ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" вересня 2012 р. Справа № 5023/2007/12
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Афанасьєв В.В. , суддя Гетьман Р.А.
при секретарі Сіренко К.О.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився,
відповідача - Кунець С.В., довіреність №02/12 від 05.06.2012 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства страхова компанія "Велта" (вх. № 2217Х/3-12 від 05.07.12) на рішення господарського суду Харківської області від 20.06.12 р. у справі № 5023/2007/12
за позовом Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна", м. Київ
до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Велта", м. Харків
про стягнення коштів,
ВСТАНОВИЛА:
В травні 2012 р. Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Велта" в порядку регресу суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 24990,00 грн.
Позов обґрунтований ст. 993, ч. 1 ст. 1166, п. 3 ч. 1 ст. 1188, ст. 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування".
Рішенням господарського суду Харківської області від 20.06.2012 року (суддя Ольшанченко В.І.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ Страхова компанія "Велта" на користь ПАТ "Страхова компанія "Країна" страхове відшкодування в сумі 24990,00 грн. та судовий збір в сумі 1609,50 грн.
Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 20.06.2012 року у справі №5023/2007/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позовних вимогах ПАТ СК "Країна" відмовити у повному обсязі, покласти на позивача всі судові витрати.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що суд застосував до спірних правовідносин ті правові норми, які їх не регулюють, а саме: невірно застосував ч. 2 ст. 1187 ЦК України, разом з тим, не застосував ст. 1188 ЦК України.
Також відповідач зазначає, що спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює питання виплати страхового відшкодування за полісом № ВС/8633159, укладеним між Горбуновим В.В. та СК "ВЕЛТА", є виключно Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", зокрема, згідно зі ст. 30 даного закону позивач, звертаючись до відповідача за виплатою страхового відшкодування , мав або вимагати різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, або вимагати відшкодування всієї страхової суми за власним договором страхування при цьому передати право власності відповідачу на залишки пошкодженого автомобіля.
Разом з тим, судом дана норма права дотримана не була і з відповідача всупереч Закону було стягнуто суму всього ліміту відповідальності без врахування вимог ст. 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Крім того, відповідач вважає, що неможливо вказувати на настання цивільно-правової відповідальності, оскільки вина Єлістратової Т.В. встановлена не була, більше того, відповідач не страхував цивільно-правову відповідальність громадянки Єлістратової Т.В.
Відповідач зазначає, що позивач не надав суду доказів того, що Єлістратова Т.В. керувала забезпеченим транспортним засобом на правовій підставі, як того вимагає ст.15.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Окрім того, заявник скарги зазначає, що твердження місцевого господарського суду щодо того, що відповідно до Постанови Красногвардійського РВ ГУ МВС України в АР Крим від 21.08.2009 р. Єлістратову Т.В. визнано винною в порушенні п.п. 12.1, 13.1 ПДР України, на його думку, не відповідає дійсності, та вказує на те, що відповідно до ст. 221 КпАП України справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124 даного Кодексу, підвідомчі районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судам, тому винною особу у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, може визнати виключно суд, а не орган досудового слідства.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.07.2012 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 07.08.2012 р.
Позивач надіслав відзив на апеляційну скаргу (вх. №6246 від 03.08.12), в якому вважає рішення господарського суду Харківської області від 20.06.2012 р. законним, а доводи, викладені заявником в скарзі, - необґрунтованими, тому просить залишити зазначене рішення господарського суду Харківської області без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.
Так, позивач зазначає, що відповідач не надав доказів на підтвердження дійсної (ринкової) вартості автомобіля CHERY AMULET DA11A державний номер АК2073АР до дорожньо-транспортної пригоди, та розміру вартості ліквідних залишків даного автомобіля після дорожньо-транспортної пригоди, при цьому ст. 33.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зобов'язує страховика направити експерта для огляду майна для визначення розміру збитку.
Також позивач вважає, що положення ст. 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не можуть регулювати відносини між двома страховиками, які виникли між позивачем та відповідачем.
Як вказує позивач, господарським судом встановлено, що постановою про відмову в порушенні кримінальної справи Красногвардійського РУ ГУМВС України в Криму від 21.08.2009 р. Єлістратову Т.В. визнано винною в порушенні п. 12.1, 14.1 Правил дорожнього руху України, тобто, на думку позивача, факту незаконності знаходження Лістратової Т.В. за кермом автомобіля PEUGEOT-206, д/р № 0604ТС150 встановлено не було, крім того, господарським судом було враховано той факт, що Єлістратова Т.В., громадянка Росії, не притягувалась до адміністративної відповідальності, оскільки знаходиться за межами території України.
Окрім того, позивач вважає, що доводи відповідача про відсутність відповідальності за полісом в зв'язку з тим, що за кермом забезпеченого транспортного засобу був не страхувальник, а інша особа, є невірними, так як за полісом 1-го типу страхується цивільно-правова відповідальність будь-якої особи, а не виключно страхувальника.
Стосовно питання застосування методик товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів позивач зазначає у відзиві на скаргу, що "Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів", затверджена наказом Міністерства юстиції України та Фондом Державного майна України №1335/5/1159 від 24.07.2009 р., лише внесла зміни до "Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів", затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом Державного майна України 142/5/2092 від 24.11.03 р., яка є чинною на даний час з відповідними змінами, і саме цією методикою керувався оцінювач при визначенні розміру збитків.
Враховуючи викладене, позивач просить залишити рішення господарського суду Харківської області від 20.06.2012 р. без змін, а апеляційну скаргу відповідача -без задоволення.
В судове засідання 07.08.2012 р. з'явився представник відповідача та надав пояснення у справі.
Позивач свого представника в судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке отримане позивачем 16.07.2012 р. (т. 2 а. с.14).
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши пояснення уповноваженого представника відповідача, а також зважаючи на те, що для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи необхідні додаткові обґрунтовані письмові докази та пояснення сторін, відклала розгляд справи на 06.09.2012 р., запропонувавши позивачу надати докази правомірності керування автомобілем "PEUGOТ"-206, д/р №0604ТС 150 громадянкою Єлістратовою Т.В., а відповідачу - додаткові письмові докази та пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування апеляційної скарги з урахуванням питань, що були предметом дослідження у судовому засіданні.
Позивач у письмових поясненнях від 20.08.2012 р. (вх. №6668) зазначає, що єдиним можливим доказом правомірності керування Єлістратовою Т.В. автомобілем "PEUGOТ"-206 д/р №0604ТС 150 є постанова про відмову в порушенні кримінальної справи Красногвардійським РУ ГУМВС України в Криму від 21.08.2009 р., якою Єлістратову Т.В. визнано винною в порушенні пунктів 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України.
Відповідач надіслав додаткові пояснення (вх. №6780 від 23.08.2012 р.), в яких
вказує, що не погоджується з запереченнями, викладеними у відзиві на його апеляційну скаргу, зокрема, стосовно розміру завданої шкоди, відсутності обов'язку у особи, що має право на отримання страхового відшкодування, подавати документи, які підтверджують розмір заподіяного матеріального збитку, зобов'язання відповідача як страховика, що застрахував цивільну відповідальність Горбунова В.В., направити у триденний строк експерта для огляду майна з метою визначення розміру збитку, та зазначає, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача матеріальної шкоди з неналежно оформленими документами.
В судове засідання 06.09.2012 р. з'явився уповноважений представник відповідача і надав пояснення у справі.
Позивач свого представника в судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать його письмові пояснення від 20.08.2012 р. (вх. №6668), в яких позивач посилається на ухвалу апеляційного суду від 07.08.2012 р. про відкладення розгляду справи на 06.09.2012 р.
Вислухавши думку представника відповідача з приводу неявки в дане судове засідання представника позивача, та враховуючи те, що позивач достеменно знав про час і місце судового засідання та не скористався своїм процесуальним правом на участь в розгляді справи в суді апеляційної інстанції, жодних клопотань (в т.ч. про відкладення розгляду справи) не надав, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача за наявними у справі документами.
