Справа № 2-7904/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 вересня 2012 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Маліновської В.М.

при секретарі: Лазоришинець К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про зобов'язання відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Шевченківського районного суду м.Києва з березня 2011 року перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про зобов'язання відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000,00грн.

Позивачем до початку слухання справи по суті у серпні 2012 року уточнялись підстави позову шляхом посилання на практику Європейського суду з прав людини та положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 23 жовтня 2001 року він звернувся до Київської міської ради (далі - КМР) з заявою про передачу йому у власність земельної ділянки площею 0,10 га, розташованої у Шевченківському районі м. Києва по АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Також ним відповідно до Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м.Києві, затвердженому КМР Рішенням № 313/1747 від 14 березня 2002 року, були зібрані позитивні висновки погоджуючих служб міста щодо відведення ділянки, на підставі чого 19 серпня 2003 року Київземом була заведена кадастрова справа № А-1222 щодо передачі йому вказаної земельної ділянки і надано Доручення в проектну організацію КП «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі»на складання проекту відведення.

Разом з тим, через півтора роки після його звернення -19 червня 2003 року, до КМР звернулось ТОВ «Альянс-Буд»із заявою на отримання в оренду земельної ділянки площею 1,4 га для будівництва житлового будинку по Врубелівському узвозу у Шевченківському районі м.Києва, до складу якої увійшла спірна ділянка по АДРЕСА_2.

23 грудня 2003 року КМР прийняла рішення № 316/1191, яким п.8 передала спірну ділянку в складі більшої ділянки ТОВ «Альянс-Буд»в оренду на 25 років. На підставі вказаного рішення 16 березня 2004 року між КМР та ТОВ «Альянс-Буд»укладено договір оренди земельної ділянки № 91-6-00227. При цьому його кадастрова справа раптово «загубилась».

Передавши спірну земельну ділянку в оренду ТОВ «Альянс-Буд», КМР порушила принцип рівноправності суб'єктів земельних відносин.

Зазначив, що безліч разів звертався до Київради із скаргами на незаконність надання переваги ТОВ «Альянс-Буд»і проханням надати йому спірну земельну ділянку проте безрезультатно.

У зв'язку з наведеним позивач звертався до суду з відповідними позовами.

Так, Подільським районним судом м.Києва 04 жовтня 2007 року винесено постанову (у справі № 2а-196/07), якою його позов задоволено, визнано протиправним п.8 рішення 6-ї сесії 24-го скликання КМР за № 316/1191 від 23 грудня 2003 року «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» та скасовано; зобов'язано КМР прийняти рішення по заяві ОСОБА_1 від 17 жовтня 2001 року, яка надійшла на розгляд Київського міського голови 23 жовтня 2001 року.

Недивлячись на вказане рішення суду КМР прийняла рішення № 789/789 від 11 грудня 2008 року про відмову йому в надані дозволу на розробку проекту, мотивуючи наявністю договору оренди з ТОВ «Альянс-Буд».

Постановою Подільського районного суду м.Києва від 12 червня 2009 року (у справі №2а-427/09), вказане рішення КМР № 789/789 визнано протиправним та скасовано. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року постанова Подільського районного суду м.Києва від 12 червня 2009 року -залишена без змін.

Позивач наголошує на тому, що не дивлячись на наявність ряду судових рішень щодо неправомірності бездіяльності та дій КМР відповідач майже 10 років ігноруючи моральні засади суспільства, законодавство, висновки суду, відверто знущаючись, продовжує ігнорувати його законний інтерес нерозглядаючи його заяву за жовтень 2001 року, хоча фактично він вважається таким, що отримав дозвіл КМР на розроблення відповідної документації, відповідач завдає йому моральних страждань.

Крім того, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини позивач зазначив, що тривале невиконання рішення національного суду не потребує доведення наявності моральної шкоди для сторони, оскільки таке невиконання після досягнення успіху у судовому процесі неминуче викликатиме у особи почуття розпачу (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України»15 жовтня 2009 року /остаточне -15 січня 2010 року).

Моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях позивача, викликаних безкарними зловживаннями КМР своїми правами і викликає його обурення перед неможливістю домогтися справедливості, позивач оцінює у 50 000, 00 грн.

У судовому засіданні 12 вересня 2012 року позивач подав заяву, в якій зазначив, що у зв'язку зі складністю отримання психологічної експертизи, проведення якої призначалось судом за його клопотанням, з метою оцінки розміру немайнової шкоди, завданої йому протиправними рішеннями відповідача, просив суд визначити розмір грошового відшкодування моральної шкоди згідно вимог абз.2 ч.3 ст.23 ЦК України.

Представник відповідач у судовому засіданні позов не визнав, просив у позові відмовити у повному обсязі, оскільки земельна ділянка на праві власності не належала і не належить позивачу, факт заподіяння КМР моральної шкоди позивачем не доведено, відсутній причинний зв'язок між протиправними діями КМР, які є на думку відповідача недоведеними, і моральною шкодою.

Суд, заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

17 жовтня 2001 року ОСОБА_1 звернувся до Київської міської ради з заявою про передачу йому у власність земельної ділянки площею 0,10 га, розташованої у Шевченківському районі м. Києва по АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідно до Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м.Києві, затвердженому Київрадою Рішенням № 313/1747 від 14 березня 2002 року, позивачем зібрано позитивні висновки погоджуючих служб міста щодо відведення ділянки.

