АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у м. Феодосії
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2006 року м. Феодосія
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого судді: Притуленко О.В.,
суддів Іщенка В.І.,
Мудрової В.В.,
при секретарі: Старості І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м. Керчі та ВАТ „Керченське АТП-14313" про стягнення моральної шкоди за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м. Керчі на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 08 серпня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВВД ФССНВВПЗ України у м. Керчі та ВАТ „Керченське АТП-14313" про стягнення моральної шкоди, який мотивує тим, що 14 грудня 1986 р., на той час він перебував у трудових відносинах з ВАТ „Керченським АТП-14313", у результаті ДТП він отримав тяжкі тілесні ушкодження і йому була встановлена перша група інвалідності. Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 02 листопада 2005 р. був встановлений факт нещасного випадку на виробництві, який стався 14 грудня 1986 р. Постановою ВВД ФССНВВПЗ України у м. Керчі від 18 січня 2006 р. позивачу були призначені виплати у зв'язку з нещасним випадком. ОСОБА_1, посилаючись на ЗУ „Про державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійного захворювання, які потягли за собою втрату працездатності", просить стягнути з ВВД ФССНВВПЗ України у м. Керчі моральну шкоду, яку він зазнав внаслідок своєї інвалідності, ілікування, порушення нормальних життєвих зв'язків тощо, і яку він оцінює у 40000 грн. із розрахунку 95% втрати працездатності.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 08 серпня 2006 р. стягнуто на користь ОСОБА_1 з ВВД ФССНВВПЗ України у м. Керчі моральну шкоду у розмірі 40000 грн. і судовий збір у дохід держави у сумі 8 грн. 50 коп.; BAT „Керченське АТП-14313" від відповідальності звільнено.
ВВД ФССНВВПЗ України у м. Керчі не погодилося з таким рішенням суду і
подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, повернувши
Справа № 22-Ц-1895-Ф/06 Головуючий у першій інстанції
Шкуліпа В.І. Суддя-доповідач Іщенко В.І.
справу на новий розгляд до того ж суду, у зв'язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, що і стало підставою неправильного, на думку апелянта, вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що 14 грудня 1986 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 був травмований, де одержав тяжкі тілесні ушкодження і йому була встановлена перша група інвалідності. Рішенням Керченського міського суду від 02 листопада 2005 року був встановлений факт нещасного випадку на виробництві, що мав місце 14 грудня 1986 року. Було складено акт за формою Н-1 і 13 грудня 2005 року ОСОБА_1 була видана довідка МСЕК м.Керчі, відповідно до якої йому була встановлена перша група інвалідності та 95 % утрати працездатності. Постановою від 18 січня 2006 року за НОМЕР_1 Фонду соціального страхування ОСОБА_1 призначені страхові виплати, одноразова допомога, щомісячна грошова сума, а також відображена середня заробітна плата до настання страхового випадку в сумі 453 грн. 56 коп. Суд вважає, що в результаті нещасного випадку, що мав місце, ОСОБА_1 була нанесена моральна шкода, що виразилося в заподіянні фізичних страждань, кількаразових операціях, встановленні першої групи інвалідності, щиросердечних переживаннях, та підлягає стягненню з Фонду соціального страхування в повному обсязі, тобто в сумі 40000 грн., ТОВ «Керченське АТП-14313» підлягає звільненню від відповідальності. У силу вимог статей 1, 5, 28 Закону України від 23 вересня 1999 року «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», страхова виплата за моральний збиток надається потерпілому незалежно від утрати ним професійної працездатності.
З такими висновками суду першої інстанції на може погодитися колегія суддів апеляційного суду з наступних підстав.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди» пункту 5, оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними в дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду і пункту 15, судам слід мати на увазі, що на правовідносини, які виникли до набрання чинності відповідним законодавчим актом про відшкодування моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню не поширюється, в тому числі й на ті випадки, коли позивач після набрання чинності цим актом ще зазнає моральних чи фізичних страждань від раніше вчинених неправомірних дій.
Рішенням Керченського міського суду від 02 листопада 2005 року встановлено факт, що 14 грудня 1986 року відбувся нещасний випадок на виробництві в результаті дорожньо-транспортної події з працівником Керченського автотранспортного підприємства 14313 ОСОБА_1 при виконанні ним своїх трудових обов'язків(а.с.2).
З позовом про відшкодування моральної шкоди позивач звернувся до суду 13 лютого 2006 року(а.с.1).
Цивільний кодекс Української РСР в редакції 1963 року доповнено статтею 440-1 «Відшкодування моральної шкоди» згідно із Законом № 3188-12 від 06.05.1993 року, Кодекс Законів про працю Української РСР статтею 237-1 «Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди» згідно із Законом № 1356-XIV від 24.12.1999 року, Закон України від 23 вересня 1999 року 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» набрав чинності з 01 квітня 2001 року.
Оскільки правовідносини виникли до набрання чинності вищевказаними законодавчими актами про відшкодування моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню не поширюється на даний випадок, так як на момент нещасного випадку 14 грудня 1986 року діюче законодавство не передбачало відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди і закон зворотної сили не має.
Таким чином, колегія судців вважає рішення суду першої інстанції таким, що не грунтується на законі, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального законодавства і воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по справі, яким в позові ОСОБА_1 необхідно відмовити.
Керуючись статтями 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди», колегія суддів судової палати по цивільних справах,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Керчі - задовольнити частково.
Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 8 серпня 2006 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м.Керчі та ВАТ «Керченське АТП-14313» про стягнення моральної шкоди -відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.