Справа №11а- 871/2006                             Головуючий у 1-й інстанції: Овчаренко А.А.

Категорія: ст.121 ч.2 КК України                                                      Доповідач   ЖилаЬЕ.

УХВАЛА

іменем            України

26 вересня 2006 року                                                                                             м.Херсон

Колегія судців судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого : Годуна В. А.

суддів : Раєнка В.І, Жили ІК з участю прокурора: Литвиненка О.О. засудженого: ОСОБА_1 розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок  місцевого Скадовського районного суду Херсонської області від 13.07.2006 року,

встановила: Цим вироком :

ОСОБА_1, уродженець м.Скадовська Херсонської області, українець, гр-н України, освіта середня, пенсіонер, проживаючий по АДРЕСА_1, раніше не судимий, засуджений за ст.121 ч.2 КК України на 7 років позбавлення волі в кримінально-виконавчій установі, запобіжний захід обраний - взяття під варту.

ОСОБА_1. визнано винним та засуджено за те, що він 16.05.2005 року близько 00 год. 30 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння за місцем свого проживання по АДРЕСА_1, на грунті раптово виниклих неприязних стосунків до своєї дружини ОСОБА_2., наніс їй декілька ударів руками в область голови, чим спричинив їй тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпечності для життя, від чого потерпіла померла.

В апеляції із доповненнями засуджений ОСОБА_1 вказує на необгрунтоване його засудження, оскільки тілесні ушкодження від яких померла його дружина, та отримала при падінні з ліжка, а не в результаті його дій. Суд не врахував, що в момент смерті дружини він був тверезий. Призначене йому покарання є занадто суворим. Просить призначити покарання, яке б не було пов'язане з позбавленням волі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженого, який підтримав апеляцію із доповненнями зазначивши що свою вину він визнає, думку прокурора про залишення апеляції без задоволення, останнє слово засудженого в якому він просив пом'якшити йому покарання, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляції, колегія судців вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.

Провина ОСОБА_1 у скоєнні злочину, за який він засуджений при обставинах встановлених судом та викладених у вироку, підтверджується наступними доказами.

У суді першої інстанції засуджений свою провину визнав повністю та пояснив, що розпив з дружиною дві пляшки спиртного, після чого лягли спати. Вночі дружина впала з ліжка Він її підіймав, але вона у нього випадала з рук, тоді він наніс їй пару ударів руками та ногою, у тому числі і по обличчю.

З оголошених та перевірених у судовому засіданні показань потерпілого ОСОБА_1, видно, що він проживав разом з батьком та матір'ю, які часто пили горілку та сварились. Були випадки, коли батько бив матір. 15.05.05р. батько та мати отримали пенсію та почали вживати спиртне, а він пішов з дону. Повернувся він о 3 годині ночі і батько повідомив його, що мати померла (ас.36-37).

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що вночі до неї прийшов засуджений і повідомив, що його дружина померла

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні дала аналогічні показання, додавши, що від засудженого відчувався запах спиртного.

Ь протоколу відтворення обстановки та обставин події видно, що засуджений розповів та показав, як і куди він руками та ногою наносив удари ОСОБА_2. (ас.60-65).

Із висновку судово-медичної експертизи видно, що смерть ОСОБА_2. сталася в результаті закритої черепно-мозкової травми голови, яка відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпечності для життя. На трупі потерпілої виявлені й інші тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості. Всі тілесні ушкодження заподіяні тупими предметами з обмеженою поверхнею, могли утворитися від не менше 14 ударів руками та ногами людини в спосіб, на який вказав ОСОБА_1 при відтворенні обстановки та обставин події (ас.32-33).

Таким чином, вказані докази у сукупності повністю спростовують доводи апеляції про непричетність засудженого до вчинення інкримінованого йому злочину, та підтверджують його провину в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілої.

Дії засудженого за ст. 121 ч. 2 КК України кваліфіковані правильно.

Доводи апелянта про отримання потерпілою смертельних тілесних ушкоджень в результаті падіння з ліжка, - повністю спростовуються висновками судово-медичної експертизи про те, що смерть сталася через нанесення потерпілій ушкоджень тупими предметами з обмеженою поверхнею, які могли утворитися від не менше 14 ударів руками та ногами в спосіб, на який вказав ОСОБА_1. Вказані доводи апелянта також спростовуються його же визнавальними показаннями про побиття потерпілої, даними ним в ході досудового та судового слідств.

Твердження засудженого про знаходження його в момент злочину у тверезому стані, спростовуються показаннями самого засудженого, потерпілого ОСОБА_1, свідка ОСОБА_4. Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б були підставами для скасування або зміни вироку - не встановлено.

Призначаючи засудженому вид та міру покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують його покарання.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, та є необхідне і достатнє для його виправлення і попередження нових злочинів, а тому підстав для пом'якшення покарання, як того просить апелянт - немає.

Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляцію із доповненнями засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок місцевого Скадовського районного суду Херсонської області від 13.07.2006 року щодо нього - залишити без змін.

Головуючий : Судді: