АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/7857/12 Справа № 2-103/11 Головуючий у 1 й інстанції - Нізік О.В. Доповідач - Глущенко Н.Г.

Категорія 2/5

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2012 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Глущенко Н.Г.

суддів - Баранніка О.П., Городничої В.С.

при секретарі - Біленькій О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційними скаргами

ОСОБА_2

на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2011 року та додаткове рішення цього ж суду від 27 квітня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ в натурі житлового будинку, що знаходиться у спільній частковій власності, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ в натурі житлового будинку, що знаходиться у спільній частковій власності / а. с. 3-4 /.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_3 посилалася на те, що їй згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.03.2007 року належить на праві власності Ѕ частина домоволодіння по АДРЕСА_1.

Співвласнику - відповідачці ОСОБА_2 теж належить на праві власності Ѕ частина цього домоволодіння на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.03.2007 року.

Домоволодіння по АДРЕСА_1, яке розташоване на земельній ділянці площею 365 кв.м., складається з житлового будинку А-1 (житловою площею 45,6 кв.м. та загальною -68,1 кв.м.), сараю Б та вбиральні В.

Оскільки, між ними постійно виникають спори щодо порядку користування і володіння спадковим майном -спірним домоволодінням, то позивачка змушена звернутися до суду з позовом, де просила суд поділити в натурі житловий будинок з виділом належної їй частки / а. с. 3-4 /.

Відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22.11.2011 року позовні вимоги ОСОБА_3 -задоволені.

Суд поділив в натурі домоволодіння АДРЕСА_1, яке знаходиться в загальній частковій власності, на два самостійних об'єкти нерухомого майна з припиненням права загальної сумісної власності між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, виділивши власнику квартири № 1 в натурі -49/100 частки домоволодіння, яке складається з : в житловому будинку літ. «А-1»: приміщення 1-5-1 (житлова кімната) площею17,6 кв.м.; приміщення 1-4-1 та 1-4-2 (житлова кімната) площею 10,3 кв.м.; приміщення 1-3-1 (частина коридору) площею 2,55 кв.м. і всього загальна площа квартири складає 30,45 кв.м. і другому власнику квартири № 2 в натурі 51/100 частки домоволодіння, яке складається з: в житловому будинку літ. А: приміщення 1-6 (житлова кімната) площею 9.3 кв.м.; приміщення 1-7 (житлова кімната) площею 8,6 кв.м.; приміщення 1-3-2 площею 1.65 квм.; загальною площею19,55 кв.м.; в житловій прибудові літ. «а-1»: приміщення 1-1 (сіни) площею 5,4 кв.м.; приміщення 1-2 (кухня) площею 5,5 кв.м.; загальною площею 10,9 кв.м.; загальна площа квартири № 2 складає 30,45 кв.м. / а. с. 128-130 /.

Додатковим рішенням від 06.02.2012 року вирішено питання щодо судових витрат по справі / а. с. 155 /.

Додатковим рішенням від 27.04.2012 року суд виділив ОСОБА_3 квартиру № 2 в натурі 51/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 і ОСОБА_2 квартиру №1 в натурі 49/100 частки цього ж домоволодіння / а. с. 191 /.

Відповідачка ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22.11.2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачці в її позовних вимогах в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права /а. с. 139- 142 /.

Також, відповідачка не погодилася і з додатковим рішенням цього ж суду від 27.04.2012 року, а тому звернулася з апеляційною скаргою в якій просить додаткове рішення суду скасувати, а заяву ОСОБА_3 про надання їй в натурі квартири АДРЕСА_1 -залишити без розгляду, посилаючись на те, що і додаткове рішення ухвалене судом з порушенням норм матеріального і процесуального права. Крім того, відповідачка вважає, що ухвалюючи додаткове рішення суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог / а. с. 207-209 /.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішень суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги необхідно задовольнити частково, а рішення суду від 22.11.2011 року та додаткове рішення від 27.04.2012 року скасувати, постановивши нове рішення згідно п. п. 1,2,3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України, з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що спірний житловий будинок є спільною частковою власністю сторін, а тому він підлягає поділу в натурі згідно судової будівельно-технічної експертизи № 2207/2208-08 від 28.01.2009 року.

У відповідності з вимогами чинного законодавства, зокрема ст. 364 ЦК України -співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Згідно ст. ст. 10,11 ЦПК України -сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, а суд розглядає справи не інакше як за зверненнями фізичних та юридичних осіб, поданими відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які вберуть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України -кожна особа зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, але докази, згідно зі ст. ст. 58,59 ЦПК України, повинні бути належними та допустимими.

Позивачка, в підтвердження своїх позовних вимог, посилалась на висновок судової будівельно-технічної експертизи № 2207/2208-08 від 28.01.2009 року (яка була проведена на підставі клопотання позивачки) та який був прийнятий до уваги судом першої інстанції / а. с. 34,46-59 /.

Однак, ухвалюючи рішення по справі суд першої інстанції не прийняв до уваги, що ні позивачем, ні відповідачкою не надані належні та допустимі докази по справі відносно можливості поділу в натурі спірного будинку.

Так, суд першої інстанції не прийняв до уваги ст. 152 ЖК України та роз'яснення Верховного Суду України, що викладені в п. 7 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок», тобто не прийняв до уваги, що переобладнання і перепланування житлового будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, проводяться з дозволу виконавчого комітету місцевих рад.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 2207/2208-08 від 28.01.2009 року передбачено можливість поділу в натурі спірного будинку. Експертний варіант передбачає перепланування та переобладнання житлового будинку (зокрема мають місце і добудови «по червоній лінії»).