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має безстрокову ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на страхову діяльність у формі добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) серії АБ №123968 від 27.04.05 р., видану 27.04.2005 р. (т. 1 а. с. 90).
27.03.2009 р. між ВАТ "СК "Країна" (страховик) та Чорнопищуком М.В. (страхувальник) був укладений договір №13/150/2.1.5.1 страхування наземного транспорту (автомобільного), за яким на суму 37656,00 грн. був застрахований автомобіль CHERY AMULET DA11A державний номер АК2073АР 2007 року випуску, що належить страхувальнику на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ АКС 002670. (т. 1, а. с. 15-20).
Згідно з умовами зазначеного договору страховик приймає на себе обов'язок на умовах "Правил добровільного страхування наземного транспорту" відшкодувати збитки, які може зазнати страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати застрахованого транспортного засобу та додаткового обладнання до нього.
Вигодонабувачем за даним договором є АКБ "Правекс-Банк".
Серед страхових випадків, зокрема, зазначено зіткнення під час руху з іншим транспортним засобом (п.3.1.1 договору).
Місцевим господарським судом було встановлено, що 14.08.2009 р. о 06-00 год. ранку на 585 км автодороги Харків-Симферопіль-Алушта-Ялта громадянка Росії Єлістратова Тетяна Вікторівна, керуючи автомобілем PEUGEOT-206, д/р № 0604ТС150, не вибрала небезпечну швидкість руху та дистанцію, допустила занос автомобіля з виїздом на смугу зустрічного руху, що привело до зіткнення з автомобілем CHERY AMULET DA11A державний номер АК2073АР під керуванням Чорнопищука М.В., який рухався по зустрічній смузі.
Внаслідок ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень та пасажирці автомобіля CHERY AMULET DA11A державний номер АК2073АР Шилко Н.М. нанесені легкі тілесні ушкодження, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, довідкою ДАІ №11/32-1214 від 14.08.09 р. та постановою Красногвардійського РВ ГУ МВС України в АР Крим про відмову в порушенні кримінальної справи від 21.08.2009 р. (т. 1, а.с. 25-28).
Виходячи з фактичних даних: пояснень Чорнипищук М.В., Єлістратової Т.В, Шилко Н.М., Шилко О.В., схеми ДПТ, протоколів огляду транспортних засобів, інспектором ДАІ у постанові від 21.08.2009 р. встановлено, що дії Єлістратової Т.В. не відповідали вимогам п.п. 12.1, 13.1 ПДР України та не дозволили їй уникнути зіткнення, хоча вона була здатна об'єктивно виявити перешкоду, що рухалася.
З матеріалів Красногвардійського РВ ГУ МВС України в АР Крим про відмову в порушенні кримінальної справи по факту ДТП, яка сталася 14.08.2009 р., вбачається, що постановою заступника прокурора Красногвардійського району АР Крим молодшого радника юстиції Максимова А.І. від 17.05.2011 р. постанову Красногвардійського РВ ГУ МВС України в АР Крим про відмову в порушенні кримінальної справи від 21.08.2009 р. скасовано та перевірочний матеріал для організації проведення додаткової перевірки направлено начальнику відділу ДАЇ з обслуговування адміністративної території та АТІ Красногвардійського району при управлінні ДАЇ України в АР Крим.
20.05.2011 р. інспектором дізнання Відділу ДАЇ з обслуговування адміністративної території та АТІ Красногвардійського району при управлінні ДАЇ України в АР Крим ст. лейтенантом міліції Темировим А.Р. за результатами проведеної додаткової перевірки було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи по факту ДТП, в якій зазначено, що не виконання водієм Єлістратовою Т.В. вимог п.п. 12.1, 13.1 ПДР України знаходиться у причинному зв'язку з наслідками, що наступили, в зв'язку з чим Єлістратову Т.В. необхідно притягнути до адміністративної відповідальності по ст. 124 КУпАП, але оскільки вона є громадянкою іншої держави, скласти адміністративний протокол за порушення ПДР України не представляється можливим.
