ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2012 р. Справа № 119244/12
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Левицької Н.Г.,
судді: Яворського І.О.,
судді: Сапіги В.П.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу громадянина Сомалі ОСОБА_1 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.11.2011р. у справі за адміністративним позовом Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина Сомалі ОСОБА_1 про затримання з метою можливості подальшого видворення за межі України, -
встановив:
04.11.2011р. Чопський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України звернувся в суд із адміністративним позовом до громадянина Сомалі ОСОБА_1, в якому просив затримати з метою забезпечення можливості подальшого видворення за межі України особи, що назвалась громадянином Сомалі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 на термін до 12 місяців, з розміщенням пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства МВС України.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач був затриманий на напрямку 357 прикордонного знаку прикордонним нарядом відділу прикордонної служби "Тиса" Чопського прикордонного загону за спробу незаконного, поза пунктами пропуску, перетину державного кордону з України в Угорщину у складі групи осіб. На момент затримання документів, що посвідчують особу не мав.
Згідно із ст.32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", органи охорони державного кордону можуть затримати іноземця та особу без громадянства лише на підставі винесеної за їх зверненням постанови адміністративного суду, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства будуть ухилятись від виїзду з України.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.11.2011р. адміністративний позов задоволено повністю, затримано громадянина Сомалі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою забезпечення можливості його подальшого видворення за межі України, на термін до дванадцяти місяців, з можливістю його розміщення у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні. Дану постанову судом першої інстанції допущено до негайного виконання.
Не погодившись із зазначеною постановою, відповідач її оскаржив і вважає, що судом при винесенні рішення порушені норми матеріального права, неповністю досліджені та з'ясовані всі обставини у справі, що призвело до неправильного вирішення справи. Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що масштаб порушень прав людини у південній і центральній частині Сомалі вказує на те, що будь яка особа повернута туди буде піддана фактичному ризику отримати серйозну шкоду, а суд встановивши, що відповідач є громадянином Сомалі не з'ясував чи є ризик у випадку примусового видворення для життя і безпеки ОСОБА_1 через загрозу нелюдського чи такого, що принижує гідність поводження чи покарання.
Також скаржник зазначає, що суд не звернув уваги на те, що відповідач є неповнолітньою особою та не застосував положення законодавства, які стосуються дітей без батьківського піклування.
Відповідно до п.3 Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. за № 1110, діти-іноземці, розлучені з сім'єю, не підлягають поміщенню до пункту перебування, а тимчасово направляються у притулки для неповнолітніх служби у справах неповнолітніх. За наявності близьких родичів діти, старші 10 років, за їх згодою можуть поміщатися до пункту перебування.
Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. 14.09.2012р. на адресу суду надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_4 про розгляд справи за його відсутності у зв'язку із участю у раніше призначеному на 17.09.2012р. засіданні у Волинському окружному адміністративному суді. Клопотань, особи, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не подали, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у ній матеріалами.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити з наступних підстав:
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 02.11.2011р. був затриманий громадянин Сомалі ОСОБА_1 на напрямку 357 прикордонного знаку прикордонним нарядом відділу прикордонної служби "Тиса" Чопського прикордонного загону за спробу незаконного, поза пунктами пропуску, перетину державного кордону з України в Угорщину у складі групи осіб. На момент затримання документів, що посвідчують особу не мав.
02.11.2011р. відповідач був затриманий на строк до трьох діб для встановлення його особи в порядку статті 263 Кодексу про адміністративні правопорушення України.
Вказані фактичні обставини підтверджуються протоколом про адміністративне затримання від 02.11.2011р. та протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 03.11.2011р..
Суд першої інстанції, задоволюючи адміністративний позов, виходив з того, що у відповідача відсутні документи, на підставі яких він може повернутись додому, а також відсутність на території України родичів, що розцінюється як можливість відповідача ухилитися від виїзду з України в добровільному порядку і є підставою для прийняття рішення адміністративного суду про затримання відповідача з метою забезпечення можливого його подальшого видворення за межі України, на термін до дванадцяти місяців, з розміщенням у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства.
Суд апеляційної інстанції з висновками суду першої інстанції не погоджується, з наступних мотивів:
Відповідно до вимог ч.2 ст.50 КАС України, позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.
