Справа № 1990/10-125/12Головуючий у 1-й інстанції Радосюк А.В.
Провадження № 10/1990/125/12 Доповідач - Коструба Г.І.
Категорія - арешт
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 липня 2012 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Коструби Г.І.
Суддів - Декайла П. В., Іващенка О. Ю.,
з участю прокурора - Чорного В.П.
захисника - ОСОБА_1
обвинуваченого - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляцією прокурора прокуратури Лановецького району Тернопільської обл. на постанову Лановецького районного суду Тернопільської обл. Тернопільської обл. від 13 липня 2012 року відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, укр., гр. України, з вищою освітою, неодруженого, працює начальником Лановецького міжрайонного управління водного господарства, несудимого, - на постанову Лановецького районного суду Тернопільської обл. від 13 липня 2012 р. про відмову в обранні йому міри запобіжного заходу у виді взяття під варту,
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, тобто у тому, що, працюючи на посаді начальника Лановецького міжрайонного управління водного господарства, займаючи посаду начальника структурного підрозділу Державного агентства водних ресурсів України, будучи службовою особою, яка наділена організаційно-розпорядчими обов"язками, 10 липня 2012 р. приблизно о 12 год 30 хвилин на території Лановецького міжрайонного управління водних ресурсів, що в м. Ланівці по вул. Миру, 18 Тернопільської обл., шляхом вимагання одержав від ОСОБА_3 хабар в розмірі 500 доларів США за фактичне надання майна в користування та сприяння в подальшому в укладенні договору оренди нежитлового приміщення, яке перебуває на балансі Лановецького міжрайонного управління водного господарства..
В апеляції та змінах до неї прокурор прокуратури Лановецького району Тернопільської обл. просить постанову Лановецького районного суду Тернопільської обл. від 13 липня 2012 р. скасувати та обрати запобіжний захід у виді взяття під варту, оскільки рішення суду про відмову в обранні відносно ОСОБА_2 такої міри запобіжного заходу, як арешт, є незаконним і не обгрунтованим.
Так, в апеляції зазначається, що судом не враховані вимоги ст. 148 КПК України, згідно якої запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений. підсудний, засуджений буде намагатись ухилитись від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу не враховані тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2, його вік, стан здоров"я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що його характеризують /ст.150 КПК України/.
Не враховано, що згідно ст.155 КПК України взяття під варту як запобіжний захід застосовується в справах про злочини, за які законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки.
Внаслідок цього суд неналежним чином врахував обставини справи та не дав обгрунтувань своїм висновкам про доцільність застосування обраного запобіжного заходу замість запобіжного заходу у виді взяття під варту.
Також судом не враховані посилання слідчого прокуратури Лановецького району про можливість ОСОБА_2 в період перебування на волі ухилятись від слідства і суду, перешкоджати встановленню істини у справі.
ОСОБА_2 визнає свою вину лише частково, що також свідчить про його чітку позицію щодо можливості вплинути на свідків.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав свою апеляцію і просить її задовольнити, скасувавши рішення суду та обравши підозрюваному ОСОБА_2 запобіжний захід -тримання під вартою, ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1, які просять залишити постанову Лановецького районного суду від 13 липня 2012 р. відносно ОСОБА_2 без змін, проаналізувавши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягає.
Як вбачається із змісту подання слідчого прокуратури Ланівецького району Тернопільської обл. про необхідність обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту підозрюваному у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, основною підставою щодо необхідності взяття його під варту є скоєння ним тяжкого злочину, часткове визнання своєї вини, що свідчить про можливість і підстави з метою уникнення відповідальності за вчинене впливу на свідків, знищення доказів по справі та ін.
Разом з тим, з Рішення Конституційного Суду України від 8 липня 2003 року у справі №1-23/2003 вбачається, що запобіжний захід у вигляді взяття під варту не може бути застосований лише з мотиву тяжкості злочину.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 25 квітня 2003 року „Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства ", взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи,
передбачені ст. 149 КПК, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків, коли є достатні підстави вважати, що особа може ухилитися від слідства і суду або виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі чи
продовжувати злочинну діяльність.
У поданні слідчого прокуратури Ланівецького району Тернопільської обл. про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, як і в апеляційному поданні прокурора прокуратури Ланівецького району Тернопільської обл., інших підстав обрання саме цього виду запобіжного заходу, окрім як тяжкість вчинення злочину, практично не наведено, тобто не наведено конкретних даних, які б вказували, що ОСОБА_2 може ухилитися від слідства і суду або виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі, зокрема, знищити документи, що мають значення для справи, чи продовжувати злочинну діяльність. Не було наведено цих обставин і в подальшому: ні в судовому засіданні під час розгляду подання, ні в апеляційній скарзі на постанову суду.
Той факт. що ОСОБА_2 частково визнає свою вину у вчиненому злочині, не є переконливою підставою для зміни йому міри запобіжного заходу.
На думку колегії, суд першої інстанції, дослідивши всі обставини по справі, врахувавши те, що ОСОБА_2 має постійне місце проживання, по місцю проживання та роботи виключно позитивно характеризується, до кримінальної відповідальності не притягувався, має на утриманні перестарілу матір, за відсутності конкретних даних, які б вказували, що останній може ухилитися від слідства й суду або виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі чи продовжувати злочинну діяльність, правильно дійшов висновку про відмову в задоволенні подання про обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, обравши таку міру запобіжного заходу, як підписка про невиїзд.
За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягає, підстав для скасування постанови суду немає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію прокурора прокуратури Ланівецького району Тернопільської обл. залишити без задоволення, а постанову Ланівецького районного суду Тернопільської обл. від 13 липня 2012 р. року про відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту ОСОБА_2 - без змін.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області Г.І. Коструба