Враховуючи, що в результаті даного ДТП пасажирка автомобіля CHERY AMULET DA11A державний номер АК2073АР Шилко Н.М. зазнала легкі тілесні пошкодження, Красногвардійським РВ ГУ МВС України в АР Крим постановою від 20.05.2011 р. було відмовлено у порушенні кримінальної справи у відношенні Єлістратової Т.В. і Чорнопищук М.В. по факту ДТП у зв'язку з відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України.
14.08.09 р. Чорнопищук М.В. подав позивачу письмову заяву про виплату страхового відшкодування (т. 1, а. с.33-34).
Згідно зі звітом Експертної компанії "Укравтоекспертиза" серії SL №11573 від 28.08.2009 р. матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля CHERY AMULET DA11A державний номер АК2073АР, внаслідок його пошкодження в ДТП, становить 50123,63 грн. (т. 1, а. с. 37).
15.12.2009 р. позивачем складено страховий акт №13/14041/2.1.5., яким вирішено виплатити вигодонабувачу ПАТКБ "Правекс-банк" страхове відшкодування в сумі 27488,88 грн. (т. 1, а. с. 69).
23.12.2009 р. позивачем було виплачено вигодонабувачу ПАТКБ "Правекс-банк" страхове відшкодування в сумі 27488,88 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №1494 від 23.12.09 р. (т. 1, а. с.70).
04.02.2010 р. відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" ВАТ "СК "Країна" перейменовано у Публічне акціонерне товариство "СК "Країна", що підтверджується витягом з ЄДРПОУ та копією витягу зі Статуту (т. 1, а. с. 78 - 81).
13.08.2009 р. АТЗТ СК "Велта" видало поліс №ВС/8633159 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів 1-го типу на ім'я Горбунова В.В. строком до 27.08.2009 р. на забезпечений транспортний засіб PEUGEOT-206, д/р № 0604ТС150 (т. 1, а.с.101).
АТЗТ СК "Велта" було змінено найменування у відповідності до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" на Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "Велта", що підтверджується витягом з ЄДРПОУ (т. 1, а. с. 91).
Відповідач має безстрокову ліцензію серії АГ №569643 від 10.03.201 р. на страхову діяльність у формі страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (т. 1, а. с. 115).
05.01.2011 р. позивач звернувся до відповідача з претензією №2-05.01.11/Р про компенсацію в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 27488,88 грн. (т. 1, а. с. 71).
У відповіді №111 від 07.02.2011 р. на претензію відповідач відмовив у задоволенні вимог позивача, посилаючись на те, що відсутність постанови суду про притягнення страхувальника Єлістратової Т.В. до адміністративної відповідальності унеможливлює визначення винної особи як обов'язкового елементу цивільної відповідальності (т. 1, а.с.72-73).
21.11.2011 р. позивач знову направив відповідачу лист про відшкодування шкоди в порядку регресу, але відповідач листом №1295/1 від 23.12.2011 р. відмовив у її задоволенні, посилаючись на не встановлення вини Єлістратової Т.В. у ДТП (т. 1, а.с.74-75).
В зв'язку з невиплатою відповідачем розміру страхового відшкодування позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна", суд першої інстанції посилався на їх обґрунтованість та підтвердженість наявними у справі доказами.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, колегія суддів зазначає таке.
Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Пункт 3 частини 1 статті 988 ЦК України встановлює обов'язок страховика у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Згідно з пунктом 9 статті 7 Закону України „Про страхування" страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є видом обов'язкового страхування.
Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України „Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Стаття 1188 ЦК України встановлює, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, позивач, сплативши страхувальнику страхове відшкодування, набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тобто відбулася заміна сторони в зобов'язанні.
