АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1907/123/2012Головуючий у 1-й інстанції Снігурський В.В.

Провадження № 22-ц/1990/1095/12 Доповідач - Ткач .І.

Категорія - 37

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2012 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Ткач О.І.

суддів - Бахметової В. Х., Гірського Б. О.,

при секретарі - Майка Р.Ю.

з участю сторін та їх адвокатів

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційними скаргамиОСОБА_3 на рішення Зборівського районного суду від 28 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, вселення та усунення перешкод в користуванні майном,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Зборівського районного суду від 28 лютого 2012 року позов задоволено:

- визнано свідоцтво про право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, видане 21 травня 2001 року на ім'я ОСОБА_3 частково недійсним;

- визнано за ОСОБА_2 право власності на 1\4 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1.

Ухвалою Зборівського районнного суду від 02 серпня 2012 року в резолютивній частині рішення виправлено описку, по -батькові відповідача з ОСОБА_3 на ОСОБА_3, а також доповнено рішення суду та зобов'язано ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_2 перешкоди у користуванні належним їй житлом, шляхом вселення ОСОБА_2 в житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні її позовних вимог, посилаючись на те, що воно винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Зокрема апелянт зазначив, що позивачка не має права на житловий будинок, оскільки на момент його розлучення з її матір'ю, будинок не був збудований та прийнятий в експлуатацію. За час одруження він із покійною ОСОБА_4 збудували лише цегляну коробку будинку, а всі інші роботи проводились ним за власні кошти після розірвання шлюбу.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та межах позовних вимог, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити.

В січні 2012 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, вселення на усунення перешкод в користуванні майном, посилаючись на те, що її мати будучи в шлюбі з ОСОБА_3 набула права власності на житловий будинок, який є спільною сумісною власністю подружжя. Після смерті матері вона з братом є спадкоємцями першої черги, а тому просить визнати за нею право власності на 1\4 житлового будинку на АДРЕСА_1. Одночасно просить поновити строк позовної давності, у зв'язку з лікуванням та перебуванням за межами України.

В лютому 2012 року ОСОБА_2 уточнила свої позовні вимог та просить визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на спірний житловий будинок.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що спірний житловий будинок був збудований відповідачем та покійною ОСОБА_4 за час шлюбу, а тому позивачка має право на спадкове майно, як спадкоємець першої черги за законом.

З таким висновком суду погоджується і суд апеляційної інстанції, оскільки він відповідає вимогам закону виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 10.03.1984 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, який розірвано 25.07.2000 року ( а.с. 17, 90).

З матеріалів справи вбачається, що будівництво спірного житлового будинку на АДРЕСА_1 розпочалось в жовтні 1993 року. В 1995 році Зборівським БТІ було проведено технічну інвентаризацію вказаного будинку, а в жовтні 2000 року будинок прийнятий в експлуатацію.

На час прийняття будинку в експлуатацію у вказаному будинку проживали та були прописані: матір позивачки -ОСОБА_5, позивачка ОСОБА_2; вітчим ОСОБА_3 та брат - ОСОБА_6

У відповідності до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що вищевказаний житловий будинок був збудований за час спільно проживання, а тому є спільною сумісною власністю подружжя.

Доводи апелянта, про те, що будівництво проводилось ним, після розірвання шлюбу не знаходить свого підтвердження, оскільки із зведочних оціночних актів вбачається, що станом на 1995 рік був збудований житловий будинок із підвалом, прибудовою, сходами і балконом. Після розірвання шлюбу була збудована лише огорожа.

Крім цього, сторони у справі проживали та були зареєстровані у спірному житловому будинку до його прийняття в експлуатацію, що підтверджено сторонами в суді апеляційної інстанції і свідчить про належні умови для проживання у будинку.

Також судом першої інстанції було вірно враховано те, що позивач ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги на рівні з братом за законом після смерті матері ОСОБА_4, а тому у відповідності до норм ст. 1258, 1261, 1267 ЦК України має право на 1\4 частку будинку (на 1\2 від половини будинку).

Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим , а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Зборівського районного суду від 28 лютого 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.І. Ткач