано право власності на будівлю гаражу загальною площею 47,8 кв.м., асфальтобетонне покриття площею 1250,0 кв.м., залізобетонну огорожу довжиною 195,0 м., що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Моринецька, 14а.

Право власності за позивачем на підставі рішенням постійно діючого третейського суду зареєстровано 11.09.2009 р., що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", за № 23822753 від 11.09.2009 р.

27 січня 2011 р. позивач листом № 127-01 звернувся до Міністра оборони України з проханням надати дозвіл на передачу земельної ділянки площею 0,9956га у м. Львові по вул. Моринецька. 14а в комунальну власність територіальної громади м. Львова з метою подальшої її передачі у постійне користування позивача у даній справі.

Департамент економічної та господарської діяльності Міністерства оборони України листом від 08.06.2011 р. за № 225/4/3013 повідомив позивача у даній справі про те, що питання щодо погодження добровільної відмови або згоди на вилучення або відчуження земельних ділянок Міністерства оборони України для подання відповідних пропозицій на розгляд Кабінету Міністрів України відноситься до повноважень комісії, створеної відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.06.2010 р. № 439 "Про утворення Комісії з контролю за використанням і відчуженням земель оборони та інших земель державної власності". Також в листі запропоновано ПП "Інтертайле" для забезпечення роботи зазначеної комісії надати ряд документів до Департаменту економічної та господарської діяльності Міністерства оборони України. Листом № 1014 від 14.10.2011 р. позивач направив департаменту документи для забезпечення роботи відповідної комісії.

Окрім того, позивач листом № 1219 від 19.12.2011 р. ( Т.1 а.с. 8) звертався до міського голови м. Львова з проханням прийняти рішення про припинення права користування Міністерством оборони України земельною ділянкою площею 0,9956 га у м. Львові по вул. Моринецька, 14а та віднести її до земель комунальної власності.

Листом Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Департаменту містобудування Львівської міської ради № 2403-2вих-100 від 08.02.2012р. (Т.1 а.с. 9) позивачу рекомендовано у встановленому порядку отримати згоду на вилучення земельної ділянки у м. Львові по вул. Моринецька, 14а від Міністерства оборони України, оскільки до розмежування земель державної та комунальної власності, відповідно до ст.ст. 141, 142 та п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, Львівська міська рада є лише розпорядником земель.

Проте позивачем не надано суду ні рішення Комісії з контролю за використанням і відчуженням земель оборони та інших земель державної власності, ні згоди Міністра оборони України на передачу до комунальної власності територіальної громади м. Львова земельної ділянки по вул. Моринецька, 14а у м. Львові.

Окрім того, сторонами не представлено суду належних і допустимих доказів про закріплення спірної земельної ділянки за попереднім землекористувачем на праві постійного користування.

З огляду на все вищенаведене та з врахуванням вимог ст.ст. 120, 125, 126 Земельного кодексу України, Закону України "Про використання земель оборони", Наказу Міністра оборони України №483 від 22.12.1997р., місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Приватного підприємства "Інтертайле".

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом. Аналогічне визначення земель оборони міститься у ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони".

Як передбачено нормою ст. 4 Закону України "Про використання земель оборони" військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування. Землі оборони можуть використовуватися для будівництва об'єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення. Відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та у відповідності до цього закону (ч. 3 ст. 4 Закону України "Про використання земель оборони").

На виконання покладених законом повноважень постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2010 р. № 439 "Про утворення Комісії з контролю за використанням і відчуженням земель оборони та інших земель державної власності"утворено відповідну комісію та затверджено положення про Комісію з контролю за використанням і відчуженням земель оборони та інших земель державної власності. Згідно з п. п. 1, 3 положення Комісія з контролю за використанням і відчуженням земель оборони та інших земель державної власності є постійно діючим робочим органом Кабінету Міністрів України, основними завданнями якої є, зокрема, подання Кабінетові Міністрів України пропозицій та рекомендацій щодо погодження добровільної відмови або згоди на вилучення або відчуження земельних ділянок згідно з пропозиціями Міноборони, МВС, МНС, Адміністрації Держприкордонслужби, ДПтС, інших центральних органів виконавчої влади.

Згідно п. 45 Положення про порядок надання в користування земель для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України № 483 від 22.12.1997 р., передача земель Міністерства оборони місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

У відповідності до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України в редакції, чинній на час укладення договору купівлі-продажу та реєстрації за позивачем права власності, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання її користувачем документа, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. При цьому, право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України (ч.1 ст. 126 Земельного кодексу України).

У матеріалах справи відсутній державний акт на право постійного користування спірною земельною ділянкою, а відтак суду не представлено належних і допустимих доказів про закріплення земельної ділянки у м. Львові по вул. Моринецька, 14а за попереднім землекористувачем на праві постійного користування.

З огляду на наведене, місцевий господарський суд правомірно встановив, що доводи позивача про перехід до нього права користування спірною земельною ділянкою під придбаними об'єктами нерухомості є безпідставними та відмовив у задоволенні позову.

Крім того, відповідно до пунктів 4 і 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 (зі змінами, внесеними постановою від 19 березня 2010 року № 2) «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»суди розглядають справи по спорам про межі земельних ділянок, які знаходяться у власності або користуванні громадян-заявників, не згодних з рішенням органу місцевого самоврядування або органу влади з питань земельних ресурсів; у випадках, визначених ст. ст. 140-149 ЗК України, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку.

Судовою колегією встановлено, що позивач не звертався до органів влади чи до органів місцевого самоврядування щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки.

Орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування також не зверталися до суду з позовом про примусове припинення права постійного користування земельною ділянкою у звязку з її використанням третьою особою не за цільовим призначенням.

Враховуючи наведене, а також положення ст. 3 ЦПК України про те, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, але лише за захистом своїх порущених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, колегія суддів вважає, що правових підстав у позивача для звернення до суду із вказаним вище позовом не було.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 с. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок з державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Проте в матеріалах справи відсутнє рішення, прийняте відповідачем з цього приводу.

Відтак, судова колегія вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства "Інтертайле" є передчасними та безпідставними, а місцевий господарський суд правомірно відмовив у їх задоволенні.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд ,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 15.05.2012р. у справі №5015/1055/12 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повна постанова складена 17.09.2012р.

Головуючий суддя Мурська Х.В.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Кравчук Н.М.