Дата документу 13.09.2012 Справа №22-ц-4935/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-4935/12 Головуючий у 1-й інстанції Новіков Н.В.

Суддя-доповідач Забіяко Ю.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2012 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Бєлка В.Ю.

суддів:Забіяко Ю.Г.

Глазкової О.Г.

при секретарі:Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу судді Токмацького районного суду Запорізької області від 31 липня 2012 року про повернення позовної заяви ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2012 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу.

Ухвалою судді Токмацького районного суду Запорізької області від 31 липня 2012 року позовну заяву ОСОБА_5 повернуто позивачу для подання до належного суду.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм процесуального права, ОСОБА_5 просить вказану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу про відкриття провадження.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасника процесу, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.109 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються до суду за місцем її проживання.

Відповідно до ст.115 ЦПК України якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала.

У поданій позовній заяві про розірвання шлюбу місцем проживання відповідача ОСОБА_6 зазначено адресу: АДРЕСА_1.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»№11 від 21 грудня 2007 року, позов про розірвання шлюбу з особою, яка не має в Україні місця проживання або місце проживання якої невідоме, може пред'являтися за місцем знаходження майна відповідача, або за останнім відомим місцем його проживання чи перебування (ч.10 ст.110 ЦПК України), а у випадку, коли з позивачем проживають його малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача - за місцем проживання позивача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за місцем проживання будь-кого з них (ч.2 ст.110 ЦПК). Відповідно до ст.111 ЦПК України Верховний Суд України визначає підсудність справи про розірвання шлюбу тільки в разі, якщо ніхто з подружжя не проживає в Україні. У разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами, встановленими ст.110 ЦПК України.

Відповідно до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, ратифікованої Законом України №240/94-ВР від 10 листопада 1994 року (далі Конвенція) при визначенні підсудності цивільних справ в яких одні учасники правовідносин проживають (знаходяться) на території України, а інші учасники на території іншої держави - члена Співдружності Незалежних Держав (СНД), необхідно виходити з положень вказаної Конвенції від 22 січня 1993 року.

Виходячи зі змісту ч.1 ст.20 Конвенції позови до осіб, які мають місце проживання на території однієї з держав - учасниць Конвенції - пред'являються незалежно від їх громадянства до суду цієї держави.

Справи про право власності та інші майнові права на нерухоме майно відповідно ч.3 ст.20 Конвенції є виключною підсудністю судів держави, на території якої знаходиться це майно.

Положеннями Конвенції передбачено, що суди держав учасниць Конвенції можуть розглядати справи і в інших випадках, якщо є письмова угода сторін про передачу спору цим судам, при цьому виключна компетенція, встановлена ч.3 ст.20 Конвенції, інших норм Конвенції та внутрішнього законодавства відповідної держави, не може бути змінена домовленістю сторін.

Згідно ч.3 ст.27 Конвенції якщо один з подружжя є громадянином однієї Договірної Сторони, а Другий - іншої Договірної Сторони й один з них проживає на території однієї, а другий - на території іншої Договірної Сторони, то їх особисті і майнові правовідносини визначаються за законодавством Договірної Сторони, на території якої вони мали своє останнє спільне місце проживання.

Як встановлено судом першої інстанції і не заперечується позивачем в апеляційній скарзі, останнє відоме йому місце проживання відповідача знаходиться у м.Барнаулі, Російської Федерації.

Дана справа, виходячи зі змісту її вимог, не є справою виключної підсудності; даних про домовленість між сторонами розгляду справи за місцезнаходженням позивача у матеріалах справи не має, підтверджень наявності зазначених у ч.2 ст.110 ЦПК України виключних обставин (знаходження на утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей, або такого стану здоров'я чи інших поважних причин неможливості виїхати до місця проживання відповідача) для вибору підсудності по справі про розірвання шлюбу позивачем ОСОБА_5 не надано.

Таким чином, з урахуванням вказаних обставин справи і положень процесуального права та Конвенції, суддя дійшов вірного висновку, що даний позов має бути пред'явлений до суду за місцезнаходженням відповідача, у зв'язку з чим підстав для скасування ухвали про повернення позову колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції вимог процесуального законодавства не є обґрунтованими і не спростовують правильність висновку суду щодо порушення позивачем правил підсудності.

Керуючись ст.ст.307, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 віхилити.

Ухвалу судді Токмацького районного суду Запорізької області від 31 липня 2012 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: