РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0191/1319/2012Головуючий суду першої інстанції:Терентьєв А.М.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Моісеєнко Т. І.

РІШЕННЯ

"18" вересня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіМоісеєнко Т.І.,

СуддівПолянської В.О., Редько Г.В.,

При секретаріХоружий О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_7, ОСОБА_8, про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на заставлене майно, зустрічним позовом ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту та додаткової угоди до договору споживчого кредиту, визнання недійсним договору застави та договору поруки, застосування наслідків недійсності правочину, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 червня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі - ПАТ «ВіЕйБіБанк») звернулось до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором, відсотків за користування кредитом, плати за несвоєчасне здійснення платежів, а всього 82174,01 грн., та звернення стягнення на заставлене майно, а саме: автомобіль марки RENAULT, модель SCENIK 1,6 Expression MPV, 2007 року випуску.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 27 червня 2007 року між ПАТ «ВіЕйБіБанк» та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір № 23/03, відповідно до умов якого ОСОБА_7 був наданий кредит у сумі 121854 грн. зі сплатою 18 % річних строком до 20 червня 2013 року для проведення розрахунку з ТОВ „ННК-ІНВЕСТ" за договором купівлі-продажу автомобіля RENAULT SCENIK 1,6 Expression MPV 2007 року випуску. Відповідач зобов'язався погашати кредит щомісяця відповідно до графіку погашення кредиту.

10 грудня 2007 року між Банком та відповідачем було укладено додаткову угоду до кредитного договору про підвищення процентної ставки до 25% річних.

З метою забезпечення зобов'язань за вказаним кредитним договором, 20 червня 2007 року між ПАТ «ВіЕйБіБанк» та ОСОБА_8 був укладений договір поруки,а 27 червня 2007 року між ПАТ «ВіЕйБіБанк» та ОСОБА_7 був укладений договір застави автомобіля, придбаного за кредитні кошти.

Позивач зазначив, що умови кредитного договору щодо надання кредиту були виконані повністю, проте відповідач не належним чином виконував взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим виникла заборгованість у сумі 82174,01 грн., а саме: 63108,41 грн. - борг за кредитом, відсотки 12851,81 грн., плата за несвоєчасне здійснення платежів 6123,79 грн.

ПАТ «ВіЕйБіБанк» просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заборгованість за кредитним договором у сумі 82174,01 грн. У рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет застави - автомобіль марки RENAULT, модель SCENIK 1,6 Expression MPV, 2007 року випуску.

У травні 2012 року ОСОБА_7 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «ВіЕйБіБанк» про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту та додаткової угоди до договору, визнання недійсним договору застави та договору поруки, застосування наслідків недійсності правочину.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що Банк ввів його в оману при прийнятті рішення про отримання кредиту, не надав йому повну та достовірну інформацію про умови кредитування, а саме: інформацію про відсоткову ставку та суму абсолютного подорожчання кредиту, яка є істотною умовою договору, не надав інформацію про вартість отриманого ним кредиту. Кредитний договір не відповідає вимогам Правил НБУ, оскільки не містить суттєвих умов договору про надання споживчого кредиту та наявності графіку погашення кредиту та відсотків.

Позивач зазначив, що Банк не отримав письмове підтвердження споживача про ознайомлення з умовами кредитування, у кредитному договорі не зазначена сукупна вартість кредиту, вартість всіх послуг, а також відсутні інші фінансові зобов'язання споживача, відповідно до Правил надання банками України інформації про умови кредитування.

Крім того, вказує, що при укладенні кредитного договору були порушенні положення ст. 19 Закону України „Про захист прав споживачів ", з якої вбачається , що споживача вводять в оману, якщо під час пропозиції продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілій формі або у двозначний спосіб інформація, яка необхідна для здійснення свідомого вибору. Договір був викладений українською мовою, якою позивач не володіє, але представник банку перед підписанням договору все розповів позивачу на російській мові і позивач підписав договір. Проте, інформація, надана йому представниками банку, не відповідала російському перекладу договору, отриманого ним 22.11.2011 р.

ОСОБА_7 вважає, що умови договору є несправедливими, оскільки вносять суттєвий дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду йому, як споживачу. Йому було заборонено вільно обирати оціночну та страхову компанії, отримувати кредити, відчужувати своє майно, виступати за зобов'язаннями третіх осіб. Відповідач обмежив його права, навязав акредитовані у банку страхові компанії для страхування придбаного у кредит автомобілю, заборонив вільно відчуждати майно. Вважає, що вказані незаконні умови договору кредиту банк зробив суттєвими умовами договору.

Крім того, позивач не згоден із зміною процентної ставки яку було збільшено до 25 відсотків із загрозою одностороннього розірвання договору та дострокового стягнення боргу. Його примусили підписати п.5 Договору у якому вказали на нові переваги банку. Однак, з серпня 2010 р. процентна ставка нижче ніж на момент підписання ним договору, однак Банк жодного разу не ініціював перегляд відсоткової ставки у бік її зниження.

