Судове рішення #247961
11/198-06


ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


31.10.2006                                                                                   Справа № 11/198-06  

 Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії  суддів:

головуючого судді: Прудніков В.В. –доповідач,    

суддів: Герасименко І.М.,  Ясир Л.О.          

   

Секретар судового засідання Нурулаєва Г.Ю.


Головуючий роз'яснив сторонам, що зміна складу судової колегії відбулася на підставі розпорядження  №713 від 30.10.06р.


Представники сторін:

від позивача: Колеснік  Олена Григрівна, довіреність №045/35  від 12.04.06,  начальник  юридичного відділу;


Представник  відповідача в засідання суду  не з’явився. Поважних причин нез’явлення до Дніпропетровського апеляційного господарського суду судовій колегії не повідомлено.


розглянувши у відкритому судовому засіданні  апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства"Нікопольський завод феросплавів" м.Нікополь на рішення  господарського суду Дніпропетровської  області від  08.08.06р.   у справі № 11/198-06

за позовом   відкритого акціонерного товариства"Український графіт" м.Запоріжжя

до відкритого акціонерного товариства"Нікопольський завод феросплавів" м.Нікополь

про  стягнення 63096 грн.21  коп.


В судовому засіданні  оголошена вступна та резолютивна частина постанови.


                    В С Т А Н О В И В:


Рішенням  господарського суду Дніпропетровської області  від 08.08.2006 року (суддя Мельниченко І.Ф.) стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь  на користь відкритого акціонерного товариства "Український графіт", м. Запоріжжя  9 310, 17 грн. основного боргу, 2 528, 82 грн. річних,  10 251, 44 грн. пені,  630, 96 грн. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.В частині стягнення пені у сумі 41005 грн. 78 коп. відмовлено.

Відкрите акціонерне товариство” Нікопольський завод феросплавів”  оскаржує зазначене рішення просить його змінити в частині розподілу між сторонами витрат по справі. Посилається на те, що відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову державне мито  покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Вимоги позивача задоволено у сумі 22090 грн. 43 коп., тому з відповідача слід було стягнути 220 грн. 90 коп. державного мита ( 1% від задоволеної суми).

Відкрите акціонерне товариство"Український графіт"  у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.06р. залишити без змін  оскільки воно відповідає нормам діючого законодавства.  


Представник заявника скарги у судове засідання не з’явився про час та місце розгляду скарги був належним чином повідомлений. Неявка заявника скарги не перешкоджає розгляду скарги, оскільки у справі достатньо документів для її  розгляду по суті.


          Дослідивши матеріали справи, колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги не знаходить  виходячи з  наступного.


22.04.2005 року сторони уклали договір купівлі-продажу  №804/51121/15/1386 згідно якому Продавець (позивач у даній справі) зобов'язався виготовити, поставити та передати у власність товар зазначений в специфікаціях, а Покупець (відповідач) зобов'язався його прийняти та оплатити.

Пунктом 2.3 договору сторони передбачили здійснення 50% попередньої оплати на рахунок Продавця, згідно виставленому рахунку за 20 календарних днів до дати поставки партії товару.

Оплата решти 50% повинна бути здійснена на протязі 5-ти робочих днів від дати поставки партії товару.

Згідно п.2.4 договору кінцеві розрахунки за поставлений товар здійснюються відповідно до фактичної ваги вказаної в сертифікаті  якості, що надсилається разом з товаром.

          На підставі виставленого рахунку відповідачем платіжним дорученням № 59651 від 19.07.05р. здійснено передплату за товар у сумі 499008 грн.00 коп. 23.07.05р. по залізничній накладній №45004526 позивачем поставлено електроди у кількості 58,884 тон на суму 640715 грн. Відповідно до пункту 2.3 договору кінцевий розрахунок за отриманий товар  відповідач повинен був здійснити до  30.07.05р. Фактично відповідачем оплату за товар проведено платіжними дорученнями №№ 66644 від 24.03.06р., 66645 від 27.03.06р., тобто з  порушенням встановленого строку.

          Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

          Оскільки прострочка оплати товару мала місто, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 9310 грн. 17 коп., та річних у сумі 2528 грн. 82коп.  судом першої інстанції задоволено правомірно.

          Пунктом 6.4 договору сторони передбачили  відповідальність за несвоєчасну  оплату товару у розмірі 0,5% вартості  партії товару за кожний день прострочки, але не більше 8% вартості цієї партії. Відповідно до наданого позивачем розрахунку розміру пені за прострочку  оплати товару складає 51257 грн. 22коп. Розрахунок позивачем здійснено з урахуванням вимог Закону України “Про  відповідальність за  несвоєчасне виконання грошового зобов’язання” № 543/96-ВР від 22.11.96р., та обмежень встановлених пунктом 6.4 договору. Місцевим господарським судом вимоги позивача в частині стягнення пені  визнано обґрунтованими. Але враховуючи, що розмір пені значно перевищує збитки кредитора, суд керуючись пунктом 3 частини 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір  підлягаючої стягненню пені на 80% стягнувши пеню у розмірі 10251 грн. 44 коп. При цьому суд правомірно поклав на відповідача витрати по справі у  повному обсязі. Відповідно до п.6.3 роз’яснень Президії Вищого господарського суду України № 02-5/78 від 04.03.98р. “Про деякі питання практики застосування розділу V Господарського процесуального кодексу України” у разі коли суд на підставі пункту 3 частини 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки ( штрафу, пені) витрати позивача, пов’язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.


          Враховуючи  зазначені обставини, колегія суддів підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Дніпропетровської  області від  08.08.06р.   не знаходить.


Керуючись ст. ст. 99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -


                              П О С Т А Н О В И В:


Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2006 року по справі №11/198-06 - залишити  без змін


Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства"Нікопольський завод феросплавів" м.Нікополь –без задоволення.



Головуючий суддя                                                                                   В.В.Прудніков


Суддя                                                                                            І.М.Герасименко


Суддя                                                                                           Л.О.Ясир

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація