Справа№2-334/11

п/с 2/407/108/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2012р. Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді Болоніної М.Б.

при секретарі Шараповій О.О.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката ОСОБА_2

третьої особи ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Вільногірську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 (третя особа -ОСОБА_3) про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини,

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_4 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини, в якому зазначає, що з 21.02.1994р. перебувала у зареєстрованому шлюб з відповідачем, який було розірвано 24.07.2002р., від шлюбу вони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1., який після розлучення залишився проживати разом з позивачем.

На підставі рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 11.09.2002р. з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання їх спільного сина у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, до досягнення дитиною повноліття.

Окрім того, на підставі рішення того ж суду від 06.04.1992р. на користь першої дружини ОСОБА_6 відповідач сплачував аліменти на утримання 2-х неповнолітніх дітей від шлюбу з останньою в розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу).У теперішній час стягнення аліментів за зазначеним судовим рішенням з відповідача припинено у зв'язку з досягненням повноліття обома дітьми.

Син сторін ОСОБА_3 згідно з медичним висновком МСЕК від 20.08.2008р. є інвалідом дитинства, у зв'язку з цим потребує постійного медичного лікування, що в свою чергу потребує значних додаткових витрат, пов'язаних з цим лікуванням, які позивач несе одноособово. В добровільному порядку приймати участь у додаткових витратах на лікування сина відповідач відмовляється. У відповідності до медичних документів, їх син потребує додаткового харчування та постійного санаторно-курортного лікування.

Відповідач працює, отримує заробітну плату, має задовільний стан здоров'я, тобто може приймати участь у додаткових витратах на лікування сина.

Позивач не працює, отримує пенсію за віком, як матір інваліда з дитинства у сумі близько 800грн. щомісяця, а також соціальну пенсію дітям-інвалідам віком до 18 років в розмірі близько 750грн. щомісяця, їх розміру явно недостатньо для здійснення всіх медичних заходів, необхідних для лікування сина.

Позивач просить стягнути з відповідача додаткові витрати на лікування сина у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) до його повного виздоровлення, а також відшкодувати за його рахунок її судові витрати по справі.

У судовому засіданні позивач підтримала свій позов, суду пояснила, що сину було проведено дві операції, необхідна третя, вартість якої складає 30 000грн., крім того, приблизно раз на місяць необхідно придбавати контактні лінзи, вартість яких становить 200-300грн., а також постійно застосувати краплі, які коштують 80грн. Щорічно син потребує санаторно-курортного лікування.

Третя особа ОСОБА_3 позов не підтримав, суду пояснив, що не має наміру стягувати з батька додаткові витрати.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що він добровільно надає сину матеріальну допомогу у розмірі 50-80грн. на місяць, крім того, син працює. На думку відповідача, позивач має достатньо коштів для лікування сина.

Представник відповідача висловив думку, що позов задоволенню не підлягає, оскільки син сторін досяг повноліття і позивач не може бути його представником, сам ОСОБА_3 наміру на стягнення додаткових витрат з батька не має.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши у сукупності надані по справі докази, суд доходить висновку що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно ст.ст.10,11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог і на підставі доказів сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У відповідності до ст.ст.57-60 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів тощо; належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У підтвердження своїх позовних вимог позивач надала свідоцтво про укладення шлюбу між нею та відповідачем (ар.с.5), свідоцтво про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. (ар.с.5а), свідоцтво про розірвання шлюбу між сторонами (ар.с.6), довідки Пенсійного фонду про розмір пенсії, яка виплачуться позивачу на дитину-інваліда (ар.с.7,8), пенсійне посвідчення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. (ар.с.9), витяги з історії хвороби ОСОБА_3 (ар.с.10,11,12), медичні висновки щодо права на отримання державної соціальної допомоги на дитину-інваліда (ар.с.13.14), форму індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда (ар.с.15), дипломом кваліфікованого робітника ОСОБА_3 (ар.с.41), довідку офтальмологічного центру від 02.08.2011р.із зазначенням рекомендацій для лікування (ар.с.42), квитанцію про оплату вартості операції обох очей на суму 2 800грн. (ар.с.43), довідки до акту огляду МСЕК, згідно яких ОСОБА_3, 1993р.н. є інвалідом 3 групи з дитинства по зору безстроково (ар.с.47,66), індивідуальну програму реабілітації інваліда, вікова категорія від 18 років і старше (ар.с.67-70).

Свої заперечення проти позову відповідач обґрунтував рішенням Вільногірського міського суду від 24.12.2003р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про притягнення батька до участі у додаткових витратах на утримання дитини, яким позивачу у позові було відмовлено (ар.с.21-23), довідкою з місця роботи про свої доходи (ар.с.52).

Аналізуючи обставини справи, підтверджені дослідженими доказами, та надаючи їм юридичну оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.ст.180, 181 СК України батьки зобов'язані утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття, в тому числі і шляхом виплати аліментів. Ст.185 СК України передбачає, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Згідно ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

У відповідності до ст. 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

П.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006р. №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»передбачає, що до передбаченої ст.185 СК України участі у додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Піл час судового розгляду справи було встановлено, що спільний син сторін -третя особа у справі ОСОБА_3 -страждає на захворювання обох очей, є інвалідом з дитинства 3 групи безстроково, потребує періодичного операційного втручання, постійних профілактичних заходів, а також щорічного санаторно-курортного лікування. Лікування потребує значних грошових витрат, які несе позивач ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_4 матеріальної допомоги на лікування сина не надає.

У той же час з'ясовано, що 04.05.2011р. третя особа ОСОБА_3 досяг повноліття, тобто втратив статус дитини, аліментні виплати з відповідача на його утримання припинені, тому позивач не має права вимагати стягнення додаткових витрат з відповідача на свою користь. Третя особа ОСОБА_3 у судовому засіданні висловив своє небажання на стягнення з батька матеріальної допомоги на своє лікування.

За таких обставин підстави для задоволення позову відсутні.

При вирішенні питання про відшкодування судових витрат суд враховує наступне.

Згідно ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, у разі залишення без задоволення позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати компенсуються за рахунок держави.

Таким чином, витрати на оплату судового збору, від якого була звільнена позивач, необхідно віднести на рахунок держави, судові витрати позивача ОСОБА_1 на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають, оскільки їй у позові відмовляється.

Керуючись ст.ст. 10,11,58-60,88,209,212, 213,215,218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору віднести на рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Вільногірський міський суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Копію повного рішення направити особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, в порядку ст.222 ЦПК України.

СУДДЯ М.Б.БОЛОНІНА