СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
09 липня 2008 року | Справа № 2-8/1582-2008 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лисенко В.А.,
суддів Антонової І.В.,
Заплава Л.М.,
за участю представників сторін:
прокурора: не з'явився,
позивача: не з'явився,
відповідача - Фонду майна Автономної Республіки Крим: не з'явився,
відповідача - Відкритого акціонерного товариства "ПМК-38": Паніна П.Є., довіреність б/н від 29.02.2008,
розглянувши апеляційне подання прокурора Центрального району міста Сімферополя на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А.) від 08.04.2008 у справі №2-8/1582-2008
за позовом прокурора Центрального району міста Сімферополя (вул. К. Лібкнехта, 2, місто Сімферополь, 95000)
до Фонду майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17, місто Сімферополь, 95015)
про визнання нечинним наказу
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Центрального району міста Сімферополя звернувся в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Фонду майна Автономної Республіки Крим та Відкритого акціонерного товариства „ПМК-38” про визнання нечинним наказу Фонду майна Автономної Республіки Крим № 82 від 24.01.1997 „Про створення Відкритого акціонерного товариства „ПМК-38” в частині передачі до статутного фонду товариства гуртожитку, розташованого за адресою: місто Сімферополь, вул.Зенітна, 72.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.04.2008 у справі № 2-8/1582-2008 (суддя Чумаченко С.А.) у позові прокурору відмовлено в повному обсязі.
Рішення суду мотивовано тим, що на момент прийняття оскаржуваного наказу від 24.01.1997 пункт 9 статті 8 Закону України „Про приватизацію житлового фонду” № 2482-XII від 19.06.1992 (в редакції від 09.04.1994) не передбачав обов’язковість передання у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів гуртожитків, які перебували у повному господарському віданні підприємств, установ, організацій в разі їх банкрутства, зміни форми власності або ліквідації підприємств.
Не погодившись з вказаним рішенням, прокурор звернувся з апеляційним поданням, в якому просить рішення скасувати, позов задовольнити. Прокурор вважає, що рішення господарського суду не відповідає нормам матеріального права.
Згідно зі статтями 4, 5, 6 Житлового кодексу УРСР, статями 4, 5 Основ житлового законодавства, які діяли на момент прийняття оскаржуваного наказу, житлові будинки, а також житлові приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України, утворюють житловий фонд. Житлові будинки і житлові приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових житлових приміщень і гуртожитків.
Виключення з житлового фонду житлових будинків і житлових приміщень згідно зі статтею 7 Житлового кодексу можливо лише за рішенням виконкому обласної або міської ради народних депутатів після обстеження стану житлового будинку і визнання його непридатним для проживання. Таке рішення відповідними органами не приймалось, отже спірний гуртожиток на час створення Відкритого акціонерного товариства „ПМК-38” згідно зі статтею 1 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” № 2482-XII від 19.06.1992 відносився до державного житлового фонду.
Крім того, прокурор вказує, що статтею 3 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” № 2482-XII від 19.06.1992 (в редакції, чинній на момент прийняття спірного наказу) встановлено, що дія цього закону не поширюється на приватизацію житлового фонду, отже, приватизація гуртожитку не могла відбутися відповідно до норм цього Закону.
Також, на думку прокурора, судом першої інстанції допущене неправильне застосування положень Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” № 2482-XII від 19.06.1992, оскільки цей закон визначає (у редакції з 09.04.1994 по 20.02.1997) правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, його подальшого використання та утримання. Метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.
Відповідно до статті 1 Закону приватизація державного житлового фонду це відчуження квартир (будинків) та належних до них споруд і приміщень державного житлового фонду на користь громадян, а в силу статті 2 цього Закону кімнати в гуртожитку взагалі не підлягають приватизації.
Посилання суду на пункт 9 статті 8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” № 2482-XII від 19.06.1992 також необґрунтовано, оскільки зазначеною статтею не встановлюється порядок приватизації об’єктів державного житлового фонду, що знаходяться у повному господарському веденні підприємств, в разі зміни їх форми власності. А також не встановлено право цього підприємства приватизувати гуртожиток разом з приватизацією іншого майна або окремо.