Отже, позивач набув право вимоги до страховика цивільної відповідальності (відповідача) стосовно сплаченого страхового відшкодування, оскільки відповідач взяв на себе відповідальність за заподіяні збитки по страховому полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів та відповідно до Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо того, що позовні вимоги не є регресними, оскільки регресні вимоги виникають при перекладенні боржником, який виконав зобов'язання, свого боргу на третю особу, яка у відповідності до закону або договору могла або повинна була стати боржником. В даному випадку такого не відбувається, оскільки зобов'язання по відшкодуванню шкоди є деліктним, яке виникло на підставі юридичного факту -порушення водієм Єлістратовою Т.В. Правил дорожнього руху України, а не з договору.
Господарський суд, стягуючи з відповідача суму в розмірі 24990, 00 грн., керувався ст. 1192 ЦК України та виходив з того, що сума сплаченого страхового відшкодування позивача своєму страхувальнику перевищує ліміт відповідальності відповідача, визначеного в полісі, при цьому ліміт був зменшений судом на суму франшизи, передбаченої законодавством.
У якості доказу, що підтверджує розмір завданої шкоди власнику автомобіля CHERY AMULET DA11A державний номер АК2073АР, судом був прийнятий звіт експертної компанії "Укравтоекспертиза" серія SL № 11573 від 28.08.2009 р., згідно з яким вартість відновлювального ремонту склала 81 374, 77 грн., а ринкова вартість пошкодженого автомобіля склала 50 123, 63 грн.
Відповідач на підтвердження своїх доводів щодо невідповідності даного звіту вимогам чинного законодавства України замовив рецензію вказаного документу, яку провів судовий експерт Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса.
Відповідно до п. 63 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 р. №1440, рецензування полягає у неупередженому об'єктивному розгляді оцінки майна особою, яка не має особистої матеріальної або іншої заінтересованості в результатах такої оцінки, відповідно до напряму та спеціалізації її кваліфікаційного свідоцтва.
Пунктом 66 Національного стандарту передбачено, що рецензія може містити перелік аргументованих рецензентом зауважень до звіту про оцінку майна, у тому числі застереження про можливість впливу цих зауважень на достовірність оцінки майна.
Так, в рецензії звіту від 28.08.2009р. про оцінку вартості матеріального збитку завданого пошкодженням автомобіля CHERY AMULET DA11A державний. номер АК2073АР, рецензентом було зазначено, що оцінювачем Метлою В.І. в звіті були допущені наступні невідповідності вимогам нормативним документам, які регламентують визначення вартості матеріальної шкоди заподіяної власнику КТС:
оскільки дата складання звіту 28.08.2009 р., то при проведенні оцінки було необхідно використовувати "Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів", затвердженої Міністерством юстиції України та Фондом державного майна України від 24.07.2009 р. № 1335/5/1159;
технічний огляд автомобіля CHERY AMULET DA11A державний номер АК2073АР оцінювачем Метлою В.І., який проводив розрахунки, не проводився (технічний огляд проводився Мезенцевим І.В.), що не відповідає вимогам п. 5.1. "Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів" затвердженої Міністерством юстиції України та Фондом державного майна України від 24.07.2009р. № 1335/5/1159;
в акті огляду КТС № 11299 від 14.08.2009 не встановлено характер та об'єм пошкоджень комплектуючих на момент огляду, що не відповідає вимогам п.5.5. "Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів", затвердженої Міністерством юстиції України та Фондом державного майна України від 24.07.2009 р. № 1335/5/1159.
Виходячи з вищенаведених зауважень, на думку рецензента, звіт від 28.08.2009р. не в повній мірі відповідає вимогам нормативно правових актів по визначенню матеріального збитку заподіяного власнику транспортного засобу.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що звіт експертної компанії "Укравтоекспертиза" № 11573 від 28.08.2009 р. є неналежним доказом у справі по визначенню розміру шкоди, яка була завдана власнику автомобіля CHERY AMULET DA11A державний номер АК2073АР, оскільки він виконаний з порушеннями вимог нормативно-правових актів по визначенню матеріального збитку.
Згідно зі ст. 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (Шкода, пов'язана з фізичним знищенням транспортного засобу) :
30.1. Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
30.2. Якщо власник транспортного засобу не згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
30.3. Якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи МТСБУ.