Про наявність таких погоджувальних висновків, зокрема, свідчить доручення № А-1222 відділу землевпорядкування Шевченківського району від 13 серпня 2003 року, затверджене начальником Головного управління земельних ресурсів та зареєстроване в КП «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі»за вх.№ 2364 від 20 серпня 2003 року (а.с.18).

23 грудня 2003 року КМР прийняла рішення № 316/1191 про передачу земельної цієї ділянки у складі іншої земельної ділянки ТОВ «Альянс-Буд»в оренду на 25 років, що підтверджується текстами судових рішень Подільського районного суду м.Києва та Київського апеляційного адміністративного суду, які містяться у матеріалах цивільної справи (а.с.6-12).

Разом з тим, заява позивача - ОСОБА_1, від 17 жовтня 2001 року відповідачем -КМР, була не розглянута і рішення за нею не прийнято.

Постановою Подільського районного суду м.Києва від 04 жовтня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до КМР, головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, треті особи: ТОВ «Альянс-Буд», Комунальне підприємство «Київзеленбуд», про визнання рішення протиправним позов задоволено: - визнано протиправним та скасовано п.8 рішення 6-ї сесії 24-го скликання КМР за № 316/1191 від 23 грудня 2003 року «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею»; - зобов'язано КМР прийняти рішення по заяві ОСОБА_1 від 17 жовтня 2001 року, яка надійшла на розгляд Київського міського голови 23 жовтня 2001 року.

У мотивувальній частині цієї постанови суд зазначив про наявність у позивача всіх необхідних погоджувальних документів для надання йому земельної ділянки в АДРЕСА_2, а також про те, що на спірну ділянку претендують позивач та ТОВ «Альянс-Буд»і необхідно проведення аукціону або конкурсу для отримання такої земельної ділянки (а.с.6-9).

Постанова суду набрала законної сили і обов'язкова до виконання.

На виконання вказаного рішення суду 11 грудня 2008 року КМР прийняла рішення № 789/789 «Про розгляд заяви ОСОБА_1 від 17.10.2001», яким відмовила ОСОБА_1 в надані дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність (в оренду) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_2, мотивуючи це тим, що на АДРЕСА_2 земельна ділянка передана в довгострокову оренду на 25 років ТОВ «Альянс-Буд»згідно з договором оренди № 91-6-00227 від 16 березня 2004 року (а.с.17).

Постановою Подільського районного суду м.Києва від 12 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до КМР про визнання незаконним та скасування рішення вказане рішення КМР № 789/789 визнано протиправним та скасовано (а.с.10). Київським апеляційним адміністративним судом за результатами перегляду вказаної справи за апеляційною скаргою КМР 09 грудня 2010 року постановлено ухвалу, якою апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Подільського районного суду м.Києва від 12 червня 2009 року -без змін (а.с.11-12).

У мотивувальній частині ухвали апеляційного суду зазначено: «Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що рішення ІІ сесії VI скликання Київської міської ради від 11.12.2008 року за № 789/789 «Про розгляд заяви громадянина ОСОБА_1 від 17.10.2001 року»було прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, а тому вказане рішення не може бути визнано законним та має бути скасовано»(а.с.12).

Рішення судів набрали законної сили і є обов'язковими до виконання.

Таким чином, згідно положень ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже судом встановлено, що відповідачем -КМР, більше 10 років не розглядається заява позивача -ОСОБА_1, і рішення за нею фактично не прийнято, а судове рішення у справі, яке стосується даних правовідносин і набрало законної сили, не виконано.

Порушення прав позивача з боку відповідача носять триваючий характер.

Основною засадою судочинства є обов'язковість рішень суду (ст. 129 Конституції України).

Таким чином, протиправна поведінка відповідача стосовно позивача і незаконність рішень відповідача та фактичної бездіяльності щодо заяви позивача підтверджується зазначеними вище рішеннями судів і силу положень ч.3 ст. 61 ЦПК України не потребує доведення.

Конституцією України закріплено принцип верховенства права, згідно з яким Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ст.8).

За ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (ст.56 Конституції України).

Згідно зі статтею 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1167 Цивільного кодексу України, яка передбачає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, визначено: 1.Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. 2.Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», яка була прийнята ще до набрання чинності діючим Цивільним кодексом України, визначалось, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Вивчивши наявні у справі докази, надавши їх належну правову оцінку, судом встановлено, що відповідач у справі -КМР (орган місцевого самоврядування) навіть за наявності судових рішень вчинив стосовно позивач протиправні дії/бездіяльність не розглядаючи понад 10 років його заяву від 17.10.2001 року. Суд приходить до висновку, що такі дії відповідача неминуче завдають глибоких душевних страждань позивачу, оскільки пройшовши через судові процеси, досягнувши успіху (рішеннями судів було задоволено його позовні вимоги) у позивача неминуче виникло почуття розпачу, та обурення неможливістю домогтися справедливості.

Відповідачем не доведено обставин правомірності своїх дій та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наданих ним заперечень щодо позову.

Таким чином, відповідачем завдано позивачу моральної шкоди.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди суд враховує характер правовідносин, тривалість протиправної поведінки відповідача, глибину душевних страждань позивача, вимоги розумності і справедливості і вважає, що вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню у розмірі 10000,00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 8, 19, 56, 129 Конституції України, ст.ст. 23,1167,1173 Цивільного кодексу України, ст.ст. 11, 60, 61, 88, 208, 209, 215, 218, 223 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Київської міської ради на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1) моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн., а також судові витрати: судовий збір у розмірі 214,60 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: