АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

у м. Феодосії

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2006 року                                                                                                     м. Феодосія

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого судді: Притуленко О.В.,

суддів                          ІщенкаВ.І.,

Мудрової В.В.,

при секретарі:        Старості І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства „Керчтехпромцентр" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди за апеляційною скаргою Приватного підприємства „Керчтехпромцентр" на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 липня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПП „Керчтехпромцентр" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, який мотивує тим, Що він працював у відповідача з 01 грудня 2004 р. на посаді старшого майстра на ділянці № 5, а 31 травня 2006 р. був звільнений у зв'язку з виявленою невідповідностю займаній посаді за станом здоров'я, які перещкоджають продовженню даної роботи. Своє звільнення позивач вважає незаконним, оскільки при прийомі на роботу керівництво підприємства знало про його хвороби і про те, що він є інвалідом третьої групи. Крім того, ОСОБА_1 є головою профспілкового комітету підприємства, а на його звільнення керівництво відповідача не отримало згоди ні від первинної профспілкової організації, ні від міського комітету профспілок працівників ЖКГ. Також при звільненні ОСОБА_1 не була запропонована інша робота, а ще, на думку позивача, причиною його звільнення є відстоювання ним інтересів працівників підприємства, як голови профспілки, що викликало роздратованість керівництва ПП „Керчтехпромцентр".

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 10 липня 2006 р. позов ОСОБА_1 був задоволений частково: позивач був відновлений на посаді старшого майстра ділянки № 5 ПП „Керчтехпромцентр"; стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 зарплату за час вимушеного прогулу у розмірі 666 грн. і моральну шкоду - 2000 грн., а всього - 2666 грн.; крім того стягнуто з ПП „Керчтехпромцентр" на користь держави судовий збір у розмірі 59 грн. 50 коп. і витрати на Інфбрмаційно-технічне забезпечення - ЗО грн.; в частині відновлення на роботі і стягнення (заробітної плати за один місяць у розмірі 500 грн, було допущено негайне виконання рішення.

Справа № 22-Ц-1949-Ф/06                      Головуючий у першій інстанції

Кухарський А.І. Суддя-доповідач ІщенкоВ.І.

ПП „Керчтехпромцентр" не погодилося з таким рішенням суду і подало апеляційну скаргу, в якій просить зазначене рішення скасувати і постановити нове, відмовивши у задоволенні позову ОСОБА_1. Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, а також надання неналежної правової оцінки доказам по справі, так як відмова в ненаданні згоди га звільнення профспілковими органами не мотивовані. Обґрунтовуючи правильність звільнення позивача по ч.2 ст.40 КЗпП України, відповідач вказує на те, що профспілковий комітет, відмовляючи в наданні згоди на звільнення позивача, не вказав мотивів відмови. Згідно доводів апеляційної скарги, розглядаючи спір по суті, суд не прийняв до уваги вимоги п 7 ст. 43 КЗпП України, відповідно до якого, рішення виборного органу первинної профспілкової організації про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 з 1993 року є інвалідом третьої групи по загальному захворюванню внаслідок хвороби епілепсії. Стаття 43 КЗпП України передбачає, що розірвання трудового договору, зокрема по ст.40 п.2 КЗпП України, може бути здійснено тільки за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації. Як випливає з протоколу загальних зборів трудового колективу ПП «Керчтепромцентр» від 22 січня 2005 року ОСОБА_1 вибраний головою профспілкової організації. Згідно ст.252 КЗпП України, звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, його керівників, окрім випадків дотримання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, а також самого найвищого виборного органу цього професійного союзу. З представлених суду даних виходить, що 11 травня 2006 року профспілковий комітет ПП «Керчтехпромцентр» і ЗІ травня 2006 року міськком профспілок працівників ЖКГ відмовили уповноваженому органу в дачі згоди на звільнення ОСОБА_1, а тому його звільнення є незаконним і він підлягає поновленню на роботі.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені на підставі ретельно досліджених доказів, яким надана належна правова оцінка. Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.

Відповідно до пункту 2 статті 40 КЗпП України звільнення працівника з роботи можливо у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, які перешкоджають продовженню цієї робота. Тобто підставою для розірвання трудового договору є саме виявлена невідповідність. При цьому працівник може бути звільнений за пунктом 2 статті 40 КЗпП України лише за умови, що протипоказання будуть виявлені після укладення трудового договору. У випадку, коли медичний висновок про наявність протипоказань уже був на момент укладення трудового договору, застосування пункту 2 статті 40 КЗпП України є неправомірним.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до ПП «Керчьтехпромцентр» на посаду старшого майстра ділянки № 5 ДЕУ з 01.12.2004 року(а.с.5), а згідно відповіді Керченського міського психоневрологічного диспансеру ОСОБА_1 з 1993 року є інвалідом третьої групи(а.с.46) і про це було відомо відповідачу при прийомі позивача на роботу.

Відповідно до ст.43 ч.І КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1,2-5,7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник і до ст.252 ч.З КЗпП України, звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника(там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки(об'єднання професійних спілок).

Наказом НОМЕР_1 ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади по п.2 ст.40 КЗпП України з 31 травня 2006 року(а.с.Ю).

Як вбачається з виписки з протоколу НОМЕР_2 засідання профспілкового комітету ПП «Керчтехпромцентр» ОСОБА_1 є членом профкому і профком не дав згоди на його звільнення(а.с.8), також не дав згоди Керченський міський комітет профсоюзу робітників місцевої промисловості і комунально-побутового господарства(а.с.26).

Не можна визнати обґрунтованими доводи апелянта, тому що прй зверненні до виборного органу із проханням дати згоду на звільнення в поданні повинні бути вказані усі фактичні обставини, що послужили причиною звільнення. Проте, подання відповідача(а.с.23, 25) не містять мотивації та підстав для звільнення. За таких обставин відмову первинної профспілкової організації та міському профспілок працівників ЖКГ не можна визнати немотивованими, оскільки в них вказано, що комісія по соціальним питанням, на висновках якої ґрунтується подання, не компетентна вирішувати питання про звільнення працівників.

Оскільки при звільненні працівника відповідачем допущені порушення трудового законодавства, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про незаконність звільнення ОСОБА_1 і обґрунтовано поновив його на роботі, стягнув заробітну плату за час вимушеного прогулу і моральну шкоду.

Таким чином, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції законним і обгрунтованим, підстав для його скасування не вбачається, тому оскаржуване рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП «Керчтехпромцентр» без задоволення.

Керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Керчтехпромцентр» відхилити.

Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.