ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
10.09.12 р. Справа № 5006/41/41/2012
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді: Колесник Р.М.
при секретарі судового засідання (помічнику судді) Сергєєвій М.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства "Шахта ім. А.Ф. Засядько", м.Донецьк
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк
про стягнення богу за договором оренди приміщення №689 від 22.07.2010р. в розмірі 51 746,14 гривень та пені в розмірі 999,48 гривень
Представники сторін:
Від позивача: Цікра К.О.
Від відповідача: ОСОБА_2
Публічне акціонерне товариство "Шахта ім. А.Ф. Засядько", м.Донецьк, позивач, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк, про стягнення богу за договором оренди приміщення №689 від 22.07.2010р. в розмірі 51 746,14 гривень та пені в розмірі 7244,45 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не виконуються зобов'язання за договором оренди приміщення №689 від 22.07.2010р.
07.08.2012р. позивач до канцелярії суду надав заяву про зменшення позовних вимог №15/1698 від 06.08.2012р., відповідно до якої останній просив суд стягнути з відповідача на свою користь суму боргу в розмірі 51746,14 гривень, пеню в розмірі 999,48 гривень. Суд прийняв до уваги вказану заяву та розглядає зменшені позовні вимоги.
Відповідно до заяви про розстрочку виконання рішення б/н від 05.09.2012р., відповідач визнав позовні вимоги повністю, та просив суд розстрочити виконання рішення по даній справі на строк до п'яти років щомісяця по рівній частині, в зв'язку з відсутністю наявних коштів та майна.
Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд:
ВСТАНОВИВ:
22 липня 2010р. між Орендним підприємством "Шахта ім. А.Ф. Засядько", м. Донецьк (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, м.Донецьк (Орендар), укладений договір оренди №689 (далі -Договір), відповідно до умов якого, орендодавець, передає, а орендар приймає в строкове володіння і користування майно (Додаток№1).
Відповідно до п.1.1 орендований об'єкт є нежитловим приміщенням та основними фондами за адресою: АДРЕСА_1 (п.1.2) загальною вартістю 1113 кв.м. (п.1.3).
Згідно п.4.1 договору в редакції додаткової угоди №2 від 21.12.2011р. строк оренди становить з моменту прийняття орендованого об'єкту за актом приймання-передачі до 31.12 .2012р.
Розмір орендної плати за місяць за орендований об'єкт складає 7237,41грн. (п.5.1).
Відповідно до п.5.2 орендна плата сплачується в гривнях у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця кожного 20-го числа місяця наступного за звітним періодом за виставленими Орендодавцем рахунками.
Розмір орендної плати може бути змінено за згодою сторін (п.5.4).
Відповідно до п.5.6 розмір орендної плати за наступний місяць визначається шляхом коригування місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції на поточний місяць на підставі діючого законодавства відносно обов'язкового урахування індексу інфляції встановленої орендної плати.
Додатковою угодою №1 від 22.07.2011р. сторони дійшли згоди у зв'язку з реорганізацією Орендного підприємства "Шахта ім. А.Ф. Засядько"шляхом його перетворення на Публічне акціонерне товариство "Шахта ім. А.Ф. Засядько"внести в договір в Договір наступні зміни: 1. В преамбулі тексту договору сторону "Орендодавця" змінити та викласти: "Публічне акціонерне товариство "Шахта ім. А.Ф. Засядько", в особі в.о. голови Дирекції -Генерального директора ОСОБА_4, діючого на підставі Статуту...". 2. За текстом договору слова "Орендне підприємство "Шахта ім.. А.Ф. Засядько" змінити на Публічне акціонерне товариство "Шахта імені А.Ф. Засядько".
Додатковою угодою №2 від 21.12.2011р. сторони дійшли згоди: "1.Пролонгувати договір №689 від 22.07.2010р. на 2012р."
Вищевказані додаткові угоди підписані обома сторонами та скріплені печатками сторін.
На виконання умов Договору, позивач передав відповідачу об'єкт оренди, що підтверджено двостороннім актом прийому-передачі майна в оренду складеного у виконання умов Договору.
Відповідно до акту приймання-передачі (повернення) майна від 03.05.2012р. орендар повернув орендодавцю об'єкт оренди за договором оренди приміщення №689 від 22.07.2010р.
На виконання умов договору Орендодавець надав Орендарю послуги за період з січня 2011р. по квітень 2012р. та виставив на адресу останнього рахунки-фактури за період з січня 2011р. по квітень 2012р.
Претензією №15/1303 від 13.06.2012р. Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про погашення заборгованості в розмірі 51746,14грн. Проте, зазначена претензія залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.