На підставі наведеного, ОСОБА_7 просив суд визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту від 27 червня 2007 року та додаткову угоду до вказаного договору від 10 грудня 2008 року, застосувати наслідки недійсності правочину та визнати недійсними договір застави від 27 червня 2007 року, договір поруки від 20 червня 2007 року та стягнути з ПАТ «ВіЕйБіБанк» грошові кошти, що були отримані від ОСОБА_7

Рішенням Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 червня 2012 року первісний позов ПАТ «ВіЕйБіБанк» був задоволений повністю.

Стягнуто з ОСОБА_7,ОСОБА_8 солідарно на користь ПАТ «ВіЕйБіБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 82174,01 грв., шляхом звернення стягнення на предмет застави за договором застави 1\03 від 27.06.2007 року , а саме на автомобіль марки RENAULT, модель SCENIK 1,6 Expression MPV, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 сірого кольору, який належить ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 від 21.06.2007 року, виданого РЕВ 4-го МРВ УДАЇ МВС України в АРК, задовольнив за рахунок реалізації вказаного автомобіля заборгованість за кредитним договором №23\03 від 27.06.2007 року.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 було відмовлено. Також судом було вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження неналежного виконання відповідачами умов укладених з Банком договорів. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що графік погашення заборгованості по кредиту та додаткова угода від 10 грудня 2007 року були підписані ОСОБА_7 добровільно; суд залишив поза увагою невиконання Банком вимог постанови Правління НБУ № 168 від 10 травня 2007 року та ЗУ «Про захист прав споживачів» при наданні кредиту та відсутність у матеріалах справи попереднього повідомлення про умови кредитування, кредитного договору та графіка погашення заборгованості; також суд не звернув уваги на те, що при укладення кредитного договору не була встановлена процентна ставка та сума абсолютного подорожчання кредиту, інформація про умови кредиту була надана у незрозумілої формі і викладена української мовою, яка не є рідною мовою апелянта та продукція, яка була надана Банком, є небезпечною для його майнових інтересів.

ОСОБА_7 просив суд скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове - про задоволення зустрічного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтями 627,629 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Судом встановлено, що 27 червня 2007 року між ПАТ «ВіЕйБіБанк» та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір № 23/03, відповідно до умов якого ОСОБА_7 був наданий кредит у сумі 121854 грн. зі сплатою 18 % річних строком до 20 червня 2013 року для проведення розрахунків за договором купівлі-продажу між відповідачем та ТОВ „ННК-ІНВЕСТ", за яким ОСОБА_7 набув у власність автомобіль RENAULT SCENIK 1,6 Expression MPV 2007 року випуску, а відповідач зобов'язався погашати кредит щомісяця відповідно до графіку погашення кредиту (а.с. 11-15, 23-24).

З метою забезпечення зобов'язань за вказаним договором, 20 червня 2007 року між ПАТ «ВіЕйБіБанк» та ОСОБА_8 був укладений договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_8, як поручитель зобов'язався відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_7 зобов'язань за кредитним договором №23/03, який було укладено між Банком та ОСОБА_7 (а.с. 19).

27 червня 2007 року між ПАТ «ВіЕйБіБанк» та ОСОБА_7 був укладений договір застави автомобіля RENAULT модель SCENIK номер кузову НОМЕР_4 двигун номер НОМЕР_5, 2007 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_2 сірого кольору, який належить ОСОБА_7 на підставі «Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу» серія НОМЕР_3 від 21 червня 2007 року виданого РЕВ 4-го МРВ м.Феодосії УДАЇ МВС України в АР Крим (а.с. 16-18).

10 грудня 2007 року між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до договору кредиту, якою змінено відсоткову ставку, збільшено її до 25 відсотків (а.с. 21).

20 січня 2012 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були направлені вимоги про дострокове повернення кредитних коштів, які були залишені без задоволення (а.с. 25,26).

Судом встановлено, що ОСОБА_7 неналежним чином виконував обов'язки за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість у сумі 82174,01 грн., а саме: 63108,41 грн. - борг, відсотки 12851,81 грн., плата за несвоєчасне здійснення платежів 6123,79 грн (а.с. 9,10).

Відповідно до ст.ст. 553-554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником, порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі, а в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. При цьому поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається з п.1.1 Договору поруки від 20 червня 2007 року, поручитель зобов'язався відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_7 зобов'язань за кредитним договором, який було укладено між Банком та ОСОБА_7, а п. 3.1 вказаного Договору поруки передбачено, що у випадку порушення боржником зобов'язань за кредитним договором, поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної вимоги.

Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову ПАТ«ВіЕйБіБанк» суд першої інстанції виходив з того, що позичальник неналежним чином виконував взяті на себе за кредитним договором обов'язки, у зв'язку з чим ОСОБА_7, як позичальник за кредитним договором та ОСОБА_9, як поручитель за договором поруки, повинні нести за зазначеними у кредитному договорі зобов'язаннями солідарну відповідальність.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам цивільного законодавства та обставинам справи.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що банк одночасно просив стягнути суму заборгованості за кредитним договором та звернути стягнення на предмет застави ( автомобіль). Суд задовольнив вказані вимоги банку, тобто застосував подвійне стягнення, що є неприпустимим і суперечить положенням п.42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Відповідно до положень п.42 вказаного Пленуму, суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет застави із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором.

