2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2012 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Ковалюка Я.Ю.

суддів: Матківського Р.Й., Ясеновенко Л.В.

секретаря Бойчука Л.М.

з участю: апелянта ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2. та її представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Городенківської міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсними рішення виконавчого комітету Городенківської міської ради та ордера на житлове приміщення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Городенківського районного суду від 26 червня 2012 року,-

в с т а н о в и л а:

В січні 2012 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом посилаючись на те, що він є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 26.03.2003року, яка була приватизована попереднім власником. Квартира №1 в цьому ж будинку належить ОСОБА_4, яка стала її власником в порядку приватизації. Одночасно з приватизацією квартири, її власники автоматично стали співвласниками горища житлового будинку. Однак виконком Городенківської міської ради виділив одне із приміщень горища в користування відповідачці ОСОБА_2 Просив позов задовольнити.

Рішенням Городенківського районного суду від 26 червня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

На дане рішення позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

___________________________________________________________________________

Справа № 2/0905/53/2012 Головуючий у І інстанції: Ничик Г.І. Провадження № 22ц/0990/1597/2012 Суддя-доповідач: Ковалюк Я.Ю.

Категорія 41

Апелянт вказує, що судом при ухваленні рішення не враховано те, що приміщення яке було виділено ОСОБА_2 є допоміжним приміщенням будинку і є спільною сумісною власністю власників квартир №1 та №2 в даному будинку і не могло бути об'єктом комунальної власності Городенківської міської ради, а отже рішення Городенківської міської ради від 28.11.1995 року №555 про виділення ОСОБА_2 однокімнатної квартири, яка розміщена на горищі житлового будинку порушило його права.

Також апелянт зазначає, що правовою підставою визнання виданого ордера незаконним є незаконність вище зазначеного рішення Городенківської міської ради від 28.11.1995 року №555, на підставі якого він виданий.

На думку апелянта, судом неправильно застосовано положення ЗУ «Про місцеве самоврядування, п. 54 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, а також необґрунтовано відмовлено йому в призначенні судової будівельно-технічної експертизи.

З вище наведених підстав просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове про задоволення позову.

В судовому засіданні апелянт підтримав доводи апеляційної скарги.

Відповідач та її представник скаргу не визнали, вважають її безпідставною, а рішення законним і обґрунтованим, яке просили залишити в силі, відмовивши в задоволенні скарги.

Представник Городенківської міської ради в судове засідання апеляційного суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час й місце розгляду справи, що у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши доповідача, пояснення апелянта, заперечення ОСОБА_2 та її представника, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Даним вимогам законодавства оскаржуване рішення відповідає, виходячи з нищенаведеного.

Частиною 1 ст. З Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно ст. 11 суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і речень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 проживають в АДРЕСА_1. ОСОБА_1 став власником квартири № 2 загальною площею 68,7 кв.м, придбавши її за договором купівлі-продажу від 26.03.2003 р. в ОСОБА_6

Рішенням виконавчого комітету Городенківської міської Ради від 28.11.1995 р. № 555 за результатами розгляду заяви жительки м. Городенка ОСОБА_2, яка проживала по АДРЕСА_2, їй було виділено однокімнатну квартиру, яка розміщена на горищі по АДРЕСА_1 в м. Городенка площею 11,3 кв.м., без зняття її з квартирної черги.

На підставі вищезазначеного рішення 21.12.1995 р. ОСОБА_2 виданий ордер № 28/93 на отримання однокімнатної квартири житлової площею 11,3 кв.м, яка розміщена по АДРЕСА_1 в м. Городенка. Відміткою в паспорті ОСОБА_2 стверджено, що вона з 13.02.1996 р. зареєстрована в будинку АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.30 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих комітетів селищних рад належить вирішення питань розподілу та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності.

Ст. 47 ЖК України встановлено, що норма жилої площі в Українській РСР встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метра на одну особу.

Відповідно до ст. 48 ЖК України жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією профспілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки.

У відповідності до п.53 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984р. N 470, жиле приміщення надається громадянам у межах 13, 65 кв.м. жилої площі на одну особу, але не менше рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею в даному населеному пункті, який по Івано-Франківській області встановлений в розмірі 8 кв. м.

Пункт 54 згаданих Правил передбачає, що в окремих випадках на прохання громадян, що перебувають на квартирному обліку (в першу чергу тих, у яких настала черговість на одержання жилих приміщень), та громадян, що користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, у порядку тимчасового поліпшення житлових умов їм може бути надане жиле приміщення, яке не відповідає вимогам, передбаченим пунктом 51 і абзацом першим пункту 52 цих Правил, або за розміром менше від рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею в даному населеному пункті зі збереженням відповідно права перебування на обліку та в списках першочерговиків чи в списку позачерговиків.

Таким чином, отримання такого приміщення не тягне зняття громадянина з квартирного обліку і не знімає обов'язку забезпечення його житлом, яке відповідає вимогам ст.48 -50 Житлового кодексу України.

Згідно ст.58 Житлового кодексу України на підставі рішення про надання приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Приймаючи до уваги наведене, суд першої інстанції прийшов до вірного переконання, що виконавчий комітет Городенківської міської ради в межах своїх повноважень 28.11.1995р.прийняв рішення про надання житлового приміщення площею 11,3 кв.м. ОСОБА_2 й підстав для його скасування суд не знайшов.

Що стосується визнання недійсним ордеру, виданого ОСОБА_2, то відповідно до ст.59 ЖК УРСР, п.73 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм житлових приміщень, ордер на житлове приміщення може бути визнаний недійсним в судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.

У випадках визнання ордера на жиле приміщення недійсним з інших підстав, які зазначені в ч.1 ст.117 ЖК України - неправомірних дій осіб, які одержали ордер, вони підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення. Якщо громадяни, зазначені в ордері, раніше користувалися жилим приміщенням у будинку державного або громадського житлового фонду, їм повинно бути надано жиле приміщення, яке вони раніше займали, або інше жиле приміщення.

Законодавством визначено, що ордер на житлове приміщення може бути визнаний недійсним в судовому порядку або за позовною заявою органу, що здійснює управління житловим фондом або за позовною заявою осіб, права яких порушено видачею ордера.

І поскільки в судовому засіданні не надано будь-яких доказів неправомірності дій ОСОБА_2, яка одержала ордер, то в разі визнання ордеру недійсним вона підлягала б виселенню з наданням іншого жилого приміщення або приміщення, яке раніше займала.

Виконком Городенківської міської ради, який управляє житловим фондом, позовні вимоги не заявляв.

В судовому засіданні не здобуто доказів, яким чином порушені права ОСОБА_1 оспорюваним рішенням виконкому Городенківської міської ради та виданим ОСОБА_2 ордером. Посилання позивача, що видачею ордеру порушуються його права як власника квартири № 2 в цьому ж будинку є необгрунтованим, оскільки до суду з позовом можуть звертатись лише громадяни, в разі порушення їх прав на зазначене в ордері жиле приміщення. Суду не надано жодних доказів того, що апелянт має право на спірне приміщення. А тому позов ОСОБА_1 суд першої інстанції підставно залишив без задоволення.

Рішення суду ухвалено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 218, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Городенківського районного суду від 26 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Я.Ю. Ковалюк

Судді: Р.Й. Матківський

Л.В. Ясеновенко

Згідно з оригіналом

Суддя Я.Ю. Ковалюк