Частинами 3 та 4 цієї статті визначено, що відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо).
Крім цього, пунктом 5 частини четвертої статті 50 КАС України визначено, що у випадках, передбачених законом, суб'єкти владних повноважень можуть подавати й інші види адміністративних позовів, зокрема, за вимогами частини другої статті 183-5 КАС України позови про затримання іноземців чи осіб без громадянства з метою забезпечення можливості подальшого видворення.
На момент звернення позивача із адміністративним позовом, чинним правовим актом, який визначав порядок вирішення питань, пов'язаних з в'їздом в Україну або виїздом з України іноземців та осіб без громадянства, був Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 04.02.1994р. N 3929-XII (далі - Закон України N 3929-XII).
Згідно зі ст.32 цього Закону, органи внутрішніх справ, органи охорони державного кордону або Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх зверненням постанови адміністративного суду затримати і примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець та особа без громадянства будуть ухилятись від виїзду, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі органами охорони державного кордону до суміжної держави. Така постанова приймається судом за зверненням органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець та особа без громадянства будуть ухилятись від виїзду.
Іноземці та особи без громадянства, затримані за незаконне перебування на території України (всупереч забороні щодо в'їзду в Україну, за відсутності визначених законодавством та міжнародними договорами України підстав для перебування в Україні (транзитного проїзду через її територію), у тому числі, перебування за чужими, підробленими, зіпсованими або такими, що не відповідають встановленому зразку, візою (дозволом), паспортним документом або прийняті на територію України на виконання міжнародних договорів про реадмісію осіб, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, розміщуються за рішенням адміністративного суду в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з регламентованим внутрішнім розпорядком на період, необхідний для підготовки їх видворення за межі України у примусовому порядку, але не більш як дванадцять місяців.
Видворення іноземців та осіб без громадянства, які затримані у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну, здійснюється органами охорони державного кордону, а в інших випадках - органами внутрішніх справ. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про видворення здійснюється органом, який його прийняв.
З наведених вище правових положень Закону випливає, що примусове видворення з України іноземців чи осіб без громадянства проводиться лише на підставі винесеної за позовом уповноваженого суб'єкта владних повноважень постанови адміністративного суду, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове видворення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.
При цьому, позовна заява з вимогою про затримання іноземця чи особи без громадянства може бути подана до суду лише з метою забезпечення можливості подальшого видворення, тобто рішення судом про таке видворення повинно бути прийнято до вирішення питання про затримання або якщо такі позовні вимоги заявлені в одній позовній заяві, то під час вирішення такої позовної заяви.
Даний висновок суду відповідає правовій позиції Вищого адмінстративного суду України, зазначений у Постанові Пленуму цього Суду від 16.03.2012р. № 3.
Із поданого позивачем адмінстративного позову, суд апеляційної інстанції вбачає, що в позовних вимогах позивач просив затримати з метою забезпечення можливості подальшого видворення за межі України особи, що назвалась громадянина Сомалі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на термін до дванадцяти місяців, з розміщенням у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства.
Під час апеляційного розгляду судом також встановлено, що позивач із окремим адмінстративним позовом про примусове видворення відповідача до адміністративного суду не звертався.
Враховуючи те, що в адміністративному позові позивач ставить вимогу тільки про затримання відповідача та те, що на момент розгляду даної справи відсутнє рішення адміністративного суду про примусове видворення громадянина Сомалі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для затримання відповідача до вирішення питання про його видворення.
Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано усі обставини, які мають значення для справи, а справу вирішено з порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне відповідно до ст.195 КАС України вийти за межі доводів апеляційної скарги та задовольнити її з наведених вище підстав.
З огляду на те, що судом першої інстанції рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Керуючись вимогами ст.ст. 11, 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -
постановив:
1. Апеляційну скаргу громадянина Сомалі ОСОБА_1 задоволити.
2. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.11.2011р. у справі № 0770/3832/11 - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина Сомалі ОСОБА_1 про затримання з метою можливості подальшого видворення за межі України, відмовити.
Постанова апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий: Н.Г. Левицька
Суддя: І.О. Яворський
Суддя: В.П. Сапіга