За такими обставинами, резолютивна частина рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 суд першої інстанції виходив з безпідставності вимог та відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження їх обґрунтованості.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції вдруге були розглянути позовні вимоги ОСОБА_7 про визнання недійсним договору кредиту, укладеного між ним та Банком 27.06.2007 року, заявлені про той самий предмет і з тих саме підстав, за якими вже було ухвалено рішення Феодосійського міського суду від 27.03.2012 року.

Відповідно до частини 2 статті 205 Цивільного процесуального кодексу України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги, з тих же підстав, або оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 в частині визнання кредитного договору №23/03 від 27 червня 2007 року та додаткової угоди до вказаного договору від 10 грудня 2007 року недійсними, суд першої інстанції залишив поза увагою наявність рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 березня 2012 року, що набрало законної сили 12 червня 2012 року, яким спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав вже був вирішений.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав, передбачених ч. 2 статті 205 Цивільного процесуального кодексу України, для закриття провадження у справі в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_7 до ПАТ«ВіЕйБіБанк» про визнання кредитного договору від 27 червня 2007 року та додаткової угоди до вказаного договору від 10 грудня 2007 року недійсними.

За такими обставинами, доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 про необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про визнання кредитного договору та додаткової угоди недійсними, не можуть бути прийняти до уваги і не можуть бути предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як вбачається із зустрічної позовної заяви ОСОБА_7 та доводів його апеляційної скарги, підставою для визнання недійсним договору поруки від 20 червня 2007 року, укладеного між ПАТ «ВіЕйБіБанк» та ОСОБА_8, та договору застави від 27 червня 2007 року, укладеного між ПАТ «ВіЕйБіБанк» та ОСОБА_7, і стягнення з ПАТ «ВіЕйБіБанк» грошових коштів, що були отримані Банком від ОСОБА_7, є застосування правових наслідків недійсності кредитного договору від 27 червня 2007 року та додаткової угоди до вказаного договору від 10.12.2007 року.

Оскільки рішенням Феодосійського міського суду від 27.03.2012 року, яке набрало законної сили, було відмовлено у визнанні недійсним вказаного кредитного договору та додаткової угоди до нього, а позовні вимоги ОСОБА_7 у вказаній справі про визнання кредитного договору від 27.03.2007 року недійсним заявлені з тих же підстав, за якими раніше було ухвалено судове рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що не має правових підстав для застосування правових наслідків, передбачених ст.216 ЦК України, для визнання недійсним договору поруки від 20 червня 2007 року, укладеного між ПАТ «ВіЕйБіБанк» та ОСОБА_8, та договору застави від 27 червня 2007 року, укладеного між ПАТ «ВіЕйБіБанк» та ОСОБА_7, і стягнення з ПАТ «ВіЕйБіБанк» на користь ОСОБА_7 будь-яких грошових коштів.

В вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, вважає їх обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 у вказаній частині колегія суддів вважає неспроможними та такими, що суперечать фактичним обставинам справи.

Доводи апелянта про те, що договір поруки від 20 червня 2007 року має бути визнаний недійсним у зв'язку з тим, що він не має ні якого відношення до оскаржуваного кредитного договору не можуть бути прийняти до уваги, оскільки не відповідають вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

Інші доводи апеляційної скарги не містять безсуперечних доказів, які спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись статтею 205, 303, пунктом 4 частини 1 статті 307, статтею 310, пунктом 3 частиною 1 статті 314, ст.ст. 315,316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 червня 2012 року, в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про визнання кредитного договору №23/03 від 27 червня 2007 року та додаткової угоди до вказаного договору від 10 грудня 2007 року недійсними - скасувати.

Провадження у справі, у цій частині позовних вимог ОСОБА_7, - закрити.

Викласти резолютивну частину рішення в частині звернення стягнення на предмет застави в наступній редакції.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №23\03 від 27 червня 2007 року в сумі 82174,01 грн ( вісімдесят дві тисячі сто сімдесят чотири гривни 01 копійка), з них заборгованість за кредитом -63108,41 грн.; відсотки за кредитом 12851,81 грн.; плата за несвоєчасне проведення платежів - 6123,79 грн. на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» звернути стягнення на предмет застави за договором застави №1\03 від 27 червня 2007 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_7, на автомобіль RENAULT модель SCENIK номер кузову НОМЕР_4 двигун номер НОМЕР_5, 2007 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_2 сірого кольору, який належить ОСОБА_7 на підставі «Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу» серія НОМЕР_3 від 21 червня 2007 року виданого РЕВ 4-го МРВ м.Феодосії УДАЇ МВС України в АР Крим, шляхом проведення прилюдних торгів зазначеного майна у межах процедури виконавчого провадження відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» з початковою ціною не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В решті рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 червня 2012 року залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Т.І. Моісеєнко В.О. Полянська Г.В. Редько