Однак, відповідний дозвіл виконкому на переобладнання, перепланування та прибудови отримано не було, тобто даний експертний висновок не було узгоджено сторонами з виконкомом, санітарно-епідеміологічною службою, органами пожежної безпеки, газопостачання та іншими органами, що унеможливлювало приймати до уваги зазначений висновок та на його підставі проводити поділ в натурі спірного будинку судом першої інстанції.

Отже, зазначений експертний висновок не є належним та допустимим доказом по справі, а рішення суду, що ухвалене без отримання такого дозволу, є передчасним.

Ухваливши рішення по справі суд ні в описовій, ні в резолютивній його частинах не зазначив переобладнання, перепланування та прибудови, які необхідно провести сторонам, як і не поклав виконання цих робіт на кожну із сторін, з зазначенням вартості цих робіт, що робить неможливим виконати рішення суду.

Крім того, ухвалюючи рішення по справі, в основу якого було покладено висновок судової будівельно-технічної експертизи № 2207/2208-08 від 28.01.2009 року, - суд першої інстанції не встановив чи відповідає цей висновок Закону України "Про судову експертизу", Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та іншим законодавчим актам.

Зокрема, суд не звернув увагу на те, що згідно технічного паспорту на садибний будинок (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську від 01.12.2006 року / а. с. 9-12 /, - на території садиби знаходяться:

1) житловий будинок літ. «А-1»який складається з приміщень: 1-сіни (5.4 кв.м.); 2-кухня (5,5 кв.м.); 3-коридор (4,2 кв.м.);4-житловакімната (10,3 кв.м.); 5-житлова кімната (17,6 кв.м.); 7-житлова кімната (8,4 кв.м.); 8-веранда (7,4 кв.м.);

2) сарай літ. «Б»;

3) туалет літ. «В»;

4) огорожі 1,2;

5) мостіння І.

Тобто, вище зазначені будівлі та споруди були інвентаризовані та ввійшли до складу садиби.

Однак, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2207/2208-08 від 28.01.2009 року -експертом включено до поділу веранда літ. «а-1», ганок літ. «а», погреб літ. «п/г», зливна яма літ. «з/я»/ а. с. 46-59 /, які не включені до технічного паспорту і які не ввійшли до Свідоцтв про право на спадщини за заповітом від 10.03.2007 року, як позивачки, так і відповідачки /а. с. 5, 7/.

Визначаючи варіанти поділу будинку експерт не зазначив технічні комунікації (газопостачання, водопровід та водовідведення і таке інше), які знаходяться в спірному будинку та на земельній ділянці, як і не зазначив кому вони відходять з співвласників.

В експертному висновку не зазначена можливість обладнання нових комунікацій по запропонованому варіанту, з визначенням їх місця обладнання, вартості таких робіт та визначення власників, які повинні їх виконати.

Також, суд першої інстанції не звернув увагу, що експертний висновок від 28.01.2009 року, зокрема план розподілу житлового будинку / а. с. 58 /, містить в собі виправлення (замальовування коректором), які не засвідчені у встановленому законом порядку, що є недопустимим. Крім того, зазначені виправлення чинять перешкоди в прочитанні тексту.

З матеріалів справи вбачається, що кожній із сторін належить на праві власності по Ѕ частині житлового будинку з господарчими будівлями і спорудами.

Відповідно до експертного висновку від 28.01.2009 року житловий будинок з господарчими будівлями і спорудами поділити в натурі між сторонами порівну, тобто по Ѕ частині (які належать кожній із них на підставі правоустановчих документів), неможливо, а доля кожної із сторін, при поділі садиби в натурі, складає: для одного із співвласників - 49/100 частини, для іншого - 51/100 частину.

Фактично суд відступив від рівності часток сторін, але не зважаючи на цю обставину, так і не визнав за кожною із сторін право власності на відповідну долю (частку), тобто за однією - на 49/100 частин, а за іншою -на 51/100 частину (що складаються з частини житлового будинку та господарсько-побутових будівель і іншого).

Не вирішено судом першої інстанції і питання щодо стягнення з однієї сторони на користь іншої грошової компенсації за перевищення частки, яка виділялась судом у зв'язку з відступом від рівності часток.

Крім того, ухвалюючи рішення по справі суд першої інстанції, в порушення вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України, вийшов за межі позовних вимог, оскільки ухвалив рішення про «припинення права загальної сумісної власності»(про що вказав в резолютивній частині рішення), тоді як такі позовні вимоги позивачкою не заявлялись. До того ж поділ будинку в натурі (виділ частки в натурі) не передбачає припинення права власності на частку у спільному майні.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції від 22.11.2011 року підлягає скасуванню, так як є передчасним, а апеляційна скарга відповідачки підлягає частковому задоволенню.

Оскільки підлягає скасуванню рішення суду від 22.11.2011 року, то не може залишатись в силі і підлягає скасуванню додаткове рішення суду від 27.04.2012 року, яке теж оскаржила відповідачка.

Керуючись ст.ст. 209,303,307,309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2011 року та додаткове рішення цього ж суду від 27 квітня 2012 року - скасувати.

Відмовити ОСОБА_3 в її позовних вимогах до ОСОБА_2 про поділ в натурі житлового будинку, що знаходиться у спільній частковій власності.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

СУДДІ: