Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19.09.2012 м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача - Кеміня М.П.,

суддів - Готри Т.Ю.., Панька В.Ф.,

при секретарі: Балаж Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 31 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Укрсоцбанк» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину до п.6.2 кредитного договору, визнання дій щодо підвищення відсоткової ставки протиправними та зобов'язання зробити перерахунок, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з зазначеним позовом.

Позову вимогу обґрунтовував тим, що 11.10.2007 року між ним та ПАТ «Укрсоцбанк» укладено кредитний договір, згідно якого відсоткова ставка за користування кредитом становить 13,5 процентів річних.

Під час чергової сплати відсотків а договором він дізнався, що відсоткова ставка була підвищена до 15 процентів річних.

Вважає такі дії банку щодо одностороннього підвищення відсоткової ставки протиправними, оскільки вони суперечать вимогам ст.ст. 629, 651 ЦК України, ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» та п.2.2 Постанови правління НБУ №319.

За таких обставин просив суд визнати дії відповідача щодо підвищення відсоткової ставки протиправними та зобов'язати його здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором.

В подальшому позивач, в порядку ст. 27 ЦПК України, доповнив позовні вимоги та просив також застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину до п.6.2 кредитного договору.

При цьому посилався на те, що даний пункт договору про розгляд спорів третейським судом, позбавляє його як споживача права на захист у державному суді, а тому він є нікчемним. Також він суперечить вимогам ст. 11 ЗУ «Про третейські суди».

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 31 травня 2012 року змінені позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину до п.6.2 Договору про надання невідновлюваної кредитної лінії від 11.10.2007 року, який укладений між ОСОБА_3 та ПАТ «Укрсоцбанк» та визнано його недійсним. Визнано протиправними дії ПАТ «Укрсоцбанк» щодо підвищення відсоткової ставки за даним кредитним договором. Зобов'язано ПАТ «Укрсоцбанк» перерахувати розмір заборгованості по зазначеному договору за ставкою 13,5 відсотків річних.

На дане рішення ПАТ «Укрсоцбанк» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду змінити, а саме відмовити у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_3 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину до п.6.2 кредитного договору. Зокрема зазначає, що на момент укладення правочину його умови повністю відповідали чинному законодавству. Також вказує, що оспорюваний пункт кредитного договору не суперечить п.14 ч.1 ст. 6 ЗУ «Про третейські суди».

В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку ніким не оскаржується.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволення позовної вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину до пункту 6.2 кредитного договору, то колегія суддів, відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в цій частині.

Встановлено, що 11.10.2007 року між ОСОБА_3 та АКБ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", укладено договір про надання невідновлюваної кредитної лінії, за умовами якого кредитор зобов'язувався надати позичальнику грошові кошти в сумі 50 000 доларів США у тимчасове користування на строк до 10.10.2017 року зі сплатою 13,5 процентів річних. Сторони договору домовились, що усі спори та розбіжності, які виникають між ними, підлягають врегулюванню шляхом взаємних консультацій та переговорів. Пунктом 6.2 кредитного договору передбачено, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись статтею 5 Закону України "Про третейські суди", домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем В.М. постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду справи вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз О.А. або Білоконем Ю.М. у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

Задовольняючи позовну вимогу про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину до пункту 6.2 договору про надання невідновлювальної кредитної лінії та визнаючи його недійсним, суд першої інстанції мотивував це тим, що Законом України від 3 лютого 2011 року N 2983-VI "Про внесення змін до статті 6 Закону України "Про третейські суди" щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам" частину першу статті 6 Закону України "Про третейські суди" доповнено пунктом 14, згідно якого третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Однак з даним висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів виходячи з наступного.

Відповідно до статті 17 ЦПК України сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 5 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. На час виникнення спірних правовідносин Закон не містив заборони на укладення третейської угоди.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII "Третейське самоврядування" Закону України "Про третейські суди" (справа про завдання третейського суду) визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (стаття 17 ЦПК України, стаття 12 ГПК України, стаття 6 Закону України "Про третейські суди"), оскільки, гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина п'ята статті 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина друга статті 22, стаття 64 Конституції України).

Крім того, згідно з роз'ясненнями, викладеними в абзаці 5 частини другої постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року N 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (стаття 17 ЦПК України) не є відмовою від права на звернення до суду за захистом.

Відтак, не можна погодитися з висновками суду першої інстанції у справі, що переглядається, щодо задоволення позовної вимоги ОСОБА_3 та визнання недійсним пункту 6.2 договору від 11.10.2007 року про надання невідновлюваної кредитної лінії, укладеного між АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_3, який містить умову про третейський розгляд спорів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України в своїй Постанові від 06.06.2012 року. Зазначена Постанова прийнята Верховним Судом України в порядку передбаченому п.1 ч.1 ст. 355 ЦПК України, а тому, відповідно до вимог ч.2 ст. 214 ЦПК України, висновки викладені в ній є обов'язковими для всіх судів.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції, відповідно до п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України, в частині задоволення позовної вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину до п.6.2 кредитного договору підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні даної позовної вимоги.

Керуючись ст.ст. 214, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» задовольнити.

Скасувати рішення Ужгородського міськрайонного суду від 31 травня 2012 року в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_3 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину до п. 6.2 Договору про надання невідновлюваної кредитної ліній №08/297-62 від 11.10.2007 року та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні даної позовної вимоги.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, після чого протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач

Судді