ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"02" листопада 2006 р. | Справа № 25/296-06-6965А |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Л.В. Поліщук,
суддів Л.І. Бандури, В.Б. Туренко,
при секретарі судового засідання –Г.В. Селіховій,
за участю представників сторін:
від позивача: О.Ю. Гаврюшенко
від відповідача: Л.Є. Шульга
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Нерушайського сільського споживчого товариства
на постанову господарського суду Одеської області
від 31.07.2006р.
у справі № 25/296-06-6965А
за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Нерушайського сільського споживчого товариства
про стягнення 1759,13грн.,
встановив:
Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з позовом про стягнення з Нерушайського сільського споживчого товариства на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рахунок Державного казначейства України суму адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році у розмірі 1715,39 грн. та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 43,74грн. на підставі статей 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. № 875-ХІІ із подальшими змінами та доповненнями (далі - Закон № 875).
Постановою господарського суду Одеської області від 31.07.2006р. (суддя І.А. Малярчук) позов задоволено. Постанова мотивована тим, що Нерушайське сільське споживче товариство не виконало встановлений Законом № 875 норматив одного робочого місця для працевлаштування інваліда у 2005 році, тому повинно сплатити штрафні санкції у розмірі 1715,13 грн. та пеню в сумі 43,74 грн. за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.
Нерушайське сільське споживче товариство, не погоджуючись з вказаною постановою суду, звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, позов задовольнити частково в сумі 21,76 грн. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, а саме: судом не направлена копія позовної заяви та додані до неї документи на адресу відповідача і не взято до уваги клопотання відповідача від 27.07.2006р. про відкладення розгляду справи, чим було позбавлено відповідача можливості на захист його прав. Також скаржник зазначив, що згідно розпорядження Нерушайського сільського споживчого товариства № 7 від 01.09.2005р. був працевлаштований один інвалід, про що зазначено у звіті за 2005р. про зайнятість та працевлаштування інвалідів, Враховуючи викладений факт товариством визнана претензія позивача частково в сумі 686,0грн., яка сплачена за квитанцією від 28.07.2006р., отже і розмір пені повинен становити 21,76грн.
Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з того, що у 2005році товариство не виконало норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, тому повинно сплатити 1073,13грн. заборгованості, з урахуванням часткової сплати заборгованості в сумі 686,0грн.
Заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Підприємства (об'єднання) установи і організації, де кількість працюючих інвалідів є меншою ніж встановлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Згідно ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів” підприємства, установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлена нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції.
Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів визначено, що робоче місце інваліда –це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві, де створено необхідні умови для праці інваліда. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників медико-соціальної експертної комісії, органів Держнагляду охорони праці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду про створення робочих місць для працевлаштування інваліда. Працевлаштування інвалідів згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів” здійснюється державною службою зайнятості, органами Міністерства соцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків медико-соціальної експертної комісії.
Згідно наданого підприємством звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою № 10-ПІ, середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві у 2005р. становила 13 осіб. У відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідач повинен був створити 1 місце. Фактично на товаристві працював 1 чоловік на протязі 4 місяців.(а.с.4)
Отже, Нерушайське сільське споживче товариство виконало встановлений Законом № 875 норматив створення одного робочого місця для працевлаштування інваліда у 2005 році.
Той факт, що працевлаштований інвалід у 2005 році працював не повних 12 місяців, не є підставою для задоволення позову, оскільки доводи позивача в цій частині, по-перше, суперечать п. 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів; по-друге, згідно із ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” відповідальність настає лише у випадку не зайняття інвалідом робочого місця і не пов’язується з тривалістю його роботи на підприємстві; втретє, посилання позивача на п.п.3.3.1.- 3.3.3. Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих в народному господарстві спростовується вищенаведеним.
З урахуванням викладеного, постанова місцевого господарського суду підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
постановив:
Апеляційну скаргу Нерушайського сільського споживчого товариства задовольнити.
Постанову господарського суду Одеської області від 31.07.2006р. у справі № 25/296-06-6965А скасувати, в позові відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України через УДК в Одеській області на користь Нерушайського сільського споживчого товариства держмито в сумі 51,0грн., сплачене за подання апеляційної скарги.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя Л.В.Поліщук
Суддя Л.І. Бандура
Суддя В.Б. Туренко