У відзиві на апеляційне подання Відкрите акціонерне товариство "ПМК-38" просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.07.2008 змінено склад судової колегії, суддю Маслову З.Д. замінено на суддю Заплава Л.М.
В судове засідання прокурор, представники позивача та першого відповідача не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Фонд майна Автономної Республіки Крим надіслав клопотання про розгляд подання за відсутністю його представника, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Позивач надіслав клопотання про відкладення слухання справи у зв’язку з зайнятістю його представника в іншому судовому процесі.
Судова колегія відхиляє заявлене клопотання позивача та розглядає справу за відсутністю вказаних сторін, оскільки їх явку в судове засідання не визнано обв’язковою.
Повторно, відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України розглянувши справу, судова колегія встановила таке.
На підставі наказу Фонду майна Автономної Республіки Крим від 24.01.1997 № 82 „Про створення Відкритого акціонерного товариства „Пересувна механізована колона № 38” ухвалено рішення про реорганізацію Державного підприємства „Пересувна механізована колона № 38” у Відкрите акціонерне товариство „Пересувна механізована колона № 38”, затверджено статут підприємства із статутним фондом 78006 грн. До складу статутного фонду ввійшов і гуртожиток, розташований за адресою: місто Сімферополь, вул..Зенітна, 72.
Право власності відповідача на спірний гуртожиток зареєстровано у встановленому порядку Кримським республіканським підприємством "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Таким чином, відповідно до норм статті 2, статті 21 Закону України „Про власність” № 697-XII від 07.02.1991 Відкрите акціонерне товариство „Пересувна механізована колона № 38” є повноправним власником спірного майна.
Згідно із статтею 56 Закону України „Про власність” № 697-XII від 07.02.1991 жоден державний орган не має права втручатися в здійснення власником, а також особами, перерахованими в пункті 5 статті 48 цього Закону, їх прав стосовно володіння, користування і розпорядження своїм майном або встановлювати не передбачені законодавчими актами України додаткові обов’язки або обмеження.
Місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про те, що позивні вимоги не підлягають задоволенню у зв’язку з таким.
На час звернення до суду перетворення організаційно-правової форми власності відносно Відкритого акціонерного товариства „ПМК-38” не здійснюється, форма власності не змінюється, справу про банкрутство не порушено, ліквідації підприємства немає.
Відповідно до пункту 9 статті 8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” № 2482-XII від 19.06.1992 в разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, організацій та установ, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (у тому числі гуртожитки) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад. Таким чином передача житлового фонду до комунальної власності здійснюється у разі банкрутства, зміни форми власності, або ліквідації підприємства.
Оскільки цього немає, немає і правових підстав для передачі комунальної власності.
Судова колегія звертає увагу також на те, що на момент приватизації Державного підприємства „Пересувна механізована колона № 38” і створення Відкритого акціонерного товариства „Пересувна механізована колона № 38” пункт 9 статті 8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” № 2482-XII від 19.06.1992 діяв у такий редакції: „У разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, в повному господарському ведені яких знаходиться державний житловий фонд, останній (окрім гуртожитків) одночасно передається в комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів”.
Таким чином, на час зміни форми власності Відкритого акціонерного товариства „ПМК-38” не існувало можливості передання гуртожитку до комунальної власності, а також були відсутні будь-які обмеження в частині приватизації гуртожитків і в нормах абзацу другого частині другої статті 3 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” № 2482-XII від 19.06.1992.
Нова редакція пункту 9 статті 8 Закону № 2482-XII від 19.06.1992 не підлягає застосуванню на підставі статті 5 Цивільного кодексу України.
Оскільки рішення господарського суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, воно зміні чи скасуванню не підлягає.
Апеляційне подання у зв’язку з викладеним залишається без задоволення.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційне подання прокурора Центрального району міста Сімферополя залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.04.2008 у справі № 2-8/1582-2008 залишити без змін.
Головуючий суддя підпис В.А. Лисенко
Судді підпис І.В. Антонова
підпис Л.М. Заплава