20.09.2012

№ 212/3718/2012

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2011 р. м. Вінниця

Ленінський районний суд м. Вінниці

в складі: головуючого судді Борисюк І. Е.

за участю: секретаря Жовтун М. А.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Винокурова О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці клопотання представника

відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, -

ВСТАНОВИВ:

До Ленінського районного суду м. Вінниці звернувся ОСОБА_1 до ЗАТ «Страхова компанія «Вусо»про визнання договору страхування та додаткової угоди недійсними, стягнення страхового відшкодування, пені та відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, обґрунтовуючи тим, що укладаючи договір добровільного страхування наземного транспорту № 030902-02-02-01 від 12.08.2008 року, сторони, керуючись принципом свободи договору (стаття 627 ЦК України), в пункті 13.3 Договору погодили, що усі розбіжності або вимоги, які виникають з вищеназваного договору страхування або у зв'язку з ним, у тому числі такі, що стосуються його виконання, порушення, припинення або визнання недійсним, підлягають вирішенню в постійно діючому третейському суді при товарній біржі «ІННЕКС»(свідоцтво про реєстрацію від 25.05.2005 р. № 5, місцезнаходження: 83023, м. Донецьк, вул. Ходаковського, 5). Такі спори розглядатимуться третейським судом у складі одного третейського і формування складу суду для вирішення конкретного спору здійснюється головую суду. Враховуючи дані обставини наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду

Позивач та його представник заперечували щодо задоволення клопотання.

Судом встановлено, що 12.08.2008 року між позивачем та ЗАТ СК «Вусо»було укладено договір страхування належного позивачу автомобіля марки «Мерседес Бенс Р350Л».

Пунктом 13.3 Договору укладено третейську угоду, відповідно до якої усі розбіжності або вимоги, які виникають з вищеназваного договору страхування або у зв'язку з ним, у тому числі такі, що стосуються його виконання, порушення, припинення або визнання недійсним, підлягають вирішенню в постійно діючому третейському суді при товарній біржі «ІННЄКС»(м. Донецьк, вул. Ходаківського, 5) відповідно до його регламенту.

14.06.2009 року належний позивачу автомобіль марки «Мерседес Бенс Р350Л»було викрадено. За даним фактом слідчим СВ ЦВМ УМВС України в Хмельницькій області була порушена кримінальна справа по факту незаконного заволодіння автомобілем.

15.06.2009 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до ЗАТ СК «Вусо»про настання страхового випадку з документами, обумовленими страховим договором, та з вимогою сплатити страхове відшкодування.

14.11.2009 року на адресу позивача надійшов лист від ЗАТ СК «Вусо», в якому зазначалось, що страхова компанія позбавлена можливості вирішити питання про виплату або відмову у виплаті позивачу страхового відшкодування за фактом незаконного заволодіння невідомою особою належного позивачу автомобіля, так як вживаються заходи для встановлення фактів, причин та обставин даної події та встановлення об'єктивної істини у справі.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 вказував, що уклав угоду в результаті помилки - у зв'язку з необізнаністю із законами.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про третейські суди»та ст. 17 ЦПК України сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом. Ці випадки зазначені в ст. 6 Закону України «Про третейські суди».

Рішенням Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті З, пункту 9 статті 4 та розділу VII «Третейське самоврядування»Закону України «Про третейські суди»(справа про завдання третейського суду) визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (ст. 17 ЦПК України, ст. 12 ГПК України, ст. 6 Закону України «Про третейські суди»), оскільки гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України).

Закон України Про третейські суди»у ст. 1 передбачає, що до третейського суду за угодою сторін може бути передано будь-який спір, шо виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 12 Закову України «Про третейські суди»третейська угода може бути укладена у вигляді застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається в письмовій формі.

Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений письмовій формі, і це посилання є таким, що робить третейську угоду частинок договору. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом. Отримання додаткової письмової угоди сторін за наявності третейської угоди в договорі (контракті) Закон України "Про третейські суди" не передбачає.

Вищевикладене також було встановлено ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальнихсправ від 01.02.2012 року.

Договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (стаття 17 ЦПК України) не є відмовою від права на звернення до суду за захистом. Разом з тим пред'явлення позову до суду за наявності такого договору не дає підстав для повернення заяви чи відмови у відкритті провадження у справі( статті 121, 122 ЦПК України), за винятком передбаченого пунктом 6 частини першої статті 207 ЦПК України обов'язку суду залишити заяву без розгляду, якщо від відповідача надійшло до початку з'ясування обставин у справі заперечення проти вирішення спору в суді, на що також звернув увагу Верховний Суд України в п. 2 Постанови Пленуму № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції».

Суд, заслухавши клопотання, думку сторін, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що клопотання про залишення позовної заяви без розгляду є обґрунтованим.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення до третейського суду і від відповідача надійшло до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами заперечення проти вирішення спору в суді.

Враховуючи те, що від відповідача до початку розгляду справи по суті надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, зважаючи на обов'язок суду, визначений п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, суд прийшов до висновку про залишення позовної заяви без розгляду.

Враховуючи наведене, керуючись Конституцією України, Законом України «Про третейські суди», ст. 60, п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ЗАТ «Страхова компанія «Вусо»про визнання договору страхування та додаткової угоди недійсними, стягнення страхового відшкодування, пені та відшкодування моральної шкоди - залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Суддя: