Справа № 1915/1373/2012 Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М.
Провадження № 22-ц/1990/1085/12 Доповідач - Ткач О.І.
Категорія - 5
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 вересня 2012 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Ткач О.І.
суддів - Гірського Б. О., Бахметової В. Х.,
при секретарі - Майка Р.Ю.
з участю ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Тернопільської міської ради на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 02 лютого 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно,-
ВСТАНОВИЛА:
В січні 2012 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно, посилаючись на те, що Тернопільською міською радою було дано дозвіл на реконструкцію викупленої ним будівлі на орендованій ним земельній ділянці на АДРЕСА_1. В процесі реконструкції проведено без відповідних дозволів та погоджень добудову та надбудову, що призвело до збільшення площі. Вказаний об'єкт нерухомості узаконити він не взмозі, а тому просить визнати за ним право власності на приміщення ресторану "День і ніч".
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 02 лютого 2012 року позов задоволено:
- визнано за ОСОБА_1 право власності на приміщення закладу громадського харчування -ресторану "День і ніч", що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 1 150,70 кв.м., зазначений в плані під літерою "Ч".
-
В апеляційній скарзі Тернопільська міська рада, яка не була стороною у справі, однак інтереси якої порушено, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог, посилаючись на те, що воно винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Зокрема, апелянт зазначив, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що призвели до невірного вирішення спору, оскільки Тернопільська міська рада, як орендодавець не була залучена судом в якості відповідача. Крім цього, земельна ділянка на якій проводилось самовільне будівництво є орендованою і має цільове призначення "землі промисловості", а тому право власності на самочинне будівництво може бути визнане за особою лише, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно, чого стороною по справі зроблено не було, при цьому слід змінити і цільове призначення такої земельної ділянки.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та межах позовних вимог, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що об'єкт нерухомості у АДРЕСА_1, викуплений ним за особисті кошти позивача з метою його використання у підприємницькій діяльності. Оскільки позивачем були здійснені певні перебудови та добудови, що є самовільною збудованими, які не суперечать санітарно-епідеміологічним нормам, тому позивач набув право власності на спірне майно.
З таким висновком суду не може погодитись суд апеляційної інстанції, оскільки він суперечить вимогам матеріального та процесуального права виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 28.02.2008 року між ОСОБА_1 та Тернопільською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення -землі промисловості у АДРЕСА_1 ( а.с. 9).
Рішенням Тернопільської міської ради № 972 від 26.07.2006 року ОСОБА_1 було дозволено здійснити реконструкцію викупленої будівлі у АДРЕСА_1.( а.с. 8).
В результаті вказаної реконструкції в квітні 2007 року (а.с. 25-29) прийнято в експлуатацію приміщення громадського харчування загальною площею 649 кв. м.
З технічного паспорту (а.с. 15-23) на будівлі громадського харчування АДРЕСА_1, вбачається, що загальна площа вказаної будівлі становить 1150,7 кв.м. і відсутні дозвільні документи відповідних служб на проведення добудови розміром 501,7 кв.м.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Згідно ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
У відповідності до ч. 3 ст. 376 ЦК України право на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рівшенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Згідно п. 4 ст. 26, 27 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог необхідної містобудівної документації, зокрема: вихідних даних, технічних умов, будівельного паспорта, проектної документації тощо.
Згідно Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) - "При вирішенні позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суд має виходити з того, оскільки право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи, тобто отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
Проект не є належно затвердженим за умови відсутності погодження архітектурно-планувальної частини проекту місцевим органом містобудування та архітектури і позитивного висновку державної експертизи у випадку, коли її проведення є обов'язковим."
Таким чином, ОСОБА_1 при добудові ресторану "День і ніч", було здійснено самовільне будівництво об'єкта нерухомості на яке право власності не може бути визнано в судовому порядку.
Крім цього, судом першої інстанції було вирішено спір без залучення відповідача Тернопільської міської ради - орендодавця земельної ділянки, на якій було проведено самовільне будівництво, що згідно ч. 3 ст. 309 ЦПК України призвело до невірного вирішення справи.
Тому, рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалене з порушенням норм закону слід скасувати та ухвалити нове.
Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу Тернопільської міської ради - задовольнити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 02 лютого 2012 року - скасувати і ухвалити нове.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на приміщення закладу громадського харчування - ресторану "День і ніч", що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 -відмовити.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий -підпис
Судді -два підписи
З оригіналом вірно.
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Ткач О.І.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.І. Ткач