ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2012 р. Справа № 142535/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Левицької Н.Г.,

суддів - Попка Я.С., Клюби В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області на постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25.06.2011р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області про зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни,-

В С Т А Н О В И В:

28.04.2011р. ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до управління пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області (далі по тексту - управління) в якому просив визнати дії управління неправомірними та зобов'язати управління нарахувати та виплатити підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. і надалі, з урахуванням вимог ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведених виплат.

Ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 29.04.2011р позовну заяву щодо стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії за період з 09.07.2007р. по 28.10.2010р., залишено без розгляду, відповідно до ст.99, 100 КАС України.

Постановою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25.06.2011р. заявлений позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії відповідача щодо ненарахування і невиплати позивачу підвищення до пенсії передбаченого до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком; зобов'язано пенсійний орган нарахувати і виплатити позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з 29.10.2010р. по 28.04.2011р.,з урахуванням ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведених виплат. В задоволенні решти позову відмовлено.

Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який, покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову по справі про відмову в позові.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що встановлений ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може використовуватися для обчислення надбавок або підвищень інших пенсій; приписами Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено проведення фінансування з Державного бюджету України, а не з коштів Пенсійного фонду України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітей війни, а тому він має право на встановлене ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення до пенсії.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) мав право на отримання підвищення виплачуваної йому пенсії за віком.

Встановлено, що позивач перебуває на обліку у вищезгаданому управлінні.

Разом з тим, при зверненні до суду позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч.2 ст.99 КАС України та не наведено поважних причин його пропуску.

Відповідно до ст. 100 КАС України - адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги дату звернення позивача до суду із даним адміністративним позовом, відсутність поважних причин для поновлення строку, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про залишення без розгляду позовних вимог позивача про визнання протиправними дії відповідача щодо ненарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 09.07.2007р. по 28.10.2010р. та зобов'язання провести нарахування та виплату такої пенсії за вказаний період.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за 2010, 2011 роки, колегія суддів вважає, що такі підлягають задоволенню, так як Законами України "Про Державний бюджет на 2010 рік", "Про Державний бюджет на 2011 рік" дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей" не зупинено. Відповідно до Законів України "Про Державний бюджет на 2010 рік", "Про Державний бюджет на 2011 рік" розміри державних соціальних гарантій на 2010, 2011 роки, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цими Законами, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач у 2010, 2011 роках, повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу в передбаченому ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" розмірі за вказаний період, колегія суддів не вбачає.

У зв'язку з тим, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі вищезгаданого управління, а також виходячи з вимог п.15 Положення про Пенсійний фонду України, затв. постановою КМ України № 1261 від 24.10.2007р., відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.

Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Доводи апелянта про неправильне застосування судом вимог ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" колегія суддів до уваги не приймає, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами лише цього Закону, чинним законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, тому слід застосовувати цей розмір.

При зверненні до суду позивачем заявлено позовні вимоги за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. і надалі, з урахуванням вимог ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведених виплат.

Правильно встановивши підставність позовних вимог позивача, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, невірно визначив кінцеву дату періоду, за який позов належить задовольнити і безпідставно обмежив його 28.04.2011р.

Враховуючи наведені доводи та обставини по справі колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений позов підлягає до задоволення, при цьому належить визнати дії управління щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", протиправними; зобов'язати відповідача провести нарахування і виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 29.10.2010р. і до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення спірних правовідносин, із урахуванням вимог ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведених виплат за вказаний період.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення заявленого позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись вимогами ст.100, ст.160, ст.195, ст.197, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.207, ст.254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу управління пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області задоволити частково.

2. Постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25.06.2011р. в адміністративній справі № 2а-3427/11/0910 скасувати та прийняти нову, якою позов ОСОБА_1 задоволити частково.

3. Визнати дії управління пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", протиправними.

4. Зобов'язати управління пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області провести ОСОБА_1 нарахування і виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 29.10.2010р. і до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення спірних правовідносин, із урахуванням вимог ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведених виплат за вказаний період.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Судді Я.С. Попко

В.В. Клюба