Як зазначає Позивач, свої зобов'язання за договором щодо сплати заборгованості Відповідач належним чином не виконав, внаслідок чого, у нього утворилась заборгованість в розмірі 51746,14грн., на яку нараховано пеню в розмірі 999,48грн.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне:
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором оренди.
Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема - Цивільним кодексом України, а також - умовами договору оренди.
Відносно позовних вимог про стягнення заборгованості по орендній платі - 51746,14грн., які визнані Відповідачем, суд зазначає наступне:
Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч. 6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
За змістом ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем є підставою для прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують прав і охоронюваних інтересів інших осіб.
Визнання цієї позовної вимоги викладено у належній письмовій формі, визначеній ч. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, здійснено уповноваженою у розумінні ст. 28 Господарського процесуального кодексу України особою -представником за довіреністю.
Враховуючи, що учасниками спірних правовідносин є лише Позивач та Відповідач, визнання позовних вимог не матиме негативних наслідків для прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.
Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди приміщення №689 від 22.07.2010р. зі змінами є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежу з орендної плати кожного 20-го числа місяця наступного за звітним періодом за виставленими Орендодавцем рахункам відповідно до умов п. 5.4. Договору.
Наявні в матеріалах справи належним чином засвідчені копії рахунків на оплату оренди приміщення, виставлені Відповідачу підтверджують наявну заборгованість останнього перед Позивачем.
Також, з наявного в матеріалах справи акту звірки взаємних розрахунків станом на 27.07.2012р., вбачається, що Відповідач підтверджує заборгованість перед позивачем в розмірі 51 746,14грн.
Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Орендар вважається таким, що прострочив виконання грошових зобов'язань у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного, суд перевіривши відповідність наданого Позивачем розрахунку умовам договору і встановленим обставинам, а також враховуючи заяву позивача про зменшення позовних вимог дійшов висновку про можливість стягнення з Відповідача на користь Позивача 51746,14 гривень - заборгованості за договором оренди.
За таких підстав позовні вимоги про стягнення з Відповідача боргу у сумі 51746,14 гривень підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати орендної плати сформульована безпосередньо у п. 9.1 договору оренди № 689 від 22.07.2010р, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.
Відповідно до приписів ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Умовами п. 9.1. договору встановлено, що за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі 0,5% від вартості орендної плати за кожний день прострочення (п.9.1).
Позивач з посиланням на п.9.1 Договору просить стягнути з відповідача пеню за відповідний період прострочення в сумі 999,48 гривень, застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ, що не суперечить чинному законодавству та умовам договору.
Перевіривши розрахунок нарахованої позивачем пені, суд дійшов висновку, що позивачем нарахування пені здійснено правомірно, у зв'язку з чим позовні вимоги стосовно стягнення пені в розмірі 999,48 гривень підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до заяви про розстрочку виконання рішення б/н від 05.09.2012р., відповідач просив суд розстрочити виконання рішення по даній справі на строк до п'яти років щомісяця рівними частинами, в зв'язку з відсутністю наявних коштів та майна.
Пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Позивач проти відстрочення виконання рішення заперечує.
Відповідно до ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Розстрочення виконання судового рішення в розумінні статті 121 ГПК України може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Водночас, відповідачем не доведено суду винятковості обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду.
Відсутність грошових коштів на певну дату не свідчить щодо неможливості зарахування коштів на його рахунок у подальшому.
Відповідачем також жодним чином не обґрунтовано значний термін, на який слід розстрочити виконання судового рішення.
Інших суттєвих причин та доказів неможливості або складності процедури виконання рішення суду, а також інших обставин виняткового характеру, які могли б слугувати підставою для розстрочення виконання рішення суду - заявником не надано.
Крім того, відповідно до ст.83 Господарського процесуального кодексу України надання розстрочення виконання рішення є правом суду, а не обов'язком.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення на строк до п'яти років щомісяця рівними частинами є необґрунтованими, недоведеними, а тому таким, що підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір стягується з відповідача на користь позивача в повному обсязі, оскільки спір виник з його вини.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 77, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позов Публічного акціонерного товариства "Шахта ім. А.Ф. Засядько", м.Донецьк, до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк, задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (83008, АДРЕСА_2, код ІНН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Шахта ім. А.Ф. Засядько" (83054, м. Донецьк, пр. Засядько, ЄДРПОУ 00174846) заборгованість в розмірі 51746,14 гривень, пеню в розмірі 999,48 гривень, судовий збір в сумі 1609,50 гривень.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 10.09.2012р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 17.09.2012 року.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня його прийняття.
Суддя Колесник Р.М.