Отже, в розумінні ст. 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" автомобіль CHERY AMULET DA11A державний номер АК2073АР є фізично знищеним, що тягне за собою спеціальну процедуру визначення розміру страхового відшкодування.
Таким чином, колегія суддів вважає, що спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює питання виплати страхового відшкодування за полісом № ВС/8633159, укладеним між Горбуновим В.В. та ПАТ СК "ВЕЛТА" є виключно Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідно, позивач, звертаючись до відповідача за виплатою страхового відшкодування за заподіяні збитки автомобілю, який де-юре є фізично знищеним, мав би у відповідності до п. 30.2. та 30.3. ст. 30 Закону :
- або вимагати різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди;
- або вимагати відшкодування всієї страхової суми за власним договором страхування при цьому передати право власності відповідачу на залишки пошкодженого авто.
Проте, з розрахунку № 14041 (т. 1, а. с. 67) вбачається, що вартість транспортного засобу визначена не була, а позивач, застосовуючи коефіцієнт пропорційності, сплатив страхувальнику 75 % страхової суми, яка була зменшена на суму франшизи, при цьому залишивши транспортний засіб у власності страхувальника.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що звіт експертної компанії "Укравтоекспертиза" № 11573 від 28.08.2009 р. є неналежним доказом у справі, та вважає за необхідне зазначити, що місцевим господарським судом не були враховані норми ст. 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та було стягнуто з ПАТ СК "ВЕЛТА" суму всього ліміту страхового відшкодування.
Стосовно твердження заявника скарги про те, що відповідальність відповідача за полісом №ВС/8633159 від 13.08.2009 р. не розповсюджується на Єлістратову Т.В., - воно не приймається судом апеляційної інстанції, оскільки поліс №ВС/8622159, укладений між відповідачем та Горбуновим В.В., є полісом 1-го типу, а згідно зі ст.15.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (яка діяла на момент скоєння ДТП) договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на умовах 1 типу передбачає страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що, як вбачається з постанови про відмову в порушенні кримінальної справи Красногвардійського РУ ГУМВС України Криму від 20.05.2011 р., Єлістратову Т.В. визнано винною в порушенні п.п. 12.1, 13.1 ПДР України, однак, в матеріалах справи відсутні докази притягнення Єлістратової Т.В до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України.
Виходячи з вищевикладеного та приймаючи до уваги, що Чорнопищук М.В. звернувся за виплатою страхового відшкодування саме до позивача, який і проводив врегулювання збитку по даній страховій події, колегія суддів встановила факти неправильного застосування позивачем норм законодавства, які не регулюють відносини в сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та не застосування норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в преамбулі якого зазначено, що цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Таким чином, при здійсненні даного обов'язкового виду страхування сторони повинні були застосувати положення вищевказаного Закону, який є спеціальним нормативно-правовим актом, оскільки його норми, зокрема, положення ст. 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо це стосується даної справи, регулюють відносини між позивачем та відповідачем з приводу страхової події по автомобілю CHERY AMULET DA11A державний номер АК2073АР, оскільки ПАТ СК "Країна", виплативши страхове відшкодування за договором КАСКО, отримало не лише право вимоги страхового відшкодування у відповідності до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а й обов'язок по виконанню всіх необхідних положень даного Закону, який встановлює порядок виплати страхового відшкодування.
Отже, враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню як таке, що ґрунтується на невірному застосуванні норм матеріального права, а апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Велта", м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 20.06.2012 р. у справі № 5023/2007/12 задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 20.06.2012 р. у справі № 5023/2007/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимоги відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" (04176 м. Київ, вул. Електриків, 29-А. код ЄДРПОУ 20842474) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Велта" (61002 м. Харків, вул. Сумська, 46. код ЄДРПОУ 23465084) 804,75 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Повний текст постанови складено 11.09.2012 р.
Головуючий суддя Шевель О. В.
Суддя Афанасьєв В.В.
Суддя Гетьман Р.А.