25.09.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-2190\2925\ 2012 Головуючий в І інстанції: Корецький Д.Б.
Категорія: Доповідач: Чиркова К.Г.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2012 року вересня місяця 25 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого: Чиркової К.Г.
Суддів: Кутурланової О.В. Бездрабко В.О.
при секретарі: Красношапка О.Ю.
за участю адвоката: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка діє від імені ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 26 липня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа яка не заявляє самостійні вимоги житлово-будівельний кооператив 138 (далі -ЖБК «138») про визнання права особистої приватної власності,
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, зазначаючи про те, що в період перебування з відповідачкою у шлюбі ними було придбано квартири, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та за адресою: АДРЕСА_2
13 вересня 2011 року за рішенням Суворовського районного суду м. Херсона шлюб між сторонами розірвано.
Оскільки, ОСОБА_4 не бажає добровільно розділити нерухоме майно, позивач просив суд витребувати всі необхідні документи, що підтверджують право власності на зазначені квартири та розділити спільне майно подружжя порівну, а саме: квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2.
У ході судового розгляду справи ОСОБА_3 уточнив позовні вимоги, а саме: просив суд квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 розділити по Ѕ частині, як спільну сумісну власність подружжя та стягнути на його користь компенсацію вартості Ѕ частини квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
ОСОБА_4 заперечуючи проти позову подала зустрічний позов з вимогою визнати спірну квартиру, що розташована за адресою АДРЕСА_2 її особистою власністю, посилаючись на те, що пайові внески за квартиру вона сплачувала за рахунок своєї заробітної плати та коштів батьків, а квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 27.11.1992 року належить ОСОБА_5.
Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 26 липня 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, а саме: квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 в рівних частках -відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа яка не заявляє самостійні вимоги ЖБК «138»про визнання права особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 -відмовлено за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, яка діє від імені ОСОБА_3 просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поділ квартири, яка розташована у АДРЕСА_2 скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, та неповне встановлення обставин, що мають значення для справи. При цьому зазначала, що квартира АДРЕСА_2, придбана відповідачкою у період шлюбу з позивачем, і ордер на квартиру був отриманий нею на склад сім'ї з трьох осіб.
У письмових запереченнях ОСОБА_4 доводів апеляційної скарги не визнала, просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах визначених ст.303ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що позивач ніякої майнової участі у виплаті пайових внесків за спірну квартиру не приймав, поважні причини, з яких майнова участь не здійснювалась, відсутні, а тому у нього не виникло права на частку у спірній квартирі.
Проте, до такого висновку суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального права.
Із матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 27.08.1983 року, який за рішенням суду від 13.09.2011 року розірвано.
14.12.2010 року на підставі свідоцтва про право власності серії САС № 879571 від 25.11.2010 року, виданого на підставі рішення Херсонського міськвиконкому від 17.11.2010 року №636, за ОСОБА_4 на праві приватної власності зареєстровано квартиру АДРЕСА_2
Підставою виникнення права користування зазначеною квартирою та права власності на неї було членство ОСОБА_4 в житлово-будівельному кооперативі №138, що сторонами в судовому засіданні не оспорювалось.
Відповідно до ст. 22 КпШС УРСР (чинного на час виникнення спірних правовідносин) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі,
якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства,
доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного
заробітку.
Ст. 23 КпШС УРСР (в редакції 1969 року) встановлено, що майном, нажитим за час шлюбу, подружжя розпоряджається за спільною згодою. При укладенні угод одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
Суд першої інстанції при вирішенні спору, не врахував, що договір від 06.06.1991 року був укладений між Херсонським виробничим об'єднанням та ОСОБА_4 на отримання безоплатної фінансової допомоги у розмірі 15% вартості квартири, яка перебувала у кооперативі, в інтересах сім'ї, а кошти, одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За положеннями ч.1 ст.29 КпШС УРСР (в редакції 1969 року) передбачено, що у разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
Також, при вирішенні даного спору суд першої інстанції не врахував положення ст. 146 ЖК України, ст.15 ЗУ «Про власність»(чинного на час виникнення спірних правовідносин), п. 43 Примірного статуту ЖБК, що при розгляді справ у спорах про жилу площу в будинках ЖБК пай, внесений подружжям у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, а після повної сплати пайового внеску -квартира, є їх спільним майном (якщо інше не буде встановлено письмовою згодою між ними) і у випадку розірвання шлюбу підлягає поділу на загальних підставах.
Оскільки, спірна квартира придбана подружжям під час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю, і розмір часток кожного із них при поділі спільного майна є рівним, та зважаючи на те, що ОСОБА_4 належними доказами, які б свідчили про те, що спірне майно отримане нею за особисті кошти не підтвердила в ході судового засідання, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача за первісним позовом щодо поділу спірної квартири є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в оскаржуваній частині, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права, підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового у цій частині про задоволення заявлених вимог з зазначених вище підстав.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що оскільки, апелянт не оскаржував рішення суду про відмову в задоволенні його позовних вимог про стягнення компенсації вартості Ѕ частини квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1, та не оскаржувалось рішення суд про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог, рішення суду в цих частинах на законність і обґрунтованість колегією суддів не перевірялось.
На підставі викладеного, ст. 22, 29 КпШС УРСР (в редакції 1969 року), ст. 146 ЖК України, ст. 15 Закону України «Про власність»(в редакції 1991 року), п.43 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, керуючись ст.ст.303,307,309,316ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє від імені ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 26 липня 2012 року скасувати частково.
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2
Визнати за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2
В решті частини рішення залